Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.
Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, — чужий, а не твій язик.
Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.
Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?
Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.
Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.
Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке — солодке.
Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.
Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.
Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.
Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.
Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.
Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!
Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.
Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива — вони одно;
Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.
Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.
Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.
Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче — до чоловіка,
Ненаситня безодня й пекло, — оттак неситі й очі людські.
Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.
Товчи безумного так як зерно у ступі, — не вилущиш його з дурноти його.
Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;
Добуток бо не на віки, бо й власть — чи ж вона переходить із роду в рід?
Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.
Ягнята дають тобі одежу, козли — за що купити поле.
Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.
← (Приповістей 26) | (Приповістей 28) →