New International Version

Переклад Куліша та Пулюя

Bricks Without Straw

Afterward Moses and Aaron went to Pharaoh and said, “This is what the Lord, the God of Israel, says: ‘Let my people go, so that they may hold a festival to me in the wilderness.’ ”

1

Після сього ввійшов Мойсей із Ароном до Фараона та й промовили йому: Так рече Господь, Бог Ізраїлїв: Відпусти люде мої, щоб сотворили сьвято менї в степу.

2

Pharaoh said, “Who is the Lord, that I should obey him and let Israel go? I do not know the Lord and I will not let Israel go.”

2

І каже Фараон: Хто сей Господь, щоб я послухав голосу його, та відпустив сини Ізрайлеві. Не знаю Господа і не відпущу Ізраїля.

3

Then they said, “The God of the Hebrews has met with us. Now let us take a three-day journey into the wilderness to offer sacrifices to the Lord our God, or he may strike us with plagues or with the sword.”

3

І кажуть йому: Бог Єврейський зустьрів нас; так дозволь нам пійти за три днї ходи в степ і принести жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем.

4

But the king of Egypt said, “Moses and Aaron, why are you taking the people away from their labor? Get back to your work!”

4

І каже їм царь Египецький: Про що ти, Мойсею, й ти, Ароне, одвертаєте людей моїх од їх дїла? Ійдїте кожен до роботи своєї.

5

Then Pharaoh said, “Look, the people of the land are now numerous, and you are stopping them from working.”

5

І каже Фараон: Се намножилось тепер народу в цїй землї, а ви хочете відтягати його від роботи.

6

That same day Pharaoh gave this order to the slave drivers and overseers in charge of the people:

6

І дав Фараон того дня наказ посїпакам та приставникам такими словами:

7

“You are no longer to supply the people with straw for making bricks; let them go and gather their own straw.

7

Не давайте вже людям соломи на цеглу, як досї: нехай самі ходять і збирають собі солому.

8

But require them to make the same number of bricks as before; don’t reduce the quota. They are lazy; that is why they are crying out, ‘Let us go and sacrifice to our God.’

8

Стілько ж цегол, як перше вироблювали, вимагайте від них; не поменьшуйте, бо вони лїниві; тим і кричать: Одпусти нас принести жертву Богу нашому!

9

Make the work harder for the people so that they keep working and pay no attention to lies.”

9

Нехай вагонить робота на сих людях важче, щоб вони пильнували, та не вважали на марні слова.

10

Then the slave drivers and the overseers went out and said to the people, “This is what Pharaoh says: ‘I will not give you any more straw.

10

І повиходили приставники людські та доглядачі, та й промовляли до людей: Ось як повелїв Фараон: Не давати вже вам соломи;

11

Go and get your own straw wherever you can find it, but your work will not be reduced at all.’ ”

11

Ходити мете самі збирати собі солому, де знайдете; однакже не буде вбавлено з роботи вашої нїже.

12

So the people scattered all over Egypt to gather stubble to use for straw.

12

І порозходились люде по всїй землї Египецькій збирати собі стерню замість соломи.

13

The slave drivers kept pressing them, saying, “Complete the work required of you for each day, just as when you had straw.”

13

Приставники же принагляли їх і приказували: Вироблюйте роботу вашу кожного дня, як бувало даємо солому вам.

14

And Pharaoh’s slave drivers beat the Israelite overseers they had appointed, demanding, “Why haven’t you met your quota of bricks yesterday or today, as before?”

14

І бито доглядачів із Ізраїлїв, що були поставленї над ними від приставників Фараонових, мовляючи: Чом не виробили стілько цегол вчора й сьогоднї, як перше?

15

Then the Israelite overseers went and appealed to Pharaoh: “Why have you treated your servants this way?

15

І приходили доглядачі з Ізраїлїв до Фараона, та й лебедїли плачучи: Про що знущаєшся так із рабів твоїх?

16

Your servants are given no straw, yet we are told, ‘Make bricks!’ Your servants are being beaten, but the fault is with your own people.”

16

Не дають соломи рабам твоїм, а цеглу, кажуть, вистачайте нам цегли! І се раби твої мучені, а нарід твій вина тому.

17

Pharaoh said, “Lazy, that’s what you are — lazy! That is why you keep saying, ‘Let us go and sacrifice to the Lord.’

17

Він же каже: Ви лїниві лежибоки! Тим і верзете: Ходїмо принести жертву Господеві.

18

Now get to work. You will not be given any straw, yet you must produce your full quota of bricks.”

18

Ідїте ж та працюйте! Соломи не давати муть вам, а цеглу, скілько вимагають, вистачайте.

19

The Israelite overseers realized they were in trouble when they were told, “You are not to reduce the number of bricks required of you for each day.”

19

І вбачали свою лиху годину доглядачі з Ізраїлїв, яким наказано: Не поменьшуйте виробу цегли, що дня призначеного.

20

When they left Pharaoh, they found Moses and Aaron waiting to meet them,

20

І зоткнулись вони з Мойсейом та з Ароном, як виходили вони саме од Фараона.

21

and they said, “May the Lord look on you and judge you! You have made us obnoxious to Pharaoh and his officials and have put a sword in their hand to kill us.”

21

І промовили до них: Нехай спогляне Господь на вас і судить; бо зробили ви смердючим дух наш перед Фараоном і перед його дворянами. Дали ви меча їм у руки повбивати нас.

22

God Promises Deliverance

Moses returned to the Lord and said, “Why, Lord, why have you brought trouble on this people? Is this why you sent me?

22

І вернувся Мойсей до Господа, і каже: Господи Боже мій! Про що напустив єси такий напуст на сих людей? І про що се послав єси мене?

23

Ever since I went to Pharaoh to speak in your name, he has brought trouble on this people, and you have not rescued your people at all.”

23

З того бо часу, як увійшов я промовляти твоїм імям, він почав заподїювати зло людям сим; визволити ж із неволї людей сих не визволив єси.

Parallel

New International Version

Переклад Куліша та Пулюя

Exodus 5

Вихід 5