Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.
      Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, — чужий, а не твій язик.
      Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.
      Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?
      Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.
      Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.
      Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке — солодке.
      Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.
      Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.
      Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.
      Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.
      Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.
      Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!
      Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.
      Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива — вони одно;
      Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.
      Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.
      Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.
      Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче — до чоловіка,
      Ненаситня безодня й пекло, — оттак неситі й очі людські.
      Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.
      Товчи безумного так як зерно у ступі, — не вилущиш його з дурноти його.
      Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;
      Добуток бо не на віки, бо й власть — чи ж вона переходить із роду в рід?
      Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.
      Ягнята дають тобі одежу, козли — за що купити поле.
      Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.
      ← (Приповістей 26) | (Приповістей 28) →