Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New International Version
Переклад Турконяка
So when they had eaten all the grain they had brought from Egypt, their father said to them, “Go back and buy us a little more food.”
І сталося, коли закінчили споживати пшеницю, котру привезли з Єгипту, то їхній батько сказав їм: Підіть знову і купіть нам трохи їжі.
But Judah said to him, “The man warned us solemnly, ‘You will not see my face again unless your brother is with you.’
Та Юда відповів йому, промовляючи: Рішуче заявив [1] нам той чоловік, кажучи: Не з’являйтеся перед моїм обличчям, якщо вашого молодшого брата не буде з вами.
If you will send our brother along with us, we will go down and buy food for you.
Отож, якщо відпускаєш нашого брата з нами, то ми підемо й купимо тобі їжі.
But if you will not send him, we will not go down, because the man said to us, ‘You will not see my face again unless your brother is with you.’ ”
Якщо ж не відпускаєш нашого брата з нами, — не підемо. Бо чоловік сказав нам, твердячи: Вам не бачити мого обличчя, якщо вашого молодшого брата не буде з вами.
Israel asked, “Why did you bring this trouble on me by telling the man you had another brother?”
А Ізраїль промовив: Навіщо ви мені вчинили зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є брат?
They replied, “The man questioned us closely about ourselves and our family. ‘Is your father still living?’ he asked us. ‘Do you have another brother?’ We simply answered his questions. How were we to know he would say, ‘Bring your brother down here’?”
Вони ж сказали: Пильно випитував [2] нас той чоловік і про наш рід, запитуючи: Чи ще живе ваш батько? Чи є у вас брат? І ми розповіли йому, згідно із цими запитаннями. Хіба ж ми знали, що нам скаже: приведіть вашого брата?
Then Judah said to Israel his father, “Send the boy along with me and we will go at once, so that we and you and our children may live and not die.
А Юда промовив до свого батька Ізраїля: Пошли хлопця зі мною, і встанемо, та й підемо, щоб ми жили, а не повмирали — і ми, і ти, і наш маєток.
I myself will guarantee his safety; you can hold me personally responsible for him. If I do not bring him back to you and set him here before you, I will bear the blame before you all my life.
Я поручаюся за нього — домагайся його з моєї руки; якщо ж не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, — матиму гріх перед тобою на всі дні.
As it is, if we had not delayed, we could have gone and returned twice.”
Адже коли б ми не зволікали, то вже вернулися б двічі!
Then their father Israel said to them, “If it must be, then do this: Put some of the best products of the land in your bags and take them down to the man as a gift — a little balm and a little honey, some spices and myrrh, some pistachio nuts and almonds.
Та Ізраїль, їхній батько, сказав їм: Коли так, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки з плодів землі й занесіть тому чоловікові дари: бальзам, мед, ладан, мирра, горіхи і мигдаль.
Take double the amount of silver with you, for you must return the silver that was put back into the mouths of your sacks. Perhaps it was a mistake.
А грошей візьміть вдвічі більше у свої руки: гроші, що повернули у ваші мішки, заберіть назад із собою, — мабуть це помилка.
Take your brother also and go back to the man at once.
Тож беріть вашого брата, уставайте та йдіть до того чоловіка!
А Бог мій нехай дасть вам милість в чоловіка, нехай відпустить і того вашого брата, і Веніамина. А я як був бездітним — так і залишаюся бездітним!
So the men took the gifts and double the amount of silver, and Benjamin also. They hurried down to Egypt and presented themselves to Joseph.
Чоловіки, взявши ті дари, взяли у свої руки подвійно грошей і Веніамина. Вони піднялися, пішли до Єгипту і стали перед Йосифом.
When Joseph saw Benjamin with them, he said to the steward of his house, “Take these men to my house, slaughter an animal and prepare a meal; they are to eat with me at noon.”
Йосиф побачив їх і свого брата Веніамина, і сказав тому, хто над його домом: Проведи людей в дім і заколи щось із худоби та приготуй, бо ці люди їстимуть зі мною хліб опівдні.
The man did as Joseph told him and took the men to Joseph’s house.
І чоловік зробив так, як сказав Йосиф, і завів людей до Йосифового дому.
Now the men were frightened when they were taken to his house. They thought, “We were brought here because of the silver that was put back into our sacks the first time. He wants to attack us and overpower us and seize us as slaves and take our donkeys.”
