New American Standard Bible

Переклад Турконяка

The Peril of Falling Away

Therefore leaving the elementary teaching about the Christ, let us press on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,

1

Тому, залишивши початки Христового вчення, скеруймо себе до досконалості, щоби знову не покладати основу: покаяння від мертвих діл та віри в Бога,

2

of instruction about washings and laying on of hands, and the resurrection of the dead and eternal judgment.

2

науки про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і вічний суд.

3

And this we will do, if God permits.

3

І це зробимо, якщо Бог дозволить.

4

For in the case of those who have once been enlightened and have tasted of the heavenly gift and have been made partakers of the Holy Spirit,

4

Адже неможливо, щоб ті, які раз були просвічені й скуштували небесного дару, стали співучасниками Святого Духа,

5

and have tasted the good word of God and the powers of the age to come,

5

скуштували доброту Божого Слова, силу майбутнього віку,

6

and then have fallen away, it is impossible to renew them again to repentance, since they again crucify to themselves the Son of God and put Him to open shame.

6

і відпали, аби знову обновлятися для покаяння, повторно розпинаючи в собі та зневажаючи Божого Сина!

7

For ground that drinks the rain which often falls on it and brings forth vegetation useful to those for whose sake it is also tilled, receives a blessing from God;

7

Бо земля, що напилася дощу, який її часто зрошує, і родить корисну зелень тим, котрі її обробляють, — одержує благословення від Бога.

8

but if it yields thorns and thistles, it is worthless and close to being cursed, and it ends up being burned.

8

А та, що зростила терня і бур’ян, — не потрібна і близька до прокляття; її кінець — спалення.

9

Better Things for You

But, beloved, we are convinced of better things concerning you, and things that accompany salvation, though we are speaking in this way.

9

Улюблені, хоча ми так і говоримо, але ми впевнені, що з вами справи кращі й що ви тримаєтеся спасіння.

10

For God is not unjust so as to forget your work and the love which you have shown toward His name, in having ministered and in still ministering to the saints.

10

Адже Бог не є несправедливий, щоби забути ваше діло і [працю] любові, яку ви виявили Його Імені, послуживши і продовжуючи служити святим.

11

And we desire that each one of you show the same diligence so as to realize the full assurance of hope until the end,

11

Тож бажаємо, щоб кожний з вас аж до кінця виявляв ту саму дбайливість для повної певності надії,

12

so that you will not be sluggish, but imitators of those who through faith and patience inherit the promises.

12

аби ви не розлінилися, а наслідували тих, які вірою і терпінням успадковують обітниці.

13

For when God made the promise to Abraham, since He could swear by no one greater, He swore by Himself,

13

Коли Бог давав обітницю Авраамові, не маючи ким більшим поклястися, поклявся Собою,

14

saying, “I WILL SURELY BLESS YOU AND I WILL SURELY MULTIPLY YOU.”

14

кажучи: Я поблагословлю тебе вельми і дуже розмножу!

15

And so, having patiently waited, he obtained the promise.

15

Тож, будучи довготерпеливим, він одержав обітницю.

16

For men swear by one greater than themselves, and with them an oath given as confirmation is an end of every dispute.

16

Люди клянуться вищим, адже клятва для підтвердження кладе край усякої їхньої незгоди.

17

In the same way God, desiring even more to show to the heirs of the promise the unchangeableness of His purpose, interposed with an oath,

17

Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, дав клятву,

18

so that by two unchangeable things in which it is impossible for God to lie, we who have taken refuge would have strong encouragement to take hold of the hope set before us.

18

щоби через ті дві незмінні речі, в яких неможливо, аби Бог сказав неправду, ухопившись за надію, що перед нами, ми, котрі знайшли захист, мали велику втіху.

19

This hope we have as an anchor of the soul, a hope both sure and steadfast and one which enters within the veil,

19

Вона, немов якір для душі, міцний і надійний, що входить усередину, за внутрішню завісу,

20

where Jesus has entered as a forerunner for us, having become a high priest forever according to the order of Melchizedek.

20

куди, як предтеча, увійшов задля нас Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседека.

Parallel

New American Standard Bible

Переклад Турконяка

Hebrews 6

Євреїв 6