New King James Version

Переклад Хоменка

Joseph Dreams of Greatness

Now Jacob dwelt in the land where his father was a [a]stranger, in the land of Canaan.

Яків же проживав у краю, де пробував його батько, в Ханаан-краю.

This is the history of Jacob.
Joseph, being seventeen years old, was feeding the flock with his brothers. And the lad was with the sons of Bilhah and the sons of Zilpah, his father’s wives; and Joseph brought a bad report of them to his father.

2

Ось потомство Якова. Йосиф, маючи сімнадцять років, пас вівці зо своїми братами — а був він ще хлопець — із синами Білги та з синами Зілпи, жінок його батька. І цей Йосиф доносив своєму батькові лихі про них вістки.

3

Now Israel loved Joseph more than all his children, because he was the son of his old age. Also he made him a tunic of many colors.

3

Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу.

4

But when his brothers saw that their father loved him more than all his brothers, they hated him and could not speak peaceably to him.

4

Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.

5

Now Joseph had a dream, and he told it to his brothers; and they hated him even more.

5

А ще мав Йосиф сон, і він оповів його своїм братам, через що вони ще більше зненавиділи його.

6

So he said to them, “Please hear this dream which I have dreamed:

6

Каже їм: "Послухайте, прошу, цей сон, що приснився мені:

7

There we were, binding sheaves in the field. Then behold, my sheaf arose and also stood upright; and indeed your sheaves stood all around and bowed down to my sheaf.”

7

сниться мені, оце в'яжемо ми снопи посеред поля. Аж тут підвівся мій сніп та й стоїть, а ваші снопи поставали навкруг нього й уклонилися моєму."

8

And his brothers said to him, “Shall you indeed reign over us? Or shall you indeed have dominion over us?” So they hated him even more for his dreams and for his words.

8

То й кажуть до нього брати: "Чи справді ти царюватимеш над нами, чи направду володітимеш нами?" І зненавиділи його ще більше за його сни та за його слова.

9

Then he dreamed still another dream and told it to his brothers, and said, “Look, I have dreamed another dream. And this time, the sun, the moon, and the eleven stars bowed down to me.”

9

Снився йому ще й другий сон; він і його розповів братам: "Снився мені, каже, ще один сон, що от сонце, місяць і одинадцять зір уклонилися мені."

10

So he told it to his father and his brothers; and his father rebuked him and said to him, “What is this dream that you have dreamed? Shall your mother and I and your brothers indeed come to bow down to the earth before you?”

10

І оповів він батькові своєму теє і своїм братам, а батько насварив його і сказав йому: "Що то за сон, що тобі приснився? Чи то справді прийдемо ми, я і твоя мати й твої брати, щоб уклонитися тобі до землі?"

11

And his brothers envied him, but his father kept the matter in mind.

11

Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам'ятав собі те.

12

Joseph Sold by His Brothers

Then his brothers went to feed their father’s flock in Shechem.

12

Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем.

13

And Israel said to Joseph, “Are not your brothers feeding the flock in Shechem? Come, I will send you to them.”
So he said to him, “Here I am.”

13

А Ізраїль сказав до Йосифа: "Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них." Він же відповів йому: "Я тут."

14

Then he said to him, “Please go and see if it is well with your brothers and well with the flocks, and bring back word to me.” So he sent him out of the Valley of Hebron, and he went to Shechem.

14

І сказав батько до нього: "Піди но, подивися, чи гаразд із твоїми братами, чи гаразд із вівцями, та принеси мені вістку." Та й послав його з долини Хеврону, й він пішов у Сихем.

15

Now a certain man found him, and there he was, wandering in the field. And the man asked him, saying, “What are you seeking?”

15

Зустрів його якийсь чоловік, він бо блукав у полі. Цей же чоловік спитав його: "Чого шукаєш?"

16

So he said, “I am seeking my brothers. Please tell me where they are feeding their flocks.”

16

Він же відрік: "Братів своїх шукаю. Скажи мені, будь ласка, де вони пасуть?"

17

And the man said, “They have departed from here, for I heard them say, ‘Let us go to Dothan.’ ” So Joseph went after his brothers and found them in Dothan.