А люди побачили, що їх завели до дому Йосифа, та й сказали: Нас привели через гроші, повернені раніше в наші мішки, щоби звинуватити нас і схопити нас і наших ослів, щоби зробити нас рабами.
So they went up to Joseph’s steward and spoke to him at the entrance to the house.
Тож вони підійшли до чоловіка, який був над Йосифовим домом, і біля дверей будинку звернулися до нього,
“We beg your pardon, our lord,” they said, “we came down here the first time to buy food.
промовляючи: Просимо, пане, ми раніше приходили купити хліба.
But at the place where we stopped for the night we opened our sacks and each of us found his silver — the exact weight — in the mouth of his sack. So we have brought it back with us.
І сталося, коли ми зупинилися для відпочинку та повідкривали наші мішки, — аж ось, гроші кожного в його мішку — наше срібло за вагою ми тепер привезли назад у своїх руках.
We have also brought additional silver with us to buy food. We don’t know who put our silver in our sacks.”
Та й взяли ми із собою додаткові гроші, щоб купити хліба. Не знаємо, хто вклав гроші в наші мішки.
“It’s all right,” he said. “Don’t be afraid. Your God, the God of your father, has given you treasure in your sacks; I received your silver.” Then he brought Simeon out to them.
А він їм сказав: Мир вам! Не бійтеся! Ваш Бог, Бог ваших батьків, дав вам скарб у ваші мішки, а ваше добре срібло я отримав. І вивів до них Симеона.
The steward took the men into Joseph’s house, gave them water to wash their feet and provided fodder for their donkeys.
Він приніс води, щоби помити їхні ноги, і дав корму їхнім ослам.
They prepared their gifts for Joseph’s arrival at noon, because they had heard that they were to eat there.
Вони ж приготували подарунки, поки не прийде Йосиф опівдні, бо почули, що має тут обідати.
When Joseph came home, they presented to him the gifts they had brought into the house, and they bowed down before him to the ground.
Йосиф увійшов до будинку, а вони принесли йому в дім дари, які тримали у своїх руках, і вклонилися йому обличчям до землі.
He asked them how they were, and then he said, “How is your aged father you told me about? Is he still living?”
Він же їх запитав: Як маєтеся? Чи здоровий, — сказав їм, — ваш старенький батько, про якого ви говорили? Чи ще живий?
They replied, “Your servant our father is still alive and well.” And they bowed down, prostrating themselves before him.
Вони ж відповіли: Твій раб, наш батько, здоровий, ще живий. А він сказав: Благословенний той чоловік перед Богом. Вони ж, схилившись, вклонилися йому.
As he looked about and saw his brother Benjamin, his own mother’s son, he asked, “Is this your youngest brother, the one you told me about?” And he said, “God be gracious to you, my son.”
Підвівши свій погляд, Йосиф побачив свого рідного по матері брата Веніамина, і сказав: Чи це ваш наймолодший брат, про якого ви говорили, що приведете до мене? І сказав: Нехай Бог помилує тебе, сину.
Deeply moved at the sight of his brother, Joseph hurried out and looked for a place to weep. He went into his private room and wept there.
Йосиф зворушився, бо стислося його нутро через його брата, і він готовий був заплакати. Та вийшовши до іншої кімнати, заплакав там.
After he had washed his face, he came out and, controlling himself, said, “Serve the food.”
А потім, вмивши обличчя, увійшов і, стримуючись, сказав: Подайте хліб.
They served him by himself, the brothers by themselves, and the Egyptians who ate with him by themselves, because Egyptians could not eat with Hebrews, for that is detestable to Egyptians.
Йому поклали окремо, їм окремо й окремо єгиптянам, які обідали з ним, оскільки єгиптяни не можуть їсти хліб разом з євреями, бо для єгиптян це огидно.
The men had been seated before him in the order of their ages, from the firstborn to the youngest; and they looked at each other in astonishment.
Тож вони сіли перед ним: первенець, — згідно зі своїм старшинством, а молодший, — згідно зі своєю молодістю. І дивувалися чоловіки — кожний перед своїм братом.
When portions were served to them from Joseph’s table, Benjamin’s portion was five times as much as anyone else’s. So they feasted and drank freely with him.
Страви носили від нього до них. А порція для Веніамина була більша від порцій усіх, — уп’ятеро більша, ніж їхні. І вони пили, і понапивалися з ним.