1 Хронік 13

І Давид зібрав нараду з тисяцькими і сотниками, з кожним вождем,

і сказав Давид усьому зібранню Ізраїля: Якщо добре вам і приємне Господу, нашому Богові, то пошлемо до наших братів, які залишилися в усій землі Ізраїля, і з ними — священики-левіти в містах їхнього спадку, і зберуться до нас,

і перенесемо до нас ковчег нашого Бога. Адже не шукали його від днів Саула.

І все зібрання народу сказало: Так зробити, бо це слово правильне в очах усього народу!

І Давид зібрав увесь Ізраїль від околиць Єгипту і аж до входу Імата, щоб принести Божий ковчег з міста Ярім.

І Давид його приніс, і весь Ізраїль пішов до міста Давида, що був у племені Юди, щоб принести звідти ковчег Господа Бога, Який перебуває на херувимах, де прикликається Його Ім’я.

І поклали Божий ковчег на новий віз із дому Амінадава, і Оза та його брати скеровували віз.

Давид же і весь Ізраїль танцювали перед Богом з усієї сили — з піснями, з гуслами і з арфами, з тимпанами, із цимбалами і з трубами.

Вони прийшли аж до току Нодава, а Оза простягнув свою руку, щоб затримати ковчег, бо бичок нахилив його.

І Господь запалав гнівом на Озу і уразив його там, тому що простягнув свою руку до ковчега, і він помер там перед Богом.

І Давид занепав духом через те, що Господь побиттям побив Озу, і назвав те місце: Побиття Ози, — аж до цього дня.

І Давида охопив страх перед Богом у той день, і він говорив: Як внесу до себе Божий ковчег?

І не повернув Давид ковчег до себе, до міста Давида, а завернув його до дому Аведдара, ґеттейця.

І Божий ковчег перебував у домі Аведдара три місяці. І Бог поблагословив Аведдарама та все, що в нього.