Новый русский перевод

Сучасний переклад

Закончив говорить это, Иисус сказал ученикам:

1

Коли Ісус закінчив говорити, Він звернувся до Своїх учнів:

2

— Вы знаете, что через два дня будет Пасха и Сына Человеческого отдадут на распятие.

2

«Ви знаєте, що через два дні Пасха, і Сина Людського буде віддано ворогам, щоб Його розіп’яли на хресті».

3

А во дворце первосвященника Кайафы140 в это время собрались первосвященники и старейшины народа.

3-4

Тоді головні священики й старійшини зібралися у дворі палацу первосвященика Каяфи, де радилися, як би так влаштувати, щоб схопити і вбити Ісуса у тайні від усіх.

4

Они решили хитростью схватить Иисуса и убить.

5

— Только не во время праздника, — говорили они, — иначе народ может взбунтоваться.

5

При тому вони говорили: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись».

6

Иисус находился в Вифании, в доме Симона прокаженного.

6-7

Коли Ісус був у Віфанії та сидів за столом у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка з алебастровим глечиком, наповненим надзвичайно дорогими пахощами й почала лити їх Ісусові на голову.

7

И когда Он возлежал за столом, к Нему подошла женщина с алебастровым кувшином, в котором было очень дорогое ароматическое масло, и возлила это масло Ему на голову.

8

Увидев это, ученики рассердились:
— Зачем такая трата?

8

Побачивши це, учні Ісуса розсердилися й мовили: «Навіщо таке марнотратство?

9

Ведь это ароматическое масло можно было продать за большую сумму, а деньги раздать нищим.

9

Це мирро можна було б дорого продати, а гроші роздати бідним».

10

Но Иисус, зная, что они говорят, сказал им:
— Что вы упрекаете женщину? Ведь она сделала для Меня доброе дело.

10

Ісус знав, про що вони говорять, і сказав: «Навіщо ви докоряєте цій жінці? Вона зробила добре діло для Мене.

11

Потому что нищие всегда с вами, а Я не всегда буду с вами.

11

Адже бідні завжди будуть з вами, [80] а Я — ні.

12

Вылив на Меня это масло, она тем самым приготовила Меня к погребению.

12

Помазавши мирром тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.

13

Говорю вам истину: во всем мире, везде, где будет возвещена эта Радостная Весть, там в память об этой женщине будет рассказано и о том, что она сделала.

13

Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка».

14

Затем Иуда Искариот, один из двенадцати, пошел к первосвященникам

14-15

Один з дванадцятьох учнів Ісуса, який звався Юдою Іскаріотом, прийшов до головних священиків і запитав: «Що ви дасте мені за те, що я вам видам Ісуса?» Ті запропонували йому тридцять срібних монет.

15

с предложением.
— Что вы мне дадите, если я предам вам Иисуса? — спросил он их.
Те отсчитали ему тридцать серебряных монет.141

16

И с того момента Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Его.

16

З тієї миті Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса.

17

В первый день праздника Пресных хлебов ученики спросили Иисуса:
— Где нам приготовить Тебе пасхальный ужин ?

17

Першого дня свята Прісних Хлібів Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?»

18

Иисус ответил:
— Идите в город к такому-то и скажите ему: «Учитель говорит, что Его время уже подошло, и Он хочет в твоем доме отпраздновать пасхальный ужин со Своими учениками».

18

Ісус відповів: «Ідіть у місто до одного чоловіка, якого Я вам назву, й передайте йому, що Вчитель каже так: „Час, призначений Мені, наближається. Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями у твоїй оселі”».

19

Ученики сделали все, как им велел Иисус, и приготовили пасхальный ужин.

19

Учні зробили так, як Він наказав, і приготували Пасхальну вечерю.

20

Вечером Иисус и двенадцать учеников возлегли у стола.

20

Увечері Ісус сидів за столом з дванадцятьма учнями Своїми.

21

Когда они ели, Иисус сказал:
— Говорю вам истину: один из вас предаст Меня.

21

І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто зараз знаходиться тут зі Мною, зрадить Мене».

22

Ученики сильно опечалились и один за другим стали спрашивать Его:
— Не я ли, Господи?

22

Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевне, це не я, Господи?»

23

А Иисус ответил:
— Тот, кто опустил руку в блюдо вместе со Мной, тот предаст Меня.

23

Ісус відказав їм: «Той, хто опустив руку в чашу разом зі Мною і зрадить Мене.

