Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
English Standard Version
Переклад Хоменка
Paul Sails for Rome
And when it was decided that we should sail for Italy, they delivered Paul and some other prisoners to a centurion of the Augustan Cohort named Julius.
And when it was decided that we should sail for Italy, they delivered Paul and some other prisoners to a centurion of the Augustan Cohort named Julius.
Коли було вирішено, що маємо відплисти в Італію, Павла і деяких інших в'язнів передали сотникові Августової когорти, що звався Юлій.
And embarking in a ship of Adramyttium, which was about to sail to the ports along the coast of Asia, we put to sea, accompanied by Aristarchus, a Macedonian from Thessalonica.
Сівши на адрамітський корабель, який мав плисти попри міста азійські, ми вирушили. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.
The next day we put in at Sidon. And Julius treated Paul kindly and gave him leave to go to his friends and be cared for.
На другий день ми пристали до Сидону. Юлій обходився з Павлом по-людяному і дозволив йому навідатися до друзів і користуватися їхньою допомогою.
And putting out to sea from there we sailed under the lee of Cyprus, because the winds were against us.
Відчаливши звідти, ми пливли попри Кіпр, бо вітри були противні,
And when we had sailed across the open sea along the coast of Cilicia and Pamphylia, we came to Myra in Lycia.
і, перепливши море, що омиває Кілікію та Памфілію, причалили в Мирах Лікійських.
There the centurion found a ship of Alexandria sailing for Italy and put us on board.
Там же сотник знайшов олександрійський корабель, що плив в Італію, і посадив нас на нього.
We sailed slowly for a number of days and arrived with difficulty off Cnidus, and as the wind did not allow us to go farther, we sailed under the lee of Crete off Salmone.
Багато днів пливли ми поволі й насилу прибули до Кніду; коли ж вітер не допустив нас причалити, ми попливли попри Кріт коло Салмони.
Coasting along it with difficulty, we came to a place called Fair Havens, near which was the city of Lasea.
А пливучи з трудом попри неї, прибули до одного місця, що зветься Гарна Пристань, біля якої було місто Ласея.
А як проминуло досить часу, і плавба вже стала небезпечною, бо й піст минув вже, Павло попереджав,
saying, “Sirs, I perceive that the voyage will be with injury and much loss, not only of the cargo and the ship, but also of our lives.”
кажучи їм: «Я бачу, мужі, що плавання не обійдеться без шкоди й великої втрати не лише для вантажу та корабля, але й для нашого життя.»
But the centurion paid more attention to the pilot and to the owner of the ship than to what Paul said.
Та сотник більше довіряв керманичеві і власникові судна, ніж словам Павла.
And because the harbor was not suitable to spend the winter in, the majority decided to put out to sea from there, on the chance that somehow they could reach Phoenix, a harbor of Crete, facing both southwest and northwest, and spend the winter there.
Через те ж, що пристань не була вигідна на зимівлю, більшість була тієї думки, щоб вирушити звідти і, якщо можна, дістатися до Фініки, пристані крітської, що звернена на південний захід і на північний захід і перезимувати.
The Storm at Sea
Now when the south wind blew gently, supposing that they had obtained their purpose, they weighed anchor and sailed along Crete, close to the shore.
Now when the south wind blew gently, supposing that they had obtained their purpose, they weighed anchor and sailed along Crete, close to the shore.
Якже подув легенький вітрець із полудня, вони, гадаючи, що здійснять свою думку, підняли котву і попливли близько попри Кріт.
But soon a tempestuous wind, called the northeaster, struck down from the land.
Та незабаром зірвався буревій, що зветься Евракілон.
And when the ship was caught and could not face the wind, we gave way to it and were driven along.
Ухопило корабель так, що він не міг іти проти вітру; ми пустилися навмання, і нас несло.
Підпливши під якийсь маленький острів, що звався Клавда, нам ледве вдалося опанувати човен;
ми витягли його і вжили допоміжних заходів, обв'язуючи корабель. А боячися, щоб не попасти на Сирту, спустили вітрило, і так нас несло.
Since we were violently storm-tossed, they began the next day to jettison the cargo.
Наступного дня, через те, що буря сильно кидала нас, почали ми викидати вантаж,
And on the third day they threw the ship’s tackle overboard with their own hands.
а на третій — моряки власними руками повикидали знадіб'я корабельне в море.
When neither sun nor stars appeared for many days, and no small tempest lay on us, all hope of our being saved was at last abandoned.
А що ні сонця, ані зір не було видно вже кілька днів, та й буря люто налягала, ми втратили вже всяку надію на рятунок.
