Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Ісус пішов на Оливну гору.
Та вдосвіта знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього, і Він, сівши, навчав їх.
А книжники [1] й фарисеї [2] привели [до Нього] жінку, схоплену під час перелюбу і, поставивши її посередині,
кажуть Йому: Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі.
У Законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш?
Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати підставу звинуватити Його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, [не звертаючи на них уваги].
Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь!
І знову, схилившись, писав по землі.
Вони ж, почувши, [і засоромлені совістю], відходили один за одним, починаючи зі старших [до останніх]; і залишився Сам [Ісус] та жінка, яка стояла посередині.
Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лише саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, хто звинувачував тебе]? Ніхто тебе не осудив?
Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.
Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя.
Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим.
У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
Ви по-тілесному судите, — Я ж не суджу нікого.
А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, — з Отцем.
У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.
Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, — Отець!
Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця.
Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, і ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час.
Тоді знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти!
Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти?
А Він говорив їм: Ви — здолу, Я — звисока; ви від цього світу, Я не від цього світу.
Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах.
А вони запитали Його: Хто Ти? Сказав їм Ісус: Я — Початок, що й кажу вам.
Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув.
Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене [Мій] Отець, — те й говорю.
Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!
Коли Він це говорив, багато хто повірив у Нього.
Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями
і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!
Вони відповіли Йому: Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же Ти кажеш, що станемо вільними?
Відповів їм Ісус: Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха.
Але невільник не залишається в домі навіки; Син же залишається навіки.
Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні.
Знаю, що ви є потомством Авраама, але прагнете Мене вбити, бо Моє слово не вміщається у вас.
Я кажу те, що побачив у [Мого] Отця, а ви чините те, що чули від [вашого] батька.
У відповідь вони Йому сказали: Авраам наш батько! Каже їм Ісус: Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові;
нині ж ви шукаєте вбити Мене — Людину, Котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив.
Ви робите діла вашого батька! Тоді вони сказали Йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Отця — Бога!
Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав.
Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів.
Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди.
А коли Я істину кажу, — ви не вірите Мені.
Хто з вас оскаржить Мене за гріх? А якщо Я істину кажу, то чому ви Мені не вірите?
Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога!
Відповідаючи на це, юдеї сказали: Хіба не так ми говоримо, що Ти самарієць і біса маєш?
Ісус відповів: Я біса не маю, але шаную Мого Отця, а ви Мене зневажаєте.
Я не шукаю власної слави: є Той, Хто шукає і судить.
Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік!
Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: Коли хто збереже Моє слово, не скуштує смерті ніколи.
Хіба Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким Ти Себе Самого робиш?
Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти Себе Самого, то слава Моя — ніщо. Це Мій Отець Мене прославляє, — Той, про Кого ви кажете: Він — наш Бог;
ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас — неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово.
Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день — і побачив, і зрадів!
На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама?
Та Ісус їм сказав: Знову й знову запевняю вас: Перш ніж був Авраам, — Я є!
Тоді схопили каміння, щоб кидати в Нього. Ісус же скрився і вийшов з храму, [пройшовши між ними, і попрямував далі].
← (Івана 7) | (Івана 9) →