New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Animal Sacrifices Insufficient

For the law, having a shadow of the good things to come, and not the very image of the things, can never with these same sacrifices, which they offer continually year by year, make those who approach perfect.

1

Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.

2

For then would they not have ceased to be offered? For the worshipers, once [a]purified, would have had no more consciousness of sins.

2

Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.

3

But in those sacrifices there is a reminder of sins every year.

3

А в них що року (робить ся) спомни гріхів.

4

For it is not possible that the blood of bulls and goats could take away sins.

4

Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.

5

Christ’s Death Fulfills God’s Will

Therefore, when He came into the world, He said:
“Sacrifice and offering You did not desire,
But a body You have prepared for Me.

5

Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.

6

In burnt offerings and sacrifices for sin
You had no pleasure.

6

Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.

7

Then I said, ‘Behold, I have come —
In the volume of the book it is written of Me —
To do Your will, O God.’ ”

7

Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."

8

Previously saying, “Sacrifice and offering, burnt offerings, and offerings for sin You did not desire, nor had pleasure in them” (which are offered according to the law),

8

Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,

9

then He said, “Behold, I have come to do Your will, [b]O God.” He takes away the first that He may establish the second.

9

потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.

10

By that will we have been [c]sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all.

10

По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.

11

Christ’s Death Perfects the Sanctified

And every priest stands ministering daily and offering repeatedly the same sacrifices, which can never take away sins.

11

І всякий же сьвященик стоїть щодня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.

12

But this Man, after He had offered one sacrifice for sins forever, sat down at the right hand of God,

12

Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,

13

from that time waiting till His enemies are made His footstool.

13

дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.

14

For by one offering He has perfected forever those who are being [d]sanctified.

14

Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.

15

But the Holy Spirit also witnesses to us; for after He had said before,

15

Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:

16

“This is the covenant that I will make with them after those days, says the Lord: I will put My laws into their hearts, and in their minds I will write them,”

16

"Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,

17

then He adds, “Their sins and their lawless deeds I will remember no more.”

17

і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."

18

Now where there is [e]remission of these, there is no longer an offering for sin.

18

А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.

19

Hold Fast Your Confession

Therefore, brethren, having boldness[f] to enter the Holiest by the blood of Jesus,

19

Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,

20

by a new and living way which He consecrated for us, through the veil, that is, His flesh,

20

дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,

21

and having a High Priest over the house of God,

21

і Єрея великого над домом Божим,

22

let us draw near with a true heart in full assurance of faith, having our hearts sprinkled from an evil conscience and our bodies washed with pure water.

22

приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;

23

Let us hold fast the confession of our hope without wavering, for He who promised is faithful.

23

держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)

24

And let us consider one another in order to stir up love and good works,

24

і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,

25

not forsaking the assembling of ourselves together, as is the manner of some, but exhorting one another, and so much the more as you see the Day approaching.

25

не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.

26

The Just Live by Faith

For if we sin willfully after we have received the knowledge of the truth, there no longer remains a sacrifice for sins,

26

Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,

27

but a certain fearful expectation of judgment, and fiery indignation which will devour the adversaries.

27

а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.

28

Anyone who has rejected Moses’ law dies without mercy on the testimony of two or three witnesses.

28

Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:

29

Of how much worse punishment, do you suppose, will he be thought worthy who has trampled the Son of God underfoot, counted the blood of the covenant by which he was sanctified a common thing, and insulted the Spirit of grace?

29

Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?

30

For we know Him who said, “Vengeance is Mine, I will repay,” [g]says the Lord. And again, “The Lord will judge His people.”

30

Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."

31

It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.

31

Страшно впасти в руки Бога живого.

32

But recall the former days in which, after you were [h]illuminated, you endured a great struggle with sufferings:

32

Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,

33

partly while you were made a spectacle both by reproaches and tribulations, and partly while you became companions of those who were so treated;

33

то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.

34

for you had compassion on [i]me in my chains, and joyfully accepted the plundering of your [j]goods, knowing that you have a better and an enduring possession for yourselves [k]in heaven.

34

Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.

35

Therefore do not cast away your confidence, which has great reward.

35

Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.

36

For you have need of endurance, so that after you have done the will of God, you may receive the promise:

36

Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.

37

“For yet a little while,
And He[l] who is coming will come and will not [m]tarry.

37

Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.

38

Now the[n] just shall live by faith;
But if anyone draws back,
My soul has no pleasure in him.”

38

"А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його."

39

But we are not of those who draw back to [o]perdition, but of those who believe to the saving of the soul.

39

Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Hebrews 10

Євреїв 10