New King James Version

Переклад Хоменка

Paul’s Conduct

For you yourselves know, brethren, that our coming to you was not in vain.

Самі ж ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремний;

But [a]even after we had suffered before and were spitefully treated at Philippi, as you know, we were bold in our God to speak to you the gospel of God in much conflict.

2

але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю.

3

For our exhortation did not come from error or uncleanness, nor was it in deceit.

3

Бо наша заохота не має в собі ні облуда, ні нечистоти, ані підступу.

4

But as we have been approved by God to be entrusted with the gospel, even so we speak, not as pleasing men, but God who tests our hearts.

4

Але, як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші.

5

For neither at any time did we use flattering words, as you know, nor a [b]cloak for covetousness — God is witness.

5

Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані таємної зажерливої думки. Бог тому свідок!

6

Nor did we seek glory from men, either from you or from others, when we might have made demands as apostles of Christ.

6

Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших,

7

But we were gentle among you, just as a nursing mother cherishes her own children.

7

хоч і могли, як апостоли Христові, бути тягарем вам. Ми, навпаки, були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей,

8

So, affectionately longing for you, we were well pleased to impart to you not only the gospel of God, but also our own lives, because you had become dear to us.

8

так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі; такими дорогими ви нам стали.

9

For you remember, brethren, our labor and toil; for laboring night and day, that we might not be a burden to any of you, we preached to you the gospel of God.

9

Ви пам'ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Божу Євангелію.

10

You are witnesses, and God also, how devoutly and justly and blamelessly we behaved ourselves among you who believe;

10

Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими.

11

as you know how we exhorted, and comforted, and [c]charged every one of you, as a father does his own children,

11

Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей,

12

that you would walk worthy of God who calls you into His own kingdom and glory.

12

просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого Царства і слави.

13

Their Conversion

For this reason we also thank God without ceasing, because when you received the word of God which you heard from us, you welcomed it not as the word of men, but as it is in truth, the word of God, which also effectively works in you who believe.

13

І тому ми також дякуємо Богові безперестанку за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді — як Боже слово, що й діє у вас, віруючих.

14

For you, brethren, became imitators of the churches of God which are in Judea in Christ Jesus. For you also suffered the same things from your own countrymen, just as they did from the Judeans,

14

Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі, бо й ви терпіли те саме від ваших земляків, як і вони від юдеїв,

15

who killed both the Lord Jesus and their own prophets, and have persecuted us; and they do not please God and are [d]contrary to all men,

15

які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, чим вони й Богові не подобалися, і усім людям супротивні.

16

forbidding us to speak to the Gentiles that they may be saved, so as always to fill up the measure of their sins; but wrath has come upon them to the uttermost.

16

Вони забороняють нам до поган говорити, щоб ті спаслися, тож повсякчасно доповнюють свої провини. Врешті спіткав їх гнів.

17

Longing to See Them

But we, brethren, having been taken away from you for a short time in presence, not in heart, endeavored more eagerly to see your face with great desire.

17

А ми, брати, розлучені з вами на коротку хвилину обличчям, не серцем, старалися щоскоріш побачити ваше обличчя: така наша туга за вами.

18

Therefore we wanted to come to you — even I, Paul, time and again — but Satan hindered us.

18

Тому хотіли прийти до вас, таки я, Павло, — раз і вдруге, та сатана перешкодив нам.

19

For what is our hope, or joy, or crown of rejoicing? Is it not even you in the presence of our Lord Jesus Christ at His coming?

19

Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу?

20

For you are our glory and joy.

20

Так! Ви — наша слава й наша радість.

Parallel

New King James Version

Переклад Хоменка

1 Thessalonians 2

Солунян 2