Darby Bible Translation

Переклад Хоменка

Benjamin and the Silver Cup

And he commanded him who was over his house, saying, Fill the men's sacks with food, as much as they can carry; and put every man's money in the mouth of his sack.

1

Потім Йосиф звелів старшому над його домом: "Наповни мішки чоловіків збіжжям, скільки зможуть нести, і вклади гроші кожному в його мішок зверху.

2

And put my cup, the silver cup, in the mouth of the sack of the youngest, and his grain-money. And he did according to the word of Joseph which he had spoken.

2

А мою чашу, срібну чашу, покладеш найменшому в мішок зверху, разом з його грішми за хліб." І той зробив так, як велів Йосиф.

3

In the morning, when it was light, the men were sent away, they and their asses.

3

Раннім ранком відпущено людей, їх самих і їхніх ослів.

4

They were gone out of the city, [and] not [yet] far off, when Joseph said to him who was over his house, Up! follow after the men; and when thou overtakest them, thou shalt say to them, Why have ye rewarded evil for good?

4

Та ледве вони вийшли з міста, ще не були й далеко, аж Йосиф каже тому, що був над його домом: "Уставай, біжи за тими людьми, а як доженеш їх, то скажи їм, чому це ви, мовляв, заплатили злом за добро?

5

Is not this [it] in which my lord drinks, and in which indeed he divines? Ye have done evil [in] what ye have done.

5

Таж то чаша, що з неї п'є мій владика, ще й ворожить на ній. Ви зле зробили, вчинивши таке."

6

And he overtook them, and he spoke to them these words.

6

Отож наздовнагши він їх, передав їм ті слова.

7

And they said to him, Why does my lord speak such words as these? Far be it from thy servants to do such a thing!

7

А вони йому відповіли: "Навіщо владика такі слова говорить? Де ж би таке могло бути, щоб твої раби допустилися такого діла!

8

Behold, the money that we found in our sacks' mouths we have brought again to thee from the land of Canaan; and how should we steal out of thy lord's house silver or gold?

8

Оце гроші, що їх ми знайшли в наших мішках під верхом, назад тобі принесли з Ханаан-краю, — то як же б ми крали з дому твого владики срібло чи золото?

9

With whomsoever of thy servants it is found, let him die; and we also will be my lord's bondmen.

9

Знайдеться в когонебудь із твоїх рабів чаша, хай йому й смерть, та ще й ми будемо нашому владиці рабами."

10

And he said, Now also [let] it [be] according to your words: let him with whom it is found be my bondman, but ye shall be blameless.

10

А той каже: "Нехай воно тепер так і буде, як ви сказали: той, у кого знайдеться чаша, буде мені рабом, ви ж будете невинні."

11

And they hasted and laid down every man his sack on the ground, and opened every man his sack.

11

Метнулися вони, та й кожен скинув свій лантух на землю і кожний свій мішок розв'язав.

12

And he searched carefully: he began at the eldest, and ended at the youngest; and the cup was found in Benjamin's sack.

12

Він обшукав, почавши від найстаршого, а скінчивши на найменшім, — і знайшлася чаша в мішку Веніяминовім.

13

Then they rent their clothes, and loaded every man his ass, and they returned to the city.

13

Тоді пороздирали вони на собі одежі й, нав'ючивши кожен свого осла, повернулися назад у місто.

14

And Judah and his brethren came to Joseph's house; and he was still there; and they fell down before him to the ground.

14

Увійшов отже Юда зо своїми братами до Йосифа в дім, — а він був ще там, — та й попадали перед ним ниць на землю.

15

And Joseph said to them, What deed is this which ye have done? Did ye not know that such a man as I can certainly divine?

15

А Йосиф промовив до них: "То що за вчинок ви зробили? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, напевне ворожить?"

16

And Judah said, What shall we say to my lord? what shall we speak, and how justify ourselves? God has found out the iniquity of thy servants; behold, we are my lord's bondmen, both we, and he in whose hand the cup has been found.

16

На те Юда відповів: "Що ж нам казати нашому владиці? Що говорити? Як нам виправдатись? Бог відкрив провину рабів твоїх. Ми ж раби владиці, так ми, як і той, у кого знайшлась оця чаша."

17

And he said, Far be it from me to do so! The man in whose hand the cup has been found, he shall be my bondman; but as for you, go up in peace to your father.

17

А Йосиф каже: "Де ж би я таке робив?! Той, у кого знайдено чашу, буде мені рабом, а ви йдіть у мирі до вашого батька."

