King James Bible

Переклад Турконяка

Jesus' Authority Challenged

And it came to pass, that on one of those days, as he taught the people in the temple, and preached the gospel, the chief priests and the scribes came upon him with the elders,

1

І сталося одного дня, коли навчав Він народ у храмі й благовістив, то прийшли первосвященики та книжники зі старшими

2

And spake unto him, saying, Tell us, by what authority doest thou these things? or who is he that gave thee this authority?

2

і промовили до Нього, запитуючи: Скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?

3

And he answered and said unto them, I will also ask you one thing; and answer me:

3

У відповідь Він сказав їм: Запитаю вас і Я [одну] річ; скажіть Мені:

4

The baptism of John, was it from heaven, or of men?

4

хрещення Івана було з неба чи від людей?

5

And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why then believed ye him not?

5

Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, — відкаже: Чому ж ви не повірили йому?

6

But and if we say, Of men; all the people will stone us: for they be persuaded that John was a prophet.

6

Якщо ж скажемо: Від людей, — увесь народ поб’є нас камінням, бо впевнений, що Іван — пророк.

7

And they answered, that they could not tell whence it was.

7

І вони відповіли, що не знають звідкіля.

8

And Jesus said unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.

8

А Ісус сказав їм: То і Я не скажу вам, якою владою це роблю!

9

The Parable of the Wicked Tenants

Then began he to speak to the people this parable; A certain man planted a vineyard, and let it forth to husbandmen, and went into a far country for a long time.

9

І почав Він розповідати людям таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам, та й відбув на довгий час.

10

And at the season he sent a servant to the husbandmen, that they should give him of the fruit of the vineyard: but the husbandmen beat him, and sent him away empty.

10

У певну пору послав до робітників раба, щоби дали йому з врожаю виноградника, а робітники, побивши його, відіслали ні з чим.

11

And again he sent another servant: and they beat him also, and entreated him shamefully, and sent him away empty.

11

І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили, та й відіслали ні з чим.

12

And again he sent a third: and they wounded him also, and cast him out.

12

І знову послав — третього; вони й цього, завдавши йому ран, вигнали.

13

Then said the lord of the vineyard, What shall I do? I will send my beloved son: it may be they will reverence him when they see him.

13

Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина, — може, [побачивши] його, посоромляться?

14

But when the husbandmen saw him, they reasoned among themselves, saying, This is the heir: come, let us kill him, that the inheritance may be ours.

14

Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша!

15

So they cast him out of the vineyard, and killed him. What therefore shall the lord of the vineyard do unto them?

15

І, викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника?

16

He shall come and destroy these husbandmen, and shall give the vineyard to others. And when they heard it, they said, God forbid.

16

Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградника іншим! Почувши, вони сказали: Хай так не буде!

17

And he beheld them, and said, What is this then that is written, The stone which the builders rejected, the same is become the head of the corner?

17

Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: Камінь, який відкинули будівничі, цей став наріжним?

18

Whosoever shall fall upon that stone shall be broken; but on whomsoever it shall fall, it will grind him to powder.

18

Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється, [а] на кого він сам упаде, того розчавить.

19

Paying Taxes to Caesar

And the chief priests and the scribes the same hour sought to lay hands on him; and they feared the people: for they perceived that he had spoken this parable against them.

19

Саме в той час хотіли первосвященики та книжники накласти руки на Нього, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав проти них, та побоялися народу.

20

And they watched him, and sent forth spies, which should feign themselves just men, that they might take hold of his words, that so they might deliver him unto the power and authority of the governor.

20

Стежачи, вони послали підглядачів, які видавали себе за праведних, щоби спіймати Його на слові та видати Його урядові й владі намісника.

21

And they asked him, saying, Master, we know that thou sayest and teachest rightly, neither acceptest thou the person of any, but teachest the way of God truly:

21

Тож вони запитали Його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу.

22

Is it lawful for us to give tribute unto Caesar, or no?