Since they had been without food for a long time, Paul stood up among them and said, “Men, you should have listened to me and not have set sail from Crete and incurred this injury and loss.
Коли люди довго не їли, тоді Павло встав серед них і мовив: «Треба було, мужі, послухати мене й не кидати Кріту; так можна було б уникнути цієї небезпеки і шкоди.
Yet now I urge you to take heart, for there will be no loss of life among you, but only of the ship.
А й тепер закликаю вас: Бадьортеся, ніхто бо з вас життя не втратить, лиш корабель (пропаде).
For this very night there stood before me an angel of the God to whom I belong and whom I worship,
Цієї ночі бо з'явився мені ангел Бога, якому я належу і якому служу,
and he said, ‘Do not be afraid, Paul; you must stand before Caesar. And behold, God has granted you all those who sail with you.’
і сказав: Не бійся, Павле! Ти маєш перед кесарем з'явитися, тож Бог дарував тобі всіх тих, що пливуть з тобою.
So take heart, men, for I have faith in God that it will be exactly as I have been told.
Тому бадьортеся, люди, бо я вірую Богові, що воно так буде, як було сказано мені.
When the fourteenth night had come, as we were being driven across the Adriatic Sea, about midnight the sailors suspected that they were nearing land.
Чотирнадцята ж ніч настала, як нас кидало по Адрії; та коло півночі моряки здогадувалися, що якась земля зближається до них;
тож кинули лот і було двадцять сажнів глибини. Відпливши трохи, знов кинули лот у море й було п'ятнадцять сажнів.
And fearing that we might run on the rocks, they let down four anchors from the stern and prayed for day to come.
Тоді, побоюючися, щоб не наскочити десь на якісь підводні скелі, ми кинули чотири котви з корми і вичікували, щоб настав день.
And as the sailors were seeking to escape from the ship, and had lowered the ship’s boat into the sea under pretense of laying out anchors from the bow,
А що моряки намагались утекти з корабля і вже були спустили човен у море, вдаючи, ніби хочуть викинути котви з переду корабля,
Paul said to the centurion and the soldiers, “Unless these men stay in the ship, you cannot be saved.”
Павло сказав до сотника і вояків: «Якщо ці не зостануться на кораблі, ви не можете спастися.»
Then the soldiers cut away the ropes of the ship’s boat and let it go.
Тоді вояки відтяли линви човна, тож він упав.
As day was about to dawn, Paul urged them all to take some food, saying, “Today is the fourteenth day that you have continued in suspense and without food, having taken nothing.
А як мало дніти, Павло запрошував усіх щось з'їсти: «Оце сьогодні, — казав, — чотирнадцятий день, як ви, ждучи, перебуваєте натще й не їсте нічого.
Тому, прошу вас щось з'їсти, бо йдеться тут про ваш рятунок. Ніхто з вас ані волосу із голови не втратить.»
And when he had said these things, he took bread, and giving thanks to God in the presence of all he broke it and began to eat.
Сказавши це, взяв хліб, подякував перед усіма Богу і, розламавши, почав їсти.
Then they all were encouraged and ate some food themselves.
Тоді всі піднялися на дусі й самі прийняли їжу.
Було ж усього нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.
And when they had eaten enough, they lightened the ship, throwing out the wheat into the sea.
А як наїлися, то заходились полегшувати корабель, кидаючи пшеницю в море.
The Shipwreck
Now when it was day, they did not recognize the land, but they noticed a bay with a beach, on which they planned if possible to run the ship ashore.
Now when it was day, they did not recognize the land, but they noticed a bay with a beach, on which they planned if possible to run the ship ashore.
Коли настав день, моряки не розпізнали землі; вони лиш угледіли якусь затоку з побережжям, куди хотіли, по змозі, причалити кораблем.
So they cast off the anchors and left them in the sea, at the same time loosening the ropes that tied the rudders. Then hoisting the foresail to the wind they made for the beach.
Вони відчепили котви й пустили їх у море; одночасно вони розв'язали деменні мотузки і, розпустивши проти вітру жаглик, пустилися на берег;
а що потрапили на мілину між двома течіями, то корабель застряг. Ніс, врізавшися сильно, був нерухомий, а корму трощила навала хвиль.
The soldiers’ plan was to kill the prisoners, lest any should swim away and escape.
Вояки були тієї думки, щоб в'язнів убити, — аби ніхто з них не втік уплав.
But the centurion, wishing to save Paul, kept them from carrying out their plan. He ordered those who could swim to jump overboard first and make for the land,
Та сотник, що хотів урятувати Павла, стримав їх від того наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кидатись у воду й дістатися на сушу,