Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать! Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения:
uk
en
Параллельное чтение
← (Иов 29)
|
(Иов 31) →
Новый русский перевод
Переклад Турконяка
А теперь они надо мной смеются — те, кто младше меня, чьих отцов я бы погнушался поместить с собаками при моих стадах.
А тепер найменші висміяли мене, тепер повчають мене частково ті, чиїх батьків я мав за ніщо, яких я не вважав гідними псів моїх черід.
И к чему мне сила их рук, если в них истощилась мощь?
І навіщо мені сила їхніх рук? Через них загинула повнота.
Нищетой и голодом изнурены, бродят они в опаленной земле,68 в разоренном краю, во мраке.
Бездітний у біді і голоді. Вони вчора втекли від біди і від скрути посухи.
У кустов собирают соленые травы, и корни ракитника — их еда.69
Ті, хто оточує соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, котрі без честі й знехтувані, зубожілі від усякого добра, які й коріння дерев жували від великого голоду.
Гонят их из среды людей и, как ворам, кричат им вслед.
Им велят селиться в оврагах долин, среди скал и в расщелинах земли.
доми яких були кам’яними печерами.
Воют они среди зарослей и жмутся друг к другу под терном.
З-посеред милозвучних кущів закричать вони, — котрі жили під дикою зеленню.
Отверженный, безымянный сброд, изгнанный из страны.
Сини безумних і нечесних, їхні імена і слава згладжені із землі.
А теперь они песней меня язвят, посмешищем для них я стал.
А тепер я — їхні гусла, і вони мене мають за притчу.
Гнушаются меня, избегают меня и в лицо мне плевать не стыдятся.
Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого обличчя не стримувалися від плювання.
Бог сделал меня слабым и беспомощным,70 и они распоясались предо мной.
Адже Він, відкривши Свій сагайдак, заподіяв мені зло, і вони позбулися уздечки моєї присутності.
Эти отродья нападают на меня с правого боку,71 в бегство меня обращают и на погибель мне готовят осаду.
З правого боку нащадків вони повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби.
Заступают мне путь, все творят на беду мне — и никто им не помогает.72
Знищили мої стежки, бо Він скинув мій одяг.
Как сквозь брешь на меня идут, все круша, на меня бросаются.
Своїми стрілами Він мене прошив, учинив мені, як бажає, я на стражданнях замішаний.
Ужасы ринулись на меня: моя слава развеяна, точно ветром, и уплыло, как облако, благоденствие.
Мої страждання повертаються, моя надія відійшла, наче вітер, і моє спасіння, наче хмара.
И теперь угасает во мне моя жизнь; обступили меня дни скорби.
Тепер же на мені виллється моя душа, а мене охоплюють дні страждань.
Ночью ноют кости мои; боль меня гложет, не зная покоя.
Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло.
Бог хватает одежду мою неистово73 ; Он давит меня, как воротник рубахи.
Великою силою схопила недуга мій одяг, оточила мене, наче облямівка мого одягу.
В грязь поверг Он меня, я стал как прах и пепел.
Схопила ж мене, наче глину, — моя частка в землі та в попелі.
Я зову Тебя, Боже , но нет ответа; встаю, но Ты на меня не смотришь.74
І я заволав до Тебе, та Ти не чуєш мене, вони встали і подивилися на мене.
Ты безжалостным стал ко мне; мощью руки Своей гонишь меня.
Ти ж напав на мене без пощади, бичував Ти мене сильною рукою.
Ты подхватил, помчал меня в вихре; Ты швыряешь меня прямо в рокочущую бурю.
Призначив Ти мене на страждання, і Ти відкинув мене від спасіння.
Я знаю: Ты к смерти меня ведешь, в дом, уготованный всем живущим.
Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля — дім.
О, никто не поднимет руку на бедняка, когда он призывает на помощь в своем несчастье!75
Якби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши іншого, він зробив би це мені.
Не плакал ли я о тех, кто в беде? Разве о бедных душа моя не скорбела?
Я ж плакав над кожним немічним, стогнав, бачачи чоловіка в скруті.
Но когда я добра ждал, пришла беда; уповал я на свет, но настала тьма.
Тож я, очікував добра, та ось, мене зустріли скоріше злі дні.
Сердце тревогой объято, покоя не ведает; для меня настали дни скорби.
Моє нутро заклекотало і не замовчить, випередили мене дні бідноти.
Хожу почерневший, но не от солнца; встаю в собрании и взываю о помощи.
Стогнучи, я пішов, не замикаючи уст, став у зборі, волаючи.
Я стал братом шакалам и другом совам.
Я став братом сирен і другом страусів.
Кожа моя чернеет и шелушится; в лихорадке тело горит.
Моя шкіра сильно почорніла, а мої кості від спеки згоріли .
На плач настроена моя арфа, и свирель моя — на напев печальный.
Мої гусла перейшли на плач, а мій спів — мені на ридання.
← (Иов 29)
|
(Иов 31) →