22

Чи належить нам давати данину кесареві, чи ні?

23

But he perceived their craftiness, and said unto them, Why tempt ye me?

23

Зрозумівши їхню підступність, Він сказав їм: [Чому Мене спокушаєте?]

24

Shew me a penny. Whose image and superscription hath it? They answered and said, Caesar's.

24

Покажіть Мені динарій [1]. Чий там образ і напис? [У відповідь] вони сказали: Кесаря.

25

And he said unto them, Render therefore unto Caesar the things which be Caesar's, and unto God the things which be God's.

25

А Він відказав їм: Тож кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові!

26

And they could not take hold of his words before the people: and they marvelled at his answer, and held their peace.

26

І не могли піймати Його на слові перед народом, і здивувавшись Його відповіддю, вони замовкли.

27

Sadducees Question the Resurrection

Then came to him certain of the Sadducees, which deny that there is any resurrection; and they asked him,

27

Підійшли деякі з садукеїв [2] , які стверджували, що немає воскресіння, та й запитали Його,

28

Saying, Master, Moses wrote unto us, If any man's brother die, having a wife, and he die without children, that his brother should take his wife, and raise up seed unto his brother.

28

кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що якби у когось помер брат, котрий має дружину, і помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить потомство для свого брата.

29

There were therefore seven brethren: and the first took a wife, and died without children.

29

Отже, було сім братів. Перший, узявши дружину, помер бездітним.

30

And the second took her to wife, and he died childless.

30

І другий, [узявши дружину, також помер бездітним].

31

And the third took her; and in like manner the seven also: and they left no children, and died.

31

І третій узяв, — і так само всі семеро; жодний не залишив дітей, усі померли.

32

Last of all the woman died also.

32

Останньою померла й жінка.

33

Therefore in the resurrection whose wife of them is she? for seven had her to wife.

33

У воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо ж семеро мали її за дружину.

34

And Jesus answering said unto them, The children of this world marry, and are given in marriage:

34

Ісус же [у відповідь] сказав їм: Сини цього віку женяться і виходять заміж,

35

But they which shall be accounted worthy to obtain that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage:

35

а ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж,

36

Neither can they die any more: for they are equal unto the angels; and are the children of God, being the children of the resurrection.

36

адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, будучи синами воскресіння.

37

Now that the dead are raised, even Moses shewed at the bush, when he calleth the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.

37

А що мертві встають, то й Мойсей показав біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.

38

For he is not a God of the dead, but of the living: for all live unto him.

38

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі для Нього живуть!

39

Then certain of the scribes answering said, Master, thou hast well said.

39

У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре Ти сказав!

40

And after that they durst not ask him any question at all.

40

Тож більше не наважувалися Його ні про що запитувати.

41

Whose Son is the Christ?

And he said unto them, How say they that Christ is David's son?

41

А Він промовив до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давида?

42

And David himself saith in the book of Psalms, The LORD said unto my Lord, Sit thou on my right hand,

42

Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене,

43

Till I make thine enemies thy footstool.

43

поки не покладу ворогів Твоїх підніжком для Твоїх ніг!

44

David therefore calleth him Lord, how is he then his son?

44

Отже, Давид називає Його Господом, як же Він йому син?

45

Beware of the Scribes

Then in the audience of all the people he said unto his disciples,

45

Коли весь народ слухав, Він казав Своїм учням:

46

Beware of the scribes, which desire to walk in long robes, and love greetings in the markets, and the highest seats in the synagogues, and the chief rooms at feasts;

46

Стережіться книжників, які бажають ходити в шатах і люблять вітання на майданах та перші місця в синагогах і перші місця на гостинах,

47

Which devour widows' houses, and for a shew make long prayers: the same shall receive greater damnation.

47

які поїдають доми вдовиць і напоказ довго моляться; вони приймуть дуже тяжкий осуд!

Parallel

King James Bible

Переклад Турконяка

Luke 20

Луки 20