English Standard Version

Переклад Турконяка

Since we have these promises, beloved, let us cleanse ourselves from every defilement of bodya and spirit, bringing holiness to completion in the fear of God.

1

Отже, маючи такі обітниці, улюблені, очистьмо себе від усякої нечистоти тіла та духа, звершуючи святі справи в Божому страху.

2

Paul’s Joy

Make room in your heartsb for us. We have wronged no one, we have corrupted no one, we have taken advantage of no one.

2

Зробіть місце для нас. Ми нікого не скривдили, нікому не нашкодили, нікого не використали.

3

I do not say this to condemn you, for I said before that you are in our hearts, to die together and to live together.

3

Не на осуд кажу, бо раніше сказав я, що ви в наших серцях, так щоб нам разом померти або ж разом жити.

4

I am acting with great boldness toward you; I have great pride in you; I am filled with comfort. In all our affliction, I am overflowing with joy.

4

Маю велику впевненість щодо вас, дуже пишаюся вами; при всій нашій журбі я сповнився втіхою і переповнився радістю.

5

For even when we came into Macedonia, our bodies had no rest, but we were afflicted at every turn — fighting without and fear within.

5

Бо коли ми прийшли до Македонії, наше тіло не мало жодного спочинку, ми в усьому бідували: зовні — боротьба, усередині — страх.

6

But God, who comforts the downcast, comforted us by the coming of Titus,

6

Але Бог — Той, Хто втішає покірних, — потішив нас приходом Тита,

7

and not only by his coming but also by the comfort with which he was comforted by you, as he told us of your longing, your mourning, your zeal for me, so that I rejoiced still more.

7

і не лише його приходом, а й утіхою, коли, розповідаючи нам про вашу журбу, ваш смуток, вашу ревність за мене, радів за вас; тому я ще більше зрадів.

8

For even if I made you grieve with my letter, I do not regret it — though I did regret it, for I see that that letter grieved you, though only for a while.

8

Бо хоч і засмутив я вас посланням, та не каюся, хоч і каявся, оскільки бачу, що послання, хоч і тимчасово, засмутило вас;

9

As it is, I rejoice, not because you were grieved, but because you were grieved into repenting. For you felt a godly grief, so that you suffered no loss through us.

9

тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви по-Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас.

10

For godly grief produces a repentance that leads to salvation without regret, whereas worldly grief produces death.

10

Адже смуток, що по-Божому, приносить покаяння на спасіння, — ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть.

11

For see what earnestness this godly grief has produced in you, but also what eagerness to clear yourselves, what indignation, what fear, what longing, what zeal, what punishment! At every point you have proved yourselves innocent in the matter.

11

Саме це засмучення по-Божому, — дивіться, яку старанність у вас викликало, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими в справі.

12

So although I wrote to you, it was not for the sake of the one who did the wrong, nor for the sake of the one who suffered the wrong, but in order that your earnestness for us might be revealed to you in the sight of God.

12

А коли я і написав вам, то не через того, хто скривдив, і не задля скривдженого, а щоб ваша турбота про нас виявилася для вас перед Богом.

13

Therefore we are comforted.
And besides our own comfort, we rejoiced still more at the joy of Titus, because his spirit has been refreshed by you all.

13

Тому ми втішилися. При нашій радості ми ще значно більше втішилися радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух.

14

For whatever boasts I made to him about you, I was not put to shame. But just as everything we said to you was true, so also our boasting before Titus has proved true.

14

Тож коли я перед ним чимось похвалився вами, то не був засоромлений, але оскільки все, про що ми говорили, є правдою, то й те, чим ми хвалилися перед Титом, виявилося правдою.

15

And his affection for you is even greater, as he remembers the obedience of you all, how you received him with fear and trembling.

15

А його серце дуже прихильне до вас, коли згадує про послух усіх вас, як ви зі страхом і трепетом прийняли його.

16

I rejoice, because I have complete confidence in you.

16

Радію, що в усьому можу покластися на вас.

Parallel

English Standard Version

Переклад Турконяка

2 Corinthians 7

2 Коринтян 7