King James Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Paul's First Missionary Journey

Now there were in the church that was at Antioch certain prophets and teachers; as Barnabas, and Simeon that was called Niger, and Lucius of Cyrene, and Manaen, which had been brought up with Herod the tetrarch, and Saul.

1

Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителї: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.

2

As they ministered to the Lord, and fasted, the Holy Ghost said, Separate me Barnabas and Saul for the work whereunto I have called them.

2

Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть менї Варнаву та Савла на дїло, до котрого покликав я їх.

3

And when they had fasted and prayed, and laid their hands on them, they sent them away.

3

Тодї вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.

4

On Cyprus

So they, being sent forth by the Holy Ghost, departed unto Seleucia; and from thence they sailed to Cyprus.

4

Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.

5

And when they were at Salamis, they preached the word of God in the synagogues of the Jews: and they had also John to their minister.

5

І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських; мали ж і Йоана за слугу.

6

And when they had gone through the isle unto Paphos, they found a certain sorcerer, a false prophet, a Jew, whose name was Barjesus:

6

Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,

7

Which was with the deputy of the country, Sergius Paulus, a prudent man; who called for Barnabas and Saul, and desired to hear the word of God.

7

котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.

8

But Elymas the sorcerer (for so is his name by interpretation) withstood them, seeking to turn away the deputy from the faith.

8

Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.

9

Then Saul, (who also is called Paul,) filled with the Holy Ghost, set his eyes on him,

9

Савло ж, — (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,

10

And said, O full of all subtilty and all mischief, thou child of the devil, thou enemy of all righteousness, wilt thou not cease to pervert the right ways of the Lord?

10

сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господнї?

11

And now, behold, the hand of the Lord is upon thee, and thou shalt be blind, not seeing the sun for a season. And immediately there fell on him a mist and a darkness; and he went about seeking some to lead him by the hand.

11

Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.

12

Then the deputy, when he saw what was done, believed, being astonished at the doctrine of the Lord.

12

Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.

13

In Pisidian Antioch

Now when Paul and his company loosed from Paphos, they came to Perga in Pamphylia: and John departing from them returned to Jerusalem.

13

Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.

14

But when they departed from Perga, they came to Antioch in Pisidia, and went into the synagogue on the sabbath day, and sat down.

14

Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посїдали.

15

And after the reading of the law and the prophets the rulers of the synagogue sent unto them, saying, Ye men and brethren, if ye have any word of exhortation for the people, say on.

15

Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.

16

Then Paul stood up, and beckoning with his hand said, Men of Israel, and ye that fear God, give audience.

16

Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:

17

The God of this people of Israel chose our fathers, and exalted the people when they dwelt as strangers in the land of Egypt, and with an high arm brought he them out of it.

17

Бог народу Ізраїлського вибрав отцїв наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї.

18

And about the time of forty years suffered he their manners in the wilderness.

18

І до сорока лїт годував їх у пустинї.

19

And when he had destroyed seven nations in the land of Chanaan, he divided their land to them by lot.

19

А зруйнувавши сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.

20

And after that he gave unto them judges about the space of four hundred and fifty years, until Samuel the prophet.

20

А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддїв до Самуїла пророка.

21

And afterward they desired a king: and God gave unto them Saul the son of Cis, a man of the tribe of Benjamin, by the space of forty years.

21

А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Беняминового, на сорок лїт.

22

And when he had removed him, he raised up unto them David to be their king; to whom also he gave testimony, and said, I have found David the son of Jesse, a man after mine own heart, which shall fulfil all my will.

22

А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.

23

Of this man's seed hath God according to his promise raised unto Israel a Saviour, Jesus:

23

Із його ж насїння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спасителя Ісуса,

24

When John had first preached before his coming the baptism of repentance to all the people of Israel.

24

перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.

25

And as John fulfilled his course, he said, Whom think ye that I am? I am not he. But, behold, there cometh one after me, whose shoes of his feet I am not worthy to loose.

25

Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.

26

Men and brethren, children of the stock of Abraham, and whosoever among you feareth God, to you is the word of this salvation sent.

26

Мужі брати, синове роду Авраамового, і всї богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.

27

For they that dwell at Jerusalem, and their rulers, because they knew him not, nor yet the voices of the prophets which are read every sabbath day, they have fulfilled them in condemning him.

27

Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що-суботи, сповнили їх, осудивши Його,

28

And though they found no cause of death in him, yet desired they Pilate that he should be slain.

28

і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.

29

And when they had fulfilled all that was written of him, they took him down from the tree, and laid him in a sepulchre.

29

Як же скінчилось усе, що про Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;

30

But God raised him from the dead:

30

Бог же воскресив Його з мертвих.

31

And he was seen many days of them which came up with him from Galilee to Jerusalem, who are his witnesses unto the people.

31

Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.

32

And we declare unto you glad tidings, how that the promise which was made unto the fathers,

32

А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,

33

God hath fulfilled the same unto us their children, in that he hath raised up Jesus again; as it is also written in the second psalm, Thou art my Son, this day have I begotten thee.

33

що його Бог сповнив нам, дїтям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогоднї родив Тебе.

34

And as concerning that he raised him up from the dead, now no more to return to corruption, he said on this wise, I will give you the sure mercies of David.

34

А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.

35

Wherefore he saith also in another psalm, Thou shalt not suffer thine Holy One to see corruption.

35

Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.

36

For David, after he had served his own generation by the will of God, fell on sleep, and was laid unto his fathers, and saw corruption:

36

Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє;

37

But he, whom God raised again, saw no corruption.

37

Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.

38

Be it known unto you therefore, men and brethren, that through this man is preached unto you the forgiveness of sins:

38

Відоме ж нехай буде вам, мужі брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся;

39

And by him all that believe are justified from all things, from which ye could not be justified by the law of Moses.

39

і від чого не могли ви у законї Мойсейовім оправдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.

40

Beware therefore, lest that come upon you, which is spoken of in the prophets;

40

Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:

41

Behold, ye despisers, and wonder, and perish: for I work a work in your days, a work which ye shall in no wise believe, though a man declare it unto you.

41

Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, дїло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.

42

The Gentiles Ask to Hear the Gospel

And when the Jews were gone out of the synagogue, the Gentiles besought that these words might be preached to them the next sabbath.

42

Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.

43

Now when the congregation was broken up, many of the Jews and religious proselytes followed Paul and Barnabas: who, speaking to them, persuaded them to continue in the grace of God.

43

Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.

44

And the next sabbath day came almost the whole city together to hear the word of God.

44

А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.

45

But when the Jews saw the multitudes, they were filled with envy, and spake against those things which were spoken by Paul, contradicting and blaspheming.

45

Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.

46

Then Paul and Barnabas waxed bold, and said, It was necessary that the word of God should first have been spoken to you: but seeing ye put it from you, and judge yourselves unworthy of everlasting life, lo, we turn to the Gentiles.

46

Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.

47

For so hath the Lord commanded us, saying, I have set thee to be a light of the Gentiles, that thou shouldest be for salvation unto the ends of the earth.

47

Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.

48

And when the Gentiles heard this, they were glad, and glorified the word of the Lord: and as many as were ordained to eternal life believed.

48

Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.

49

And the word of the Lord was published throughout all the region.

49

Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї.

50

But the Jews stirred up the devout and honourable women, and the chief men of the city, and raised persecution against Paul and Barnabas, and expelled them out of their coasts.

50

Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.

51

But they shook off the dust of their feet against them, and came unto Iconium.

51

Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.

52

And the disciples were filled with joy, and with the Holy Ghost.

52

Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.

Parallel

King James Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Acts 13

Дії 13