18

Judah Pleads for Benjamin

Then Judah came near to him, and said, Ah! my lord, let thy servant, I pray thee, speak a word in my lord's ears, and let not thine anger burn against thy servant; for thou art even as Pharaoh.

18

Тоді приступив до нього Юда й каже: "Прошу, владико, дозволь твоєму рабові промовити до мого владики на вухо й не прогнівись на твого раба, бож ти — як сам фараон.

19

My lord asked his servants, saying, Have ye a father, or a brother?

19

Владика питав був своїх рабів, чи є, мовляв, у вас батько або брат?

20

And we said to my lord, We have an aged father, and a child born to him in his old age, [yet] young; and his brother is dead, and he alone is left of his mother; and his father loves him.

20

Ми відповіли владиці: Є в нас старенький батько й молодий брат, який народився в нього під старість. Брат його вмер і він один зостався з дітей своєї матері, то й полюбив його батько.

21

And thou saidst unto thy servants, Bring him down to me, that I may set mine eye on him.

21

Ти ж сказав до твоїх рабів: Приведіть його до мене, щоб я поглянув на нього.

22

And we said to my lord, The youth cannot leave his father: if he should leave his father, [his father] would die.

22

Ми ж відповіли владиці: Не може хлопець лишити свого батька, бо як лишить свого батька, то той умре.

23

And thou saidst to thy servants, Unless your youngest brother come down with you, ye shall see my face no more.

23

Тоді ти сказав до рабів твоїх: Коли не прийде ваш найменший брат з вами, не бачити вам більше лиця мого.

24

And it came to pass when we came up to thy servant my father, we told him the words of my lord.

24

І як ми повернулися до твого раба, мого батька, то й розповіли слова владики.

25

And our father said, Go again, buy us a little food.

25

Тоді батько наш сказав: Ідіть знову, купіть нам трохи харчів.

26

But we said, We cannot go down: if our youngest brother be with us, then will we go down; for we cannot see the man's face unless our youngest brother is with us.

26

А ми відповіли: Не можемо йти. Як буде з нами наш найменший брат, то підемо. Ми бо не можемо з'явитися перед лицем цього мужа, коли не буде з нами нашого найменшого брата.

27

And thy servant my father said to us, Ye know that my wife bore me two [sons];

27

Тоді твій раб, мій батько, каже до нас: Ви самі знаєте, що двох тільки вродила мені моя жінка.

28

and the one went out from me, and I said, He must certainly have been torn in pieces; and I have not seen him [again] hitherto.

28

Один з них пішов від мене, і я сказав: Певно роздерто його на кавалки! та й не бачив я його й досі.

29

And if ye take this one also from me, and mischief should befall him, ye will bring down my grey hairs with misery to Sheol.

29

Як же ви візьмете від мене ще й цього і спіткає його якесь лихо, то мене, сивоголового, зведете від смутку до Шеолу.

30

And now, when I come to thy servant my father, and the lad is not with us, -- seeing that his life is bound up with his life,

30

Тож як тепер прийду до твого раба, а мого батька, і хлопця не буде з нами — його ж душа так зв'язана з душею хлопця —

31

it will come to pass when he sees that the lad is not [there], that he will die; and thy servants will bring down the grey hairs of thy servant our father with sorrow to Sheol.

31

і станеться, коли він тільки побачить, що хлопця немає, то помре; та й так твої раби зведуть твого сивоголового раба, нашого батька, смутком у Шеол.

32

For thy servant became surety for the lad to my father, saying, If I bring him not to thee, then I shall be guilty toward my father all my days.

32

Тому що я, твій раб, заручив собою своєму батькові за хлопця, бо сказав: Як не приведу я його назад до тебе, то я буду винен перед моїм батьком на все моє житя.

33

And now, let thy servant stay, I pray thee, instead of the lad a bondman to my lord, and let the lad go up with his brethren;

33

Тепер отже благаю тебе, щоб твій раб зостався моєму владиці невільником замість хлопця, а хлопець нехай повернеться зо своїми братами.

34

for how should I go up to my father if the lad were not with me? -- lest I see the evil that would come on my father.

34

Бо ж як мені йти назад до свого батька, коли хлопця не буде зо мною? Хіба, щоб дивитися на горе, що постигне мого батька."

Parallel

Darby Bible Translation

Переклад Хоменка

Genesis 44

Буття 44