Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.
Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.
Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.
Привели ж хлопця живого і втішились немало.
Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.
Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,
і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.
Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.
І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.
Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
Срібла або золота або одежі, — нїчого не жадав я.
Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,
смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.
← (Дії 19) | (Дії 21) →