King James Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Jesus' Authority Challenged

And it came to pass, that on one of those days, as he taught the people in the temple, and preached the gospel, the chief priests and the scribes came upon him with the elders,

1

І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,

2

And spake unto him, saying, Tell us, by what authority doest thou these things? or who is he that gave thee this authority?

2

і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?

3

And he answered and said unto them, I will also ask you one thing; and answer me:

3

Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:

4

The baptism of John, was it from heaven, or of men?

4

Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?

5

And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why then believed ye him not?

5

Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?

6

But and if we say, Of men; all the people will stone us: for they be persuaded that John was a prophet.

6

Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.

7

And they answered, that they could not tell whence it was.

7

І відказали, що не знають, звідкіля.

8

And Jesus said unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.

8

А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.

9

The Parable of the Wicked Tenants

Then began he to speak to the people this parable; A certain man planted a vineyard, and let it forth to husbandmen, and went into a far country for a long time.

9

Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.

10

And at the season he sent a servant to the husbandmen, that they should give him of the fruit of the vineyard: but the husbandmen beat him, and sent him away empty.

10

І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.

11

And again he sent another servant: and they beat him also, and entreated him shamefully, and sent him away empty.

11

І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.

12

And again he sent a third: and they wounded him also, and cast him out.

12

І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.

13

Then said the lord of the vineyard, What shall I do? I will send my beloved son: it may be they will reverence him when they see him.

13

Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.

14

But when the husbandmen saw him, they reasoned among themselves, saying, This is the heir: come, let us kill him, that the inheritance may be ours.

14

Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.

15

So they cast him out of the vineyard, and killed him. What therefore shall the lord of the vineyard do unto them?

15

І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?

16

He shall come and destroy these husbandmen, and shall give the vineyard to others. And when they heard it, they said, God forbid.

16

Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!

17

And he beheld them, and said, What is this then that is written, The stone which the builders rejected, the same is become the head of the corner?

17

Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

18

Whosoever shall fall upon that stone shall be broken; but on whomsoever it shall fall, it will grind him to powder.

18

Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.

19

Paying Taxes to Caesar

And the chief priests and the scribes the same hour sought to lay hands on him; and they feared the people: for they perceived that he had spoken this parable against them.

19

І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.

20

And they watched him, and sent forth spies, which should feign themselves just men, that they might take hold of his words, that so they might deliver him unto the power and authority of the governor.

20

І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.

21

And they asked him, saying, Master, we know that thou sayest and teachest rightly, neither acceptest thou the person of any, but teachest the way of God truly:

21

І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.

22

Is it lawful for us to give tribute unto Caesar, or no?

22

Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?

23

But he perceived their craftiness, and said unto them, Why tempt ye me?

23

Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?

24

Shew me a penny. Whose image and superscription hath it? They answered and said, Caesar's.

24

Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.

25

And he said unto them, Render therefore unto Caesar the things which be Caesar's, and unto God the things which be God's.

25

Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.

26

And they could not take hold of his words before the people: and they marvelled at his answer, and held their peace.

26

І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.

27

Sadducees Question the Resurrection

Then came to him certain of the Sadducees, which deny that there is any resurrection; and they asked him,

27

Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,

28

Saying, Master, Moses wrote unto us, If any man's brother die, having a wife, and he die without children, that his brother should take his wife, and raise up seed unto his brother.

28

говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.

29

There were therefore seven brethren: and the first took a wife, and died without children.

29

Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.

30

And the second took her to wife, and he died childless.

30

І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.

31

And the third took her; and in like manner the seven also: and they left no children, and died.

31

І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.

32

Last of all the woman died also.

32

Опісля ж усїх умерла й жінка.

33

Therefore in the resurrection whose wife of them is she? for seven had her to wife.

33

Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.

34

And Jesus answering said unto them, The children of this world marry, and are given in marriage:

34

І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:

35

But they which shall be accounted worthy to obtain that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage:

35

которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:

36

Neither can they die any more: for they are equal unto the angels; and are the children of God, being the children of the resurrection.

36

бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.

37

Now that the dead are raised, even Moses shewed at the bush, when he calleth the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.

37

А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.

38

For he is not a God of the dead, but of the living: for all live unto him.

38

Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.

39

Then certain of the scribes answering said, Master, thou hast well said.

39

Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.

40

And after that they durst not ask him any question at all.

40

І більш не сьміли питати Його нї про що.

41

Whose Son is the Christ?

And he said unto them, How say they that Christ is David's son?

41

Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?

42

And David himself saith in the book of Psalms, The LORD said unto my Lord, Sit thou on my right hand,

42

А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,

43

Till I make thine enemies thy footstool.

43

доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.

44

David therefore calleth him Lord, how is he then his son?

44

Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?

45

Beware of the Scribes

Then in the audience of all the people he said unto his disciples,

45

Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:

46

Beware of the scribes, which desire to walk in long robes, and love greetings in the markets, and the highest seats in the synagogues, and the chief rooms at feasts;

46

Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;

47

Which devour widows' houses, and for a shew make long prayers: the same shall receive greater damnation.

47

що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

Parallel

King James Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Luke 20

Луки 20