English Standard Version

Переклад Хоменка

Job’s Final Appeal

“I have made a covenant with my eyes;
how then could I gaze at a virgin?

1

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

2

What would be my portion from God above
and my heritage from the Almighty on high?

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

3

Is not calamity for the unrighteous,
and disaster for the workers of iniquity?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

4

Does not he see my ways
and number all my steps?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

5

“If I have walked with falsehood
and my foot has hastened to deceit;

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

6

(Let me be weighed in a just balance,
and let God know my integrity!)

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

7

if my step has turned aside from the way
and my heart has gone after my eyes,
and if any spot has stuck to my hands,

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

8

then let me sow, and another eat,
and let what grows for mea be rooted out.

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

9

“If my heart has been enticed toward a woman,
and I have lain in wait at my neighbor’s door,

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

10

then let my wife grind for another,
and let others bow down on her.

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

11

For that would be a heinous crime;
that would be an iniquity to be punished by the judges;

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

12

for that would be a fire that consumes as far as Abaddon,
and it would burn to the root all my increase.

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

13

“If I have rejected the cause of my manservant or my maidservant,
when they brought a complaint against me,

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

14

what then shall I do when God rises up?
When he makes inquiry, what shall I answer him?

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

15

Did not he who made me in the womb make him?
And did not one fashion us in the womb?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

16

“If I have withheld anything that the poor desired,
or have caused the eyes of the widow to fail,

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

17

or have eaten my morsel alone,
and the fatherless has not eaten of it

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

18

(for from my youth the fatherlessb grew up with me as with a father,
and from my mother’s womb I guided the widowc),

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

19

if I have seen anyone perish for lack of clothing,
or the needy without covering,

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

20

if his body has not blessed me,d
and if he was not warmed with the fleece of my sheep,

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

21

if I have raised my hand against the fatherless,
because I saw my help in the gate,

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

22

then let my shoulder blade fall from my shoulder,
and let my arm be broken from its socket.

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

23

For I was in terror of calamity from God,
and I could not have faced his majesty.

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

24

“If I have made gold my trust
or called fine gold my confidence,

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

25

if I have rejoiced because my wealth was abundant
or because my hand had found much,

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

26

if I have looked at the sune when it shone,
or the moon moving in splendor,

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

27

and my heart has been secretly enticed,
and my mouth has kissed my hand,

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

28

this also would be an iniquity to be punished by the judges,
for I would have been false to God above.

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

29

“If I have rejoiced at the ruin of him who hated me,
or exulted when evil overtook him

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

30

(I have not let my mouth sin
by asking for his life with a curse),

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

31

if the men of my tent have not said,
‘Who is there that has not been filled with his meat?’

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

32

(the sojourner has not lodged in the street;
I have opened my doors to the traveler),

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

33

if I have concealed my transgressions as others dof
by hiding my iniquity in my heart,

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

34

because I stood in great fear of the multitude,
and the contempt of families terrified me,
so that I kept silence, and did not go out of doors —

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

35

Oh, that I had one to hear me!
(Here is my signature! Let the Almighty answer me!)
Oh, that I had the indictment written by my adversary!

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

36

Surely I would carry it on my shoulder;
I would bind it on me as a crown;

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

37

I would give him an account of all my steps;
like a prince I would approach him.

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

38

“If my land has cried out against me
and its furrows have wept together,

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

39

if I have eaten its yield without payment
and made its owners breathe their last,

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

40

let thorns grow instead of wheat,
and foul weeds instead of barley.”
The words of Job are ended.

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

Parallel

English Standard Version

Переклад Хоменка

Job 31

Йова 31