Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать! Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения:
uk
en
Параллельное чтение
← (Иов 29)
|
(Иов 31) →
Новый русский перевод
Переклад Огієнка
А теперь они надо мной смеются — те, кто младше меня, чьих отцов я бы погнушался поместить с собаками при моих стадах.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
И к чему мне сила их рук, если в них истощилась мощь?
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
Нищетой и голодом изнурены, бродят они в опаленной земле,68 в разоренном краю, во мраке.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
У кустов собирают соленые травы, и корни ракитника — их еда.69
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
Гонят их из среды людей и, как ворам, кричат им вслед.
Вони були ви́гнані з-поміж людей , кричали на них, немов на злоді́їв,
Им велят селиться в оврагах долин, среди скал и в расщелинах земли.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
Воют они среди зарослей и жмутся друг к другу под терном.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
Отверженный, безымянный сброд, изгнанный из страны.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
А теперь они песней меня язвят, посмешищем для них я стал.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
Гнушаются меня, избегают меня и в лицо мне плевать не стыдятся.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
Бог сделал меня слабым и беспомощным,70 и они распоясались предо мной.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
Эти отродья нападают на меня с правого боку,71 в бегство меня обращают и на погибель мне готовят осаду.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
Заступают мне путь, все творят на беду мне — и никто им не помогает.72
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
Как сквозь брешь на меня идут, все круша, на меня бросаются.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
Ужасы ринулись на меня: моя слава развеяна, точно ветром, и уплыло, как облако, благоденствие.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
И теперь угасает во мне моя жизнь; обступили меня дни скорби.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
Ночью ноют кости мои; боль меня гложет, не зная покоя.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
Бог хватает одежду мою неистово73 ; Он давит меня, как воротник рубахи.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
В грязь поверг Он меня, я стал как прах и пепел.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
Я зову Тебя, Боже , но нет ответа; встаю, но Ты на меня не смотришь.74
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
Ты безжалостным стал ко мне; мощью руки Своей гонишь меня.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Ты подхватил, помчал меня в вихре; Ты швыряешь меня прямо в рокочущую бурю.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Я знаю: Ты к смерти меня ведешь, в дом, уготованный всем живущим.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
О, никто не поднимет руку на бедняка, когда он призывает на помощь в своем несчастье!75
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
Не плакал ли я о тех, кто в беде? Разве о бедных душа моя не скорбела?
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Но когда я добра ждал, пришла беда; уповал я на свет, но настала тьма.
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
Сердце тревогой объято, покоя не ведает; для меня настали дни скорби.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
Хожу почерневший, но не от солнца; встаю в собрании и взываю о помощи.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
Я стал братом шакалам и другом совам.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
Кожа моя чернеет и шелушится; в лихорадке тело горит.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
На плач настроена моя арфа, и свирель моя — на напев печальный.
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
← (Иов 29)
|
(Иов 31) →