King James Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Paul's Ministry

For yourselves, brethren, know our entrance in unto you, that it was not in vain:

Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;

But even after that we had suffered before, and were shamefully entreated, as ye know, at Philippi, we were bold in our God to speak unto you the gospel of God with much contention.

2

нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.

3

For our exhortation was not of deceit, nor of uncleanness, nor in guile:

3

Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,

4

But as we were allowed of God to be put in trust with the gospel, even so we speak; not as pleasing men, but God, which trieth our hearts.

4

а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.

5

For neither at any time used we flattering words, as ye know, nor a cloke of covetousness; God is witness:

5

Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.

6

Nor of men sought we glory, neither of you, nor yet of others, when we might have been burdensome, as the apostles of Christ.

6

Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.

7

But we were gentle among you, even as a nurse cherisheth her children:

7

Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,

8

So being affectionately desirous of you, we were willing to have imparted unto you, not the gospel of God only, but also our own souls, because ye were dear unto us.

8

оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.

9

For ye remember, brethren, our labour and travail: for labouring night and day, because we would not be chargeable unto any of you, we preached unto you the gospel of God.

9

Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.

10

Ye are witnesses, and God also, how holily and justly and unblameably we behaved ourselves among you that believe:

10

Ви сьвідки і Бог, як преподобно, і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,

11

As ye know how we exhorted and comforted and charged every one of you, as a father doth his children,

11

яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;

12

That ye would walk worthy of God, who hath called you unto his kingdom and glory.

12

щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.

13

For this cause also thank we God without ceasing, because, when ye received the word of God which ye heard of us, ye received it not as the word of men, but as it is in truth, the word of God, which effectually worketh also in you that believe.

13

Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.

14

For ye, brethren, became followers of the churches of God which in Judaea are in Christ Jesus: for ye also have suffered like things of your own countrymen, even as they have of the Jews:

14

Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів,

15

Who both killed the Lord Jesus, and their own prophets, and have persecuted us; and they please not God, and are contrary to all men:

15

що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,

16

Forbidding us to speak to the Gentiles that they might be saved, to fill up their sins alway: for the wrath is come upon them to the uttermost.

16

що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).

17

Paul's Longing to Visit

But we, brethren, being taken from you for a short time in presence, not in heart, endeavoured the more abundantly to see your face with great desire.

17

Ми ж, браттє, осиротївши без вас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.

18

Wherefore we would have come unto you, even I Paul, once and again; but Satan hindered us.

18

Тим же хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.

19

For what is our hope, or joy, or crown of rejoicing? Are not even ye in the presence of our Lord Jesus Christ at his coming?

19

Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приходї Його?

20

For ye are our glory and joy.

20

Ви бо слава наша і радість.

Parallel

King James Bible

Переклад Куліша та Пулюя

1 Thessalonians 2

Солунян 2