New American Standard Bible

Сучасний переклад

Paul’s Ministry

For you yourselves know, brethren, that our coming to you was not in vain,

Браття і сестри, ви самі знаєте, що наш прихід до вас не був марним.

but after we had already suffered and been mistreated in Philippi, as you know, we had the boldness in our God to speak to you the gospel of God amid much opposition.

2

Як вам відомо, перед нашим приходом до вас, ми зазнали страждань і зневаги у Филипах. Але з допомогою нашого Бога ми відважилися проповідувати вам Добру Звістку, що йде від Бога, незважаючи на сильний опір.

3

For our exhortation does not come from error or impurity or by way of deceit;

3

Насправді вчення наше не є наслідком ні обману, ні нечистих намірів, ні лукавства.

4

but just as we have been approved by God to be entrusted with the gospel, so we speak, not as pleasing men, but God who examines our hearts.

4

Навпаки, ми говоримо як люди, яких, після багатьох випробувань, Бог визнав гідними довіри нести Добру Звістку. Тож ми не людям намагаємося догоджати, а Богові, Який бачить, що в серцях наших.

5

For we never came with flattering speech, as you know, nor with a pretext for greed — God is witness —

5

Як ви знаєте, ми ніколи не приходили до вас з улесливими словами, проповіді наші ніколи не були засобом приховати нашу пожадливість. Бог тому свідок!

6

nor did we seek glory from men, either from you or from others, even though as apostles of Christ we might have asserted our authority.

6

Ми не шукали похвали ні від людей, ні від вас, ані від кого іншого.

7

But we proved to be gentle among you, as a nursing mother tenderly cares for her own children.

7

Як апостоли Христові, ми могли б використати нашу владу примусити вас допомогти нам, але ми були лагідні [1] з вами, ніби мати, яка з любов’ю дбає про дітей своїх.

8

Having so fond an affection for you, we were well-pleased to impart to you not only the gospel of God but also our own lives, because you had become very dear to us.

8

Відчуваючи таку любов до вас, ми готові були розділити з вами не лише Добру Звістку Божу, але й життя наше.

9

For you recall, brethren, our labor and hardship, how working night and day so as not to be a burden to any of you, we proclaimed to you the gospel of God.

9

Браття і сестри, я знаю, що ви пам’ятаєте наш тяжку працю. Ми працювали день і ніч, щоб нікого з вас не обтяжувати, проповідуючи вам Добру Звістку Божу.

10

You are witnesses, and so is God, how devoutly and uprightly and blamelessly we behaved toward you believers;

10

Ви тому свідки і Бог тому свідок, як свято, праведно й бездоганно поводилися ми з вами, віруючими.

11

just as you know how we were exhorting and encouraging and imploring each one of you as a father would his own children,

11

Ви добре знаєте, що ставилися ми до кожного з вас, як батько до своїх власних дітей.

12

so that you would walk in a manner worthy of the God who calls you into His own kingdom and glory.

12

Ми підбадьорювали вас, втішали й спонукали жити так, як це бажано Богові. Він закликає вас увійти до Його Царства й розділити Його Славу.

13

For this reason we also constantly thank God that when you received the word of God which you heard from us, you accepted it not as the word of men, but for what it really is, the word of God, which also performs its work in you who believe.

13

Тому ми постійно дякуємо Богові, що, одержавши Послання [2] Боже, від нас почуте, ви прийняли його не як людське слово, а таким, яким воно є насправді — Посланням Божим, що діє у вас, віруючих.

14

For you, brethren, became imitators of the churches of God in Christ Jesus that are in Judea, for you also endured the same sufferings at the hands of your own countrymen, even as they did from the Jews,

14

Бо ви, брати і сестри, подібні до церков Господніх в Юдеї,[3] які належать Ісусу Христу: ви постраждали від своїх співвітчизників так само, як і вона [4] від своїх — юдеїв.

15

who both killed the Lord Jesus and the prophets, and drove us out. They are not pleasing to God, but hostile to all men,

15

Ті євреї вбили Господа Ісуса і пророків, та вигнали нас зі своєї землі. Вони не до вподоби Богові і виступають проти всіх людей.

16

hindering us from speaking to the Gentiles so that they may be saved; with the result that they always fill up the measure of their sins. But wrath has come upon them to the utmost.

16

Вони намагаються перешкодити нам проповідувати поганам, щоб ті змогли спастися. Але ж всім цим вони лише додають все більше гріха до тих, що вже скоїли. І зрештою, їх спіткає гнів Божий.

17

But we, brethren, having been taken away from you for a short while — in person, not in spirit — were all the more eager with great desire to see your face.

17

Щодо нас, брати і сестри, то ми розлучилися ненадовго. Ми розлучилися тілом, а не думками. Ми сповнені великого бажання побачити вас.

18

For we wanted to come to you — I, Paul, more than once — and yet Satan hindered us.

18

Так, ми дуже хотіли прийти до вас. Особливо я, Павло, знову і знову намагався прийти, але сатана перешкоджав нам.

19

For who is our hope or joy or crown of exultation? Is it not even you, in the presence of our Lord Jesus at His coming?

19

Тож хіба не ви наша надія, радість і вінець наш, яким ми так пишатимемося, коли станемо перед Господом нашим Ісусом в день Його пришестя?

20

For you are our glory and joy.

20

Так, ви — наша шана і радість!

Parallel

New American Standard Bible

Сучасний переклад

1 Thessalonians 2

Солунян 2