New International Version

Переклад Турконяка

Therefore, since we have these promises, dear friends, let us purify ourselves from everything that contaminates body and spirit, perfecting holiness out of reverence for God.

1

Отже, маючи такі обітниці, улюблені, очистьмо себе від усякої нечистоти тіла та духа, звершуючи святі справи в Божому страху.

2

Paul’s Joy Over the Church’s Repentance

Make room for us in your hearts. We have wronged no one, we have corrupted no one, we have exploited no one.

2

Зробіть місце для нас. Ми нікого не скривдили, нікому не нашкодили, нікого не використали.

3

I do not say this to condemn you; I have said before that you have such a place in our hearts that we would live or die with you.

3

Не на осуд кажу, бо раніше сказав я, що ви в наших серцях, так щоб нам разом померти або ж разом жити.

4

I have spoken to you with great frankness; I take great pride in you. I am greatly encouraged; in all our troubles my joy knows no bounds.

4

Маю велику впевненість щодо вас, дуже пишаюся вами; при всій нашій журбі я сповнився втіхою і переповнився радістю.

5

For when we came into Macedonia, we had no rest, but we were harassed at every turn — conflicts on the outside, fears within.

5

Бо коли ми прийшли до Македонії, наше тіло не мало жодного спочинку, ми в усьому бідували: зовні — боротьба, усередині — страх.

6

But God, who comforts the downcast, comforted us by the coming of Titus,

6

Але Бог — Той, Хто втішає покірних, — потішив нас приходом Тита,

7

and not only by his coming but also by the comfort you had given him. He told us about your longing for me, your deep sorrow, your ardent concern for me, so that my joy was greater than ever.

7

і не лише його приходом, а й утіхою, коли, розповідаючи нам про вашу журбу, ваш смуток, вашу ревність за мене, радів за вас; тому я ще більше зрадів.

8

Even if I caused you sorrow by my letter, I do not regret it. Though I did regret it — I see that my letter hurt you, but only for a little while —

8

Бо хоч і засмутив я вас посланням, та не каюся, хоч і каявся, оскільки бачу, що послання, хоч і тимчасово, засмутило вас;

9

yet now I am happy, not because you were made sorry, but because your sorrow led you to repentance. For you became sorrowful as God intended and so were not harmed in any way by us.

9

тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви по-Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас.

10

Godly sorrow brings repentance that leads to salvation and leaves no regret, but worldly sorrow brings death.

10

Адже смуток, що по-Божому, приносить покаяння на спасіння, — ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть.

11

See what this godly sorrow has produced in you: what earnestness, what eagerness to clear yourselves, what indignation, what alarm, what longing, what concern, what readiness to see justice done. At every point you have proved yourselves to be innocent in this matter.

11

Саме це засмучення по-Божому, — дивіться, яку старанність у вас викликало, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими в справі.

12

So even though I wrote to you, it was neither on account of the one who did the wrong nor on account of the injured party, but rather that before God you could see for yourselves how devoted to us you are.

12

А коли я і написав вам, то не через того, хто скривдив, і не задля скривдженого, а щоб ваша турбота про нас виявилася для вас перед Богом.

13

By all this we are encouraged.
In addition to our own encouragement, we were especially delighted to see how happy Titus was, because his spirit has been refreshed by all of you.

13

Тому ми втішилися. При нашій радості ми ще значно більше втішилися радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух.

14

I had boasted to him about you, and you have not embarrassed me. But just as everything we said to you was true, so our boasting about you to Titus has proved to be true as well.

14

Тож коли я перед ним чимось похвалився вами, то не був засоромлений, але оскільки все, про що ми говорили, є правдою, то й те, чим ми хвалилися перед Титом, виявилося правдою.

15

And his affection for you is all the greater when he remembers that you were all obedient, receiving him with fear and trembling.

15

А його серце дуже прихильне до вас, коли згадує про послух усіх вас, як ви зі страхом і трепетом прийняли його.

16

I am glad I can have complete confidence in you.

16

Радію, що в усьому можу покластися на вас.

Parallel

New International Version

Переклад Турконяка

2 Corinthians 7

2 Коринтян 7