King James Bible

Переклад Турконяка

Parable of the Persistent Widow

And he spake a parable unto them to this end, that men ought always to pray, and not to faint;

1

Він розповів їм притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом,

2

Saying, There was in a city a judge, which feared not God, neither regarded man:

2

кажучи: В якомусь місті був один суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.

3

And there was a widow in that city; and she came unto him, saying, Avenge me of mine adversary.

3

Була в тому місті й вдова, яка приходила до нього й говорила: Захисти мене від мого супротивника!

4

And he would not for a while: but afterward he said within himself, Though I fear not God, nor regard man;

4

А він певний час не хотів, та згодом сказав собі: Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,

5

Yet because this widow troubleth me, I will avenge her, lest by her continual coming she weary me.

5

але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені!

6

And the Lord said, Hear what the unjust judge saith.

6

І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя.

7

And shall not God avenge his own elect, which cry day and night unto him, though he bear long with them?

7

То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них?

8

I tell you that he will avenge them speedily. Nevertheless when the Son of man cometh, shall he find faith on the earth?

8

Кажу вам: Він оборонить їх негайно! Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі?

9

The Pharisee and Tax Collector

And he spake this parable unto certain which trusted in themselves that they were righteous, and despised others:

9

А для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу:

10

Two men went up into the temple to pray; the one a Pharisee, and the other a publican.

10

Два чоловіки ввійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник.

11

The Pharisee stood and prayed thus with himself, God, I thank thee, that I am not as other men are, extortioners, unjust, adulterers, or even as this publican.

11

Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, — грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;

12

I fast twice in the week, I give tithes of all that I possess.

12

я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.

13

And the publican, standing afar off, would not lift up so much as his eyes unto heaven, but smote upon his breast, saying, God be merciful to me a sinner.

13

А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного!

14

I tell you, this man went down to his house justified rather than the other: for every one that exalteth himself shall be abased; and he that humbleth himself shall be exalted.

14

Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, — буде понижений, а хто себе понижує, — піднесений буде!

15

Jesus Blesses the Children

And they brought unto him also infants, that he would touch them: but when his disciples saw it, they rebuked them.

15

Приносили ж до Нього й немовлят, щоби до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм.

16

But Jesus called them unto him, and said, Suffer little children to come unto me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God.

16

А Ісус покликав їх, та й каже: Пустіть дітей, хай приходять до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже!

17

Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child shall in no wise enter therein.

17

Запевняю вас: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього!

18

The Rich Young Ruler

And a certain ruler asked him, saying, Good Master, what shall I do to inherit eternal life?

18

І запитав Його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?

19

And Jesus said unto him, Why callest thou me good? none is good, save one, that is, God.

19

Ісус же йому відповів: Чому звеш Мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки Сам Бог.

20

Thou knowest the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Honour thy father and thy mother.

20

Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою]?

21

And he said, All these have I kept from my youth up.

21

Він же сказав: Усе це я зберіг змолоду.

22

Now when Jesus heard these things, he said unto him, Yet lackest thou one thing: sell all that thou hast, and distribute unto the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, follow me.

22

Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: усе, що маєш, продай і роздай бідним — і будеш мати скарб на небесах, та приходь і слідуй за Мною.

23

And when he heard this, he was very sorrowful: for he was very rich.

23

Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий.

24

And when Jesus saw that he was very sorrowful, he said, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God!

24

Коли Ісус побачив, що той зажурився, то сказав: Як тяжко багатим увійти до Божого Царства!

25

For it is easier for a camel to go through a needle's eye, than for a rich man to enter into the kingdom of God.

25

Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства.

26

And they that heard it said, Who then can be saved?

26

А ті, які слухали, запитали: То хто ж тоді може спастися?

27

And he said, The things which are impossible with men are possible with God.

27

Він же відповів: Неможливе для людей є можливе для Бога.

28

Then Peter said, Lo, we have left all, and followed thee.

28

І промовив Петро: Ось ми, залишивши своє, пішли за Тобою.

29

And he said unto them, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or parents, or brethren, or wife, or children, for the kingdom of God's sake,

29

Він же сказав їм: Запевняю вас, що немає нікого, хто, залишивши дім, або дружину, або братів, або батьків, або дітей заради Божого Царства,

30

Who shall not receive manifold more in this present time, and in the world to come life everlasting.

30

не одержав би значно більше тепер, а в прийдешньому віці — вічне життя!

31

Jesus Again Predicts His Death

Then he took unto him the twelve, and said unto them, Behold, we go up to Jerusalem, and all things that are written by the prophets concerning the Son of man shall be accomplished.

31

Узявши дванадцятьох, Він промовив до них: Ось ідемо в Єрусалим, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,

32

For he shall be delivered unto the Gentiles, and shall be mocked, and spitefully entreated, and spitted on:

32

бо Він буде виданий язичникам, буде висміяний, зневажений, опльований;

33

And they shall scourge him, and put him to death: and the third day he shall rise again.

33

після бичування вб’ють Його, але третього дня Він воскресне!

34

And they understood none of these things: and this saying was hid from them, neither knew they the things which were spoken.

34

Та вони нічого того не збагнули; це слово було приховане від них, — і вони не розуміли сказаного.

35

Jesus Heals a Blind Beggar

And it came to pass, that as he was come nigh unto Jericho, a certain blind man sat by the way side begging:

35

І сталося, коли Він наближався до Єрихона, якийсь сліпий сидів при дорозі й жебрав.

36

And hearing the multitude pass by, he asked what it meant.

36

Почувши юрбу, яка проходила, він запитав, що це таке.

37

And they told him, that Jesus of Nazareth passeth by.

37

Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

38

And he cried, saying, Jesus, thou Son of David, have mercy on me.

38

І він закричав, гукаючи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!

39

And they which went before rebuked him, that he should hold his peace: but he cried so much the more, Thou Son of David, have mercy on me.

39

А ті, які йшли попереду, погрожували йому, щоби замовк, та він ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене!

40

And Jesus stood, and commanded him to be brought unto him: and when he was come near, he asked him,

40

Спинившись, Ісус наказав привести його до Себе. Коли він наблизився, запитав його:

41

Saying, What wilt thou that I shall do unto thee? And he said, Lord, that I may receive my sight.

41

Що ти хочеш, щоб Я для тебе зробив? Він же сказав: Господи, щоб я знову бачив!

42

And Jesus said unto him, Receive thy sight: thy faith hath saved thee.

42

Ісус сказав йому: Прозрій, твоя віра спасла тебе!

43

And immediately he received his sight, and followed him, glorifying God: and all the people, when they saw it, gave praise unto God.

43

І він враз почав бачити і пішов за Ним, прославляючи Бога. А весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові.

Parallel

King James Bible

Переклад Турконяка

Luke 18

Луки 18