New King James Version

Переклад Огієнка

Assurance of the Resurrection

For we know that if our earthly [a]house, this tent, is destroyed, we have a building from God, a house not made with hands, eternal in the heavens.

1

Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, — дім нерукотво́рний та вічний.

2

For in this we groan, earnestly desiring to be clothed with our [b]habitation which is from heaven,

2

Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,

3

if indeed, having been clothed, we shall not be found naked.

3

коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!

4

For we who are in this tent groan, being burdened, not because we want to be unclothed, but further clothed, that mortality may be swallowed up by life.

4

Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.

5

Now He who has prepared us for this very thing is God, who also has given us the Spirit as [c]a guarantee.

5

А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.

6

So we are always confident, knowing that while we are at home in the body we are absent from the Lord.

6

Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

7

For we walk by faith, not by sight.

7

бо хо́димо вірою, а не виді́нням,

8

We are confident, yes, well pleased rather to be absent from the body and to be present with the Lord.

8

ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

9

The Judgment Seat of Christ

Therefore we make it our aim, whether present or absent, to be well pleasing to Him.

9

Тому́ ми й пильнуємо, — чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, — бути Йому лю́бими.

10

For we must all appear before the judgment seat of Christ, that each one may receive the things done in the body, according to what he has done, whether good or bad.

10

Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, — чи добре, чи лихе́.

11

Knowing, therefore, the terror of the Lord, we persuade men; but we are well known to God, and I also trust are well known in your consciences.

11

Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

12

Be Reconciled to God

For we do not commend ourselves again to you, but give you opportunity to boast on our behalf, that you may have an answer for those who boast in appearance and not in heart.

12

Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем.

13

For if we are beside ourselves, it is for God; or if we are of sound mind, it is for you.

13

Коли бо ми з розуму сходимо, — то Богові, коли ж при здоровому розумі, — то для вас.

14

For the love of Christ compels us, because we judge thus: that if One died for all, then all died;

14

Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

15

and He died for all, that those who live should live no longer for themselves, but for Him who died for them and rose again.

15

А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

16

Therefore, from now on, we regard no one according to the flesh. Even though we have known Christ according to the flesh, yet now we know Him thus no longer.

16

Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

17

Therefore, if anyone is in Christ, he is a new creation; old things have passed away; behold, all things have become new.

17

Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, — стародавнє минуло, ото сталось нове́!

18

Now all things are of God, who has reconciled us to Himself through Jesus Christ, and has given us the ministry of reconciliation,

18

Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення,

19

that is, that God was in Christ reconciling the world to Himself, not [d]imputing their trespasses to them, and has committed to us the word of reconciliation.

19

бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.

20

Now then, we are ambassadors for Christ, as though God were pleading through us: we implore you on Christ’s behalf, be reconciled to God.

20

Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

21

For He made Him who knew no sin to be sin for us, that we might become the righteousness of God in Him.

21

Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!

Parallel

New King James Version

Переклад Огієнка

2 Corinthians 5

2 Коринтян 5