Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Новый русский перевод
Сучасний переклад
Через два дня наступала Пасха и праздник Пресных хлебов. Первосвященники и учители Закона искали удобного случая, чтобы хитростью схватить Иисуса и убить.
То було якраз за два дні до Пасхи та свята Прісних Хлібів. Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса.
— Только не во время праздника, — говорили они, — иначе народ может взбунтоваться.
Вони говорили між собою: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись».
Иисус в это время был в Вифании, в доме Симона прокаженного. Он возлежал за столом, когда в дом вошла женщина с алебастровым кувшином очень дорогого ароматического масла, приготовленного из чистого нарда.72 Отбив запечатанное горлышко, она вылила масло на голову Иисусу.
Коли Ісус був у Віфанії та сидів за столом у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка з алебастровим глечиком, наповненим надзвичайно дорогими пахощами з нарду. Вона відкрила посудину й почала лити олію Ісусові на голову.
Некоторые из присутствовавших возмутились:
— Зачем так тратить благовония?
— Зачем так тратить благовония?
Побачивши це, деякі з учнів дуже розсердилися й загомоніли поміж собою: «Навіщо таке марнотратство?
Ведь его можно было продать больше чем за триста динариев, а деньги раздать нищим, — упрекали они ее.
Це мирро можна було б дорого продати. Це принесло б більше трьохсот динарів,[46] які можна було б роздати бідним». Учні продовжували докоряти їй, кажучи, що негідне вдіяла вона.
Но Иисус сказал:
— Оставьте ее, что вы ее упрекаете? Она сделала для Меня доброе дело.
— Оставьте ее, что вы ее упрекаете? Она сделала для Меня доброе дело.
Та Ісус сказав: «Облиште її. Навіщо ви докоряєте цій жінці? Вона зробила добре діло для Мене.
Потому что нищие всегда с вами, и вы можете делать им добро, когда захотите, а Я не всегда буду с вами.
Адже бідні завжди будуть з вами,[47] то й допомагати їм ви зможете, коли схочете, а Я — ні.
Она сделала, что могла: заранее помазала Мое тело для погребения.
Вона зробила, що змогла. Помазавши мирром тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.
Говорю вам истину: во всем мире, везде, где будет возвещена Радостная Весть, там в память об этой женщине будет рассказано и о том, что она сделала.
Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка».
Иуда Искариот, один из двенадцати, пошел к первосвященникам, чтобы предать им Иисуса.
Один з дванадцятьох апостолів, який звався Юдою Іскаріотом, прийшов до головних священиків і почав говорити з ними про те, як він може допомогти їм зарештувати Ісуса.
Услышав, для чего он пришел, они обрадовались и обещали заплатить ему. И Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Иисуса.
Ті дуже зраділи, почувши його, й пообіцяли добре заплатити йому за це. Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса.
В первый день праздника Пресных хлебов, когда закалывали пасхальных ягнят, ученики спросили Иисуса:
— Куда нам пойти, чтобы приготовить Тебе пасхальный ужин?
— Куда нам пойти, чтобы приготовить Тебе пасхальный ужин?
Першого дня свята Прісних Хлібів, коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня, Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?»
И Он послал двух учеников, сказав им:
— Идите в город, там вы встретите человека, несущего кувшин воды, идите за ним.
— Идите в город, там вы встретите человека, несущего кувшин воды, идите за ним.
Ісус послав двох Своїх учнів, сказавши: «Ідіть у місто, там ви зустрінете чоловіка, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде, та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?”
Скажите хозяину дома, куда этот человек войдет: «Учитель спрашивает: где Моя комната, в которой Я буду есть пасхальный ужин с Моими учениками?»
Он покажет вам большую комнату наверху, приготовленную и убранную; там и приготовьте нам ужин.
Та той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».
Ученики пошли, вошли в город; и все произошло так, как им сказал Иисус. Они приготовили пасхальный ужин.
Отож учні пішли до міста, і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.
Вечером Иисус пришел туда с двенадцатью.
Коли настав вечір, Ісус із дванадцятьма апостолами прийшов до тієї оселі.
Когда они возлежали и ели, Иисус сказал:
— Говорю вам истину: один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня.
— Говорю вам истину: один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня.
І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто тут зараз їсть зі Мною, зрадить Мене».
Учеников это сильно опечалило, и один за другим они стали спрашивать Его:
— Но ведь это не я?
— Но ведь это не я?
Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевне, це не я?»
— Один из двенадцати, — ответил Иисус, — тот, кто вместе со Мной обмакивает хлеб в блюдо.
Ісус відказав їм: «Так, це один із вас. Той, хто опустив хліб в чашу разом зі Мною і зрадить Мене.
Да, Сын Человеческий уходит так, как о Нем сказано в Писании, но горе тому человеку, который предает Сына Человеческого! Лучше бы ему вообще не родиться.
Син