17

А чоловік відповів: "Вони пішли звідсіля; чув бо я, як казали: Ходімо в Дотан." І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані.

18

Now when they saw him afar off, even before he came near them, they conspired against him to kill him.

18

Вони ж угледіли його здаля і, заки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити.

19

Then they said to one another, “Look, this [b]dreamer is coming!

19

Тож казав один до одного: "Он іде той сновида!

20

Come therefore, let us now kill him and cast him into some pit; and we shall say, ‘Some wild beast has devoured him.’ We shall see what will become of his dreams!”

20

Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: — лютий звір пожер його; тоді побачимо, що буде з його снів."

21

But Reuben heard it, and he delivered him out of their hands, and said, “Let us not kill him.”

21

Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, — сказавши: Не вбиваймо життя!

22

And Reuben said to them, “Shed no blood, but cast him into this pit which is in the wilderness, and do not lay a hand on him” — that he might deliver him out of their hands, and bring him back to his father.

22

Далі Рувим сказав до них: "Не проливайте крови, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте." Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові.

23

So it came to pass, when Joseph had come to his brothers, that they stripped Joseph of his tunic, the tunic of many colors that was on him.

23

І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому,

24

Then they took him and cast him into a pit. And the pit was empty; there was no water in it.

24

взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній.

25

And they sat down to eat a meal. Then they lifted their eyes and looked, and there was a company of Ishmaelites, coming from Gilead with their camels, bearing spices, balm, and myrrh, on their way to carry them down to Egypt.

25

І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать — аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет.

26

So Judah said to his brothers, “What profit is there if we kill our brother and conceal his blood?

26

Тоді каже Юда до своїх братів: "Що нам з того, що вб'ємо нашого брата й прикриємо його кров?

27

Come and let us sell him to the Ishmaelites, and let not our hand be upon him, for he is our brother and our flesh.” And his brothers listened.

27

Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло." І послухали його брати.

28

Then Midianite traders passed by; so the brothers pulled Joseph up and lifted him out of the pit, and sold him to the Ishmaelites for twenty shekels of silver. And they took Joseph to Egypt.

28

Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.

29

Then Reuben returned to the pit, and indeed Joseph was not in the pit; and he tore his clothes.

29

Тоді повернувся Рувим до ями — аж нема Йосифа в ній. Він роздер на собі одіж,

30

And he returned to his brothers and said, “The lad is no more; and I, where shall I go?”

30

і, прийшовши до братів, каже: "Хлопця немає, а я — куди піду?"

31

So they took Joseph’s tunic, killed a kid of the goats, and dipped the tunic in the blood.

31

І взяли вони одежу Йосифа, зарізали козеня та й намочили одежу в крові,

32

Then they sent the tunic of many colors, and they brought it to their father and said, “We have found this. Do you know whether it is your son’s tunic or not?”

32

і послали квітчасту одежу батькові з словами: "Це ми знайшли. Пізнавай, чи одежа твого сина, чи ні."

33

And he recognized it and said, “It is my son’s tunic. A wild beast has devoured him. Without doubt Joseph is torn to pieces.”

33

Пізнав він її і сказав: "Одіж мого сина! Звір лютий пожер його. Роздер напевно Йосифа!"

34

Then Jacob tore his clothes, put sackcloth on his waist, and mourned for his son many days.

34

Тоді Яків розірвав на собі одежу, накинув на бедра волосянницю та й сумував за своїм сином довго.

35

And all his sons and all his daughters arose to comfort him; but he refused to be comforted, and he said, “For I shall go down into the grave to my son in mourning.” Thus his father wept for him.

35

Посходилися всі його сини та всі його дочки розважати його, але він був невтішний, тільки говорив: "Зійду бо, сумуючи, до свого сина, до Шеолу." І плакав за ним його батько.

36

Now the [c]Midianites had sold him in Egypt to Potiphar, an officer of Pharaoh and captain of the guard.

36

А мідіяни продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, двірському вельможі фараона, начальникові варти.

Parallel

New King James Version

Переклад Хоменка

Genesis 37

Буття 37