New International Version

Переклад Турконяка

“Do not mortals have hard service on earth?
Are not their days like those of hired laborers?

1

Хіба життя людини на землі радше не є випробуванням, — його життя, наче в наймита, взятого на день?

2

Like a slave longing for the evening shadows,
or a hired laborer waiting to be paid,

2

Або наче раб, який боїться свого володаря і схопив тінь, чи наче найманець, який очікує своєї винагороди.

3

so I have been allotted months of futility,
and nights of misery have been assigned to me.

3

Так і я переніс порожні місяці, і ночі болючі мені дано.

4

When I lie down I think, ‘How long before I get up?’
The night drags on, and I toss and turn until dawn.

4

Якщо засну, кажу: Коли день? Як же встану, знову: Коли вечір? А буваю я сповненим болю від вечора аж до ранку.

5

My body is clothed with worms and scabs,
my skin is broken and festering.

5

Моє ж тіло покривається гноєм червів, і я чахну, зіскрібаючи грудки землі з моїх виділень.

6

“My days are swifter than a weaver’s shuttle,
and they come to an end without hope.

6

А моє життя проминуло легше за бесіду, загинуло воно в марній надії.

7

Remember, O God, that my life is but a breath;
my eyes will never see happiness again.

7

Тож згадай, що мій дух — життя, і моє око більше не повернеться, щоб побачити добро.

8

The eye that now sees me will see me no longer;
you will look for me, but I will be no more.

8

Не побачить мене око Того, Хто мене бачить. Очі Твої на мені, а мене більше немає,

9

As a cloud vanishes and is gone,
so one who goes down to the grave does not return.

9

— наче хмара стерта з неба. Адже якщо людина зійде до аду, то більше не вийде,

10

He will never come to his house again;
his place will know him no more.

10

і більше не повернеться до власного дому. І більше його не впізнає його місце.

11

“Therefore I will not keep silent;
I will speak out in the anguish of my spirit,
I will complain in the bitterness of my soul.

11

Тож я вже не зупиню моїх уст, говоритиму, будучи в скруті, охоплений бідою, відкрию гіркоту моєї душі.

12

Am I the sea, or the monster of the deep,
that you put me under guard?

12

Яким морем я є, чи змієм, що Ти настановив наді мною сторожу?

13

When I think my bed will comfort me
and my couch will ease my complaint,

13

Я сказав: Мене потішить моє ліжко, відкрию ж до себе самого власне слово на моєму ліжку.

14

even then you frighten me with dreams
and terrify me with visions,

14

Ти мене страшиш снами і лякаєш мене видіннями.

15

so that I prefer strangling and death,
rather than this body of mine.

15

Забереш від мого духа мою душу, від смерті ж — мої кості.

16

I despise my life; I would not live forever.
Let me alone; my days have no meaning.

16

Адже не житиму навіки, щоб терпіти. Відступи від мене, бо моє життя марне.

17

“What is mankind that you make so much of them,
that you give them so much attention,

17

Бо чим є людина, що Ти її звеличив, або що Ти звертаєш на неї увагу?

18

that you examine them every morning
and test them every moment?

18

Невже здійснюватимеш над ним нагляд аж до ранку, і його судитимеш до спочинку?

19

Will you never look away from me,
or let me alone even for an instant?

19

Як довго не залишатимеш мене і не відпускатимеш мене, доки ще ковтатиму мою слину в болі?

20

If I have sinned, what have I done to you,
you who see everything we do?
Why have you made me your target?
Have I become a burden to you?a

20

Якщо я згрішив, що Тобі можу зробити, Тобі, Хто знає людський розум? Навіщо Ти мене поставив Твоїм звинувачуваним, я є для Тебе тягарем?

21

Why do you not pardon my offenses
and forgive my sins?
For I will soon lie down in the dust;
you will search for me, but I will be no more.”

21

І навіщо Ти не забув мої гріхи і не очистив мого гріха? Тепер же я піду в землю, — ось встаю вранці, а мене більше немає.

Parallel

New International Version

Переклад Турконяка

Job 7

Йова 7