24

Да, Сын Человеческий уходит так, как о Нем сказано в Писании, но горе тому человеку, который предает Сына Человеческого! Лучше бы ему вообще не родиться.

24

Син Людський прийме страждання, як і було написано про Нього у Святому Писанні. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть! Краще б йому було зовсім не народжуватися».

25

Тогда Иуда, предатель, тоже спросил:
— Не я ли, Рабби?
— Ты сам это сказал, — ответил Иисус.

25

Юда, який збирався зрадити Ісуса, також озвався: «Напевне, це не я, Вчителю!» Тоді Ісус відповів йому: «Так, це ти!»

26

Когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, разломил его, дал Своим ученикам со словами:
— Возьмите и ешьте, это Мое тело.

26

За вечерею Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм учням зі словами: «Візьміть хліб цей і їжте його. Це тіло Моє».

27

Затем Он взял чашу, поблагодарил за нее Бога и, подав им, сказал:
— Пейте из нее все.

27-28

Потім узяв Він чашу й, подякувавши Богові, подав цю чашу учням Своїм і сказав: «Пийте всі з неї, бо це кров Моя, що засновує Новий Заповіт Божий і що проллється на користь багатьох людей на прощення гріхів їхніх.

28

Это Моя кровь завета,142 проливаемая за многих людей для прощения грехов.

29

Говорю вам, что Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить с вами новое вино в Царстве Моего Отца.

29

Істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли Ми разом питимемо молоде вино в Царстві Отця Мого».

30

Они спели143 и пошли на Оливковую гору.

30

І заспівавши хвальну пісню Богові, вони вирушили на Оливну гору.

31

Тогда Иисус сказал им:
— В эту ночь вы все отступитесь от Меня, ведь написано:

«Я поражу Пастуха,
и разбегутся овцы стада».144

31

І сказав Ісус учням Своїм: «Усі ви втратите віру в Мене [81] цієї ночі. Кажу так, бо написано у Святому Писанні:
„Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”.

32

Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.

32

Але коли Я воскресну з мертвих, то піду до Ґалилеї та дістануся того міста раніше за вас».

33

Петр ответил:
— Даже если все Тебя оставят, я этого никогда не сделаю.

33

Але ж Петро відповів: «Навіть якщо всі втратять віру в Тебе, я ніколи не втрачу!»

34

— Говорю тебе истину, — сказал ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня.

34

Тоді Ісус мовив йому: «Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, ще до того, як півень проспіває, ти тричі зречешся Мене».

35

Но Петр уверял:
— Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя.
И все ученики говорили то же.

35

Та Петро наполягав: «Навіть якщо я маю вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся». І всі інші учні мовили те ж саме.

36

Иисус пришел с ними на место, называемое Гефсимания, и сказал ученикам:
— Посидите здесь, а Я пойду и помолюсь.

36

Тоді Ісус та Його учні прийшли до місцевосці, що називалася Ґефсиманією. І сказав Він учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я піду помолюся».

37

Он взял с Собой Петра и двух сыновей Зеведея. Его охватили тоска и тревога.

37

Він узяв з собою Петра та двох синів Зеведеєвих. Ісус почав сумувати й журитися, мовлячи учням своїм:

38

Тогда Он сказал им:
— Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте со Мной.

38

«Душа Моя переповнена смертельної скорботи. Зостаньтесь тут і попильнуйте зі Мною».

39

Отойдя немного, Он пал на лицо Свое и молился:
— Отец Мой, если возможно, то пусть минует Меня эта чаша, но пусть будет все не как Я хочу, а как Ты хочешь.

39

І відійшовши трохи подалі, Він упав долілиць і почав молитися: «Отче Мій, якщо це можливо, хай обмине Мене ця чаша [82] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».

40

Затем Он возвратился к ученикам и нашел их спящими.
— Неужели вы даже часу не могли пободрствовать вместе со Мной? — спросил Он Петра. —

40

Повернувшись до Своїх учнів, Ісус побачив, що вони сплять. І звернувся тоді Ісус до Петра: «Хіба ж не могли ви лише однієї години не спати?

41

Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.

41

Не спіть і моліться, щоб не піддатися спокусам, бо дух ваш прагне, а тіло — немічне».

42

И во второй раз Он ушел и молился:
— Отец Мой, если невозможно, чтобы эта чаша миновала Меня и чтобы Мне не пить из нее, то пусть все будет по Твоей воле.

