New King James Version

Переклад Турконяка

He Is Risen

Now on the first day of the week, very early in the morning, they, [a]and certain other women with them, came to the tomb bringing the spices which they had prepared.

1

Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували.

2

But they found the stone rolled away from the tomb.

2

Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці,

3

Then they went in and did not find the body of the Lord Jesus.

3

а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.

4

And it happened, as they were [b]greatly perplexed about this, that behold, two men stood by them in shining garments.

4

І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі.

5

Then, as they were afraid and bowed their faces to the earth, they said to them, “Why do you seek the living among the dead?

5

Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими?

6

He is not here, but is risen! Remember how He spoke to you when He was still in Galilee,

6

Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.

7

saying, ‘The Son of Man must be delivered into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again.’ ”

7

Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день.

8

And they remembered His words.

8

Тоді вони пригадали Його слова.

9

Then they returned from the tomb and told all these things to the eleven and to all the rest.

9

Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.

10

It was Mary Magdalene, Joanna, Mary the mother of James, and the other women with them, who told these things to the apostles.

10

То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам.

11

And their words seemed to them like [c]idle tales, and they did not believe them.

11

Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм.

12

But Peter arose and ran to the tomb; and stooping down, he saw the linen cloths [d]lying by themselves; and he departed, marveling to himself at what had happened.

12

Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.

13

The Road to Emmaus

Now behold, two of them were traveling that same day to a village called Emmaus, which was [e]seven miles from Jerusalem.

13

Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій [1] від Єрусалима, яке називалося Емаус;

14

And they talked together of all these things which had happened.

14

вони говорили між собою про все, що відбулося.

15

So it was, while they conversed and reasoned, that Jesus Himself drew near and went with them.

15

І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,

16

But their eyes were restrained, so that they did not know Him.

16

та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.

17

And He said to them, “What kind of conversation is this that you have with one another as you [f]walk and are sad?”

17

Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?

18

Then the one whose name was Cleopas answered and said to Him, “Are You the only stranger in Jerusalem, and have You not known the things which happened there in these days?”

18

У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями?

19

And He said to them, “What things?”
So they said to Him, “The things concerning Jesus of Nazareth, who was a Prophet mighty in deed and word before God and all the people,

19

І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;

20

and how the chief priests and our rulers delivered Him to be condemned to death, and crucified Him.

20

як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.

21

But we were hoping that it was He who was going to redeem Israel. Indeed, besides all this, today is the third day since these things happened.

21

А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося.

22

Yes, and certain women of our company, who arrived at the tomb early, astonished us.

22

Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці

23

When they did not find His body, they came saying that they had also seen a vision of angels who said He was alive.

23

й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.

24

And certain of those who were with us went to the tomb and found it just as the women had said; but Him they did not see.”

24

Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!

25

Then He said to them, “O foolish ones, and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken!

25

Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки!

26

Ought not the Christ to have suffered these things and to enter into His glory?”

26

Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?

27

And beginning at Moses and all the Prophets, He [g]expounded to them in all the Scriptures the things concerning Himself.

27

І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.

28

The Disciples’ Eyes Opened

Then they drew near to the village where they were going, and He [h]indicated that He would have gone farther.

28

І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.

29

But they constrained Him, saying, “Abide with us, for it is toward evening, and the day is far spent.” And He went in to stay with them.

29

Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними.

30

Now it came to pass, as He sat at the table with them, that He took bread, blessed and broke it, and gave it to them.

30

І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм;

31

Then their eyes were opened and they knew Him; and He vanished from their sight.

31

тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.

32

And they said to one another, “Did not our heart burn within us while He talked with us on the road, and while He opened the Scriptures to us?”

32

І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?

33

So they rose up that very hour and returned to Jerusalem, and found the eleven and those who were with them gathered together,

33

Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними;

34

saying, “The Lord is risen indeed, and has appeared to Simon!”

34

вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові.

35

And they told about the things that had happened on the road, and how He was [i]known to them in the breaking of bread.

35

А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.

36

Jesus Appears to His Disciples

Now as they said these things, Jesus Himself stood in the midst of them, and said to them, “Peace to you.”

36

Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам!

37

But they were terrified and frightened, and supposed they had seen a spirit.

37

Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа.

38

And He said to them, “Why are you troubled? And why do doubts arise in your hearts?

38

А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?

39

Behold My hands and My feet, that it is I Myself. Handle Me and see, for a spirit does not have flesh and bones as you see I have.”

39

Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю!

40

[j]When He had said this, He showed them His hands and His feet.

40

Сказавши це, Він показав їм руки та ноги.

41

But while they still did not believe for joy, and marveled, He said to them, “Have you any food here?”

41

А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі?

42

So they gave Him a piece of a broiled fish [k]and some honeycomb.

42

Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].

43

And He took it and ate in their presence.

43

Тож, взявши, Він їв перед ними.

44

The Scriptures Opened

Then He said to them, “These are the words which I spoke to you while I was still with you, that all things must be fulfilled which were written in the Law of Moses and the Prophets and the Psalms concerning Me.”

44

І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах!

45

And He opened their understanding, that they might comprehend the Scriptures.

45

Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання.

46

Then He said to them, “Thus it is written, [l]and thus it was necessary for the Christ to suffer and to rise from the dead the third day,

46

І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день,

47

and that repentance and remission of sins should be preached in His name to all nations, beginning at Jerusalem.

47

щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами.

48

And you are witnesses of these things.

48

Ви [ж є] свідками цього.

49

Behold, I send the Promise of My Father upon you; but tarry in the city [m]of Jerusalem until you are endued with power from on high.”

49

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!

50

The Ascension

And He led them out as far as Bethany, and He lifted up His hands and blessed them.

50

Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх.

51

Now it came to pass, while He blessed them, that He was parted from them and carried up into heaven.

51

І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.

52

And they worshiped Him, and returned to Jerusalem with great joy,

52

А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима

53

and were continually in the temple [n]praising and blessing God. [o]Amen.

53

і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь].

Parallel

New King James Version

Переклад Турконяка

Luke 24

Луки 24