Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Ты можешь сменить язык чтения:
uk
en
Параллельное чтение
← (Плач Иеремии 2)
|
(Плач Иеремии 4) →
Новый русский перевод
Переклад Куліша та Пулюя
Я человек, испытавший горе
Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
Он погнал меня и ввел
Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
Несомненно, Он обратил Свою руку против меня,
Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
Он состарил кожу мою и плоть мою,
Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
Он осадил меня и окружил
Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
Погрузил меня во мрак,
Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
Окружил меня стеной, чтобы я не мог выйти,
Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
Даже когда я взываю и прошу о помощи
Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
Камнями Он преградил мне путь,
Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
Он подобен медведю в засаде
Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
Сбил меня с пути и растерзал меня,
Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
Натянул Он Свой лук
Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
Он пронзил мое сердце
Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
Стал я посмешищем для всего моего народа,
Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
Он напоил меня горькими травами
До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
Камнями сокрушил зубы мои,
Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
Лишена душа моя мира
Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
И сказал я: «Исчезло величие мое
І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
Помню лишь о страдании и скитании,
О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
Сильна память об этом,
Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
Но вот что говорю я себе,
Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
«Милость Господа никогда не иссякает,7
Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
Они обновляются8 каждое утро;
Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
Я сказал себе: «Господь — часть моя,
Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
Благ Господь к тем, кто уповает на Него,
Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
Благо тому, кто молча ожидает
Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
Благо человеку, который несет ярмо
Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
Пусть сидит в уединении и молчании, бремя это возложил на него Господь .
(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
Пусть опускает уста свои в прах,
А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
Пусть подставляет щеку свою бьющему
Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
Ведь Владыка не отвергает людей навеки!
Бо не на віки Господь покидає;
И хотя Он посылает страдания,
Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
Ведь не по изволению сердца Своего
Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
А когда топчут ногами
А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
лишают человека правосудия
Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
притесняют человека на суде,
Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
Кто может сказать — и исполнится,
Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
Не по слову ли Всевышнего
Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
Для чего жаловаться человеку, хоть и был наказан за грехи свои?
Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
Проверим же пути наши и испытаем их,
Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
Вознесем сердца наши и руки и скажем :
Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
«Мы согрешили и восстали против тебя, нас .
Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
Ты покрыл Себя гневом и преследовал нас,
Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
Ты скрыл Себя облаком, наша молитва.
Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
Ты сделал нас грязью и сором
Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
Все враги наши широко разинули
Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
Мы страдали от ужаса и западни,
Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
Ручьями слезы текут из глаз моих,
Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
Слезы мои будут течь,
Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
пока Господь не посмотрит с небес
Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
Я смотрю, и горечь наполняет душу мою
Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
Без причины враги мои пытались
Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
бросили меня в яму
Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
Воды сомкнулись над моей головой,
Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
Я воззвал к имени Твоему, о Господь,
І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
Ты услышал голос мой;
Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
Ты приближался, когда я взывал к Тебе, 9
Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
О Владыка, Ты защищал дело души моей,
Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
Ты видишь, Господи, угнетение мое,
Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
Ты видишь всю их мстительность,
Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
О Господь, Ты слышишь их оскорбления,
Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
как враги перешептываются
(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
Взгляни на них! Сидят ли они, стоят ли,
Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
Воздай им, Господи,
О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
Мраком покрой их сердца,
Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
Преследуй их в гневе
Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
← (Плач Иеремии 2)
|
(Плач Иеремии 4) →