Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос?
Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях;
Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:
Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!
Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі — розуму!
Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.
Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, — гидота устам моїм.
Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани.
Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули.
Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире;
Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь.
Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання.
Страх Господень — значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.
В мене рада й правда, я — розум, у мене сила.
Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість;
Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї.
Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене.
І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість;
Плоди мої лучші золота — золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла.
Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками,
Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю.
Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків;
Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї.
Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали.
Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали;
Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний.
Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї,
Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної),
Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, —
Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час,
Веселячись на земному крузї його, радість же моя була — дїти людські.
Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує.
Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї.
Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене!
Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа;
Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть.
← (Приповістей 7) | (Приповістей 9) →