42

І знову Ісус відійшов убік і почав молитися: «Якщо ж не обмине ця чаша страждань Мене, якщо доведеться Мені пити з неї, то нехай збудеться воля Твоя!»

43

Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели.

43

Коли Ісус повернувся до учнів, то знову побачив, що вони сплять, бо повіки їхні поважчали.

44

И, оставив их, Иисус отошел и стал молиться в третий раз теми же словами.

44

Ісус залишив їх утретє і, відійшовши осторонь, знову молився про те ж саме.

45

Затем Он возвратился к ученикам и сказал им:
— Вы все спите и отдыхаете? Вот, время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.

45

Коли Він повернувся до учнів Своїх, то мовив: «Ви все ще спите та відпочиваєте? Час настав, коли Сина Людського віддадуть до рук грішників.

46

Вставайте, идем. Вот уже и Мой предатель приблизился.

46

Вставайте! Ходімо! Дивіться, ось зрадник Мій наближається!»

47

Он еще говорил, как подошел Иуда, один из двенадцати учеников, и с ним большая толпа, вооруженная мечами и кольями. Их послали первосвященники и старейшины народа.

47

Поки Ісус це казав, з’явився Юда, один з дванадцятьох апостолів, а з ним разом і великий натовп з мечами та палицями. Цих людей послали головні священики та старійшини.

48

Предатель так условился с ними:
— Хватайте Того, Кого я поцелую.

48

Юда [83] пообіцяв подати їм знак, кажучи: «Той, кого я поцілую, і є Ісус. Заарештуйте Його».

49

Иуда сразу же подошел к Иисусу и сказал:
— Здравствуй, Рабби! — и поцеловал Его.

49

Тож він підійшов до Ісуса й, мовивши: «Вітаю Тебе, Вчителю» — поцілував Його.

50

Иисус же сказал ему:
— Друг, делай то, для чего пришел.
Тут подошли люди и, схватив Иисуса, взяли Его под стражу.

50

Ісус сказав йому: «Друже, роби те, заради чого прийшов». Тоді деякі чоловіки з натовпу схопили Ісуса і взяли Його під варту.

51

Тогда один из тех, кто был с Иисусом, вытащил меч, ударил слугу первосвященника и отсек ему ухо.

51

Та один із тих, хто був з Ісусом, вихопив свого меча і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.

52

— Верни свой меч на место, — сказал ему Иисус. — Все, кто берется за меч, от меча и погибнут.

52

Але Ісус сказав йому: «Вклади меча свого назад до піхов, бо той, хто береться за меч, від меча й загине.

53

Неужели ты думаешь, что Я не мог бы упросить Моего Отца немедленно прислать Мне более двенадцати легионов ангелов?145

53

Напевно відомо тобі, що Я можу попросити Отця Мого, і Він одразу дасть Мені хоч цілих дванадцять леґіонів [84] Ангелів.

54

Но как же тогда исполнится Писание, что все это должно произойти?

54

Та якщо Я так зроблю, то не збудеться тоді те, що було написане у Святому Писанні».

55

Затем Иисус обратился к толпе:
— Что Я, разбойник,146 что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? Каждый день Я сидел и учил в храме, и вы не арестовали Меня.

55

Потім Ісус звернувся до натовпу зі словами: «Ви прийшли, щоб схопити Мене, як розбійника, з мечами та палицями. Я ж щодня сидів з вами у Храмі навчаючи людей, та ви не заарештували Мене.

56

Но все произошло именно так, чтобы исполнились писания пророков.
Тогда все ученики оставили Его и убежали.

56

Однак все це сталося, щоб збулося написане пророками». Тоді всі учні залишили Його і повтікали геть.

57

Арестовавшие Иисуса привели Его к первосвященнику Кайафе, у которого уже собрались учители Закона и старейшины.

57

Ті люди, які схопили Ісуса, відвели Його до хати первосвященика Каяфи, у якого зібралися книжники та старійшини.

58

Петр, держась поодаль, следовал за Иисусом и прошел прямо во двор первосвященника. Войдя внутрь, он сел со стражниками, чтобы увидеть, чем все кончится.

58

А Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом аж до самого помешкання первосвященика. Увійшовши до подвір’я, він сів разом зі слугами, щоб побачити, що станеться надалі з Ісусом.

59

Первосвященники и весь Высший Совет искали ложных показаний против Иисуса, чтобы приговорить Его к смерти,

59

Головні священики й весь Синедріон [85] намагалися вишукати свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть.

60

но они ничего не могли найти, хотя и пришло много лжесвидетелей. Наконец вышли два человека

60-61

Та нічого в них не вийшло, хоча лжесвідків було чимало. Під кінець прийшли ще двоє і сказали: «Ось Його слова: „Я можу зруйнувати цей Храм Божий і знов відбудувати його за три дні”».

61

и заявили:
— Этот человек говорил: «Я могу разрушить Божий храм и восстановить его за три дня».

62

Потом первосвященник встал и спросил Иисуса:
— Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?

62

І тоді встав первосвященик і запитав Ісуса: «Чому Ти не відповідаєш? Скажи нам, чи є правдою всі оті звинувачення, що ці люди свідчать проти Тебе?»

63

Иисус молчал. Первосвященник сказал Ему:
— Я заклинаю Тебя живым Богом, скажи нам: Ты — Христос, Сын Божий?

63

Та Ісус мовчав. Первосвященик наполягав: «Заклинаю Тебе владою Господа Живого, правду скажи нам, чи Христос Ти, Син Божий?»

64

— Ты сам так сказал, — ответил Иисус, — но говорю вам, что отныне вы увидите Сына Человеческого, сидящим по правую руку от Всемогущего и идущим на облаках небесных.147

64

І відповів Йому Ісус: «Так, це Я. Та ось вам Мої слова: в майбутньому, побачите ви Сина Людського, Який сидітиме праворуч від Господа Всевишнього. І наближатиметься Він в хмарах небесних».

65

Тогда первосвященник разорвал на себе одежды и сказал:
— Он кощунствует! Какие нам еще нужны свидетели?! Вы теперь сами слышали кощунство!

65

Почувши це, первосвященик у гніві роздер на собі одяг і сказав: «Він зневажає Бога! Ніяких свідчень нам більше не треба! Ви всі чули, як Він ганьбить Всевишнього!

66

Каково ваше решение?
Они ответили:
— Он виновен и заслуживает смерти.

66

Що скажете на це?» І всі разом гукнули: «Він винен і заслуговує на смерть!»

67

Тогда Иисусу стали плевать в лицо и бить Его кулаками, некоторые же били Его по щекам и

67-68

Деякі з людей почали плювати Ісусу в обличчя й бити Його кулаками. Інші били Його по щоках, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[86] Христосе, назви того із нас, хто вдарив Тебе!»

68

спрашивали:
— Пророчествуй нам, Христос, кто Тебя ударил?

69

Петр же сидел снаружи, во дворе, когда к нему подошла служанка.
— Ты тоже был с Иисусом Галилеянином, — сказала она.

69

Тим часом, Коли Петро сидів на подвір’ї, до нього підійшла одна з служниць первосвященика й сказала: «Ти також був з Ісусом Ґалилеянином».

70

Но Петр отрицал перед всеми:
— Я не знаю, о чем ты говоришь.

70

Та Петро заперечував, мовивши перед усіма: «Я не знаю, про що ти говориш!»

71

Когда он отошел к воротам, его увидела другая служанка. Она сказала стоявшим рядом:
— Этот человек был с Иисусом Назарянином.

71

Сказавши це, він подався до виходу з подвір’я, та коли ж він підійшов до воріт, його помітила інша жінка й гукнула до всіх: «Цей чоловік був з Ісусом Назаретянином!»

72

Петр снова все отрицал, поклявшись, что он не знает Этого Человека.

72

І знову Петро заперечив цьому: «Клянуся Господом Всевишнім, Я не знаю Цього Чоловіка!»

73

Но спустя немного времени стоявшие там люди подошли и сказали ему:
— Точно, ты тоже один из них, тебя и говор твой выдает.

73

Але негайно люди, які стояли осторонь підійшли до нього і мовили: «Безперечно, ти один із них, адже твоя вимова виказує тебе».

74

Тогда Петр начал клясться и божиться:
— Я не знаю Этого Человека!
И тотчас пропел петух.

74

Петро почав божитися та присягатися: «Клянуся Господом Всевишнім, Я не знаю Цього Чоловіка!» І тієї ж миті проспівав півень.

75

И тогда Петр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня».
И, выйдя наружу, он горько заплакал.

75

І згадав Петро, про що Ісус казав йому: «Перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене». Тоді він пішов геть, гірко ридаючи.

Параллельное чтение

Новый русский перевод

Сучасний переклад

От Матфея 26

Матвія 26