Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
І озвавсь Йов і рече:
Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.
О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!
Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;
Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.
Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.
Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.
А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.
Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.
Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.
Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.
Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.
Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.
Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.
Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.
Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.
О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!
← (Йова 22) | (Йова 24) →