Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
← (Йова 6) | (Йова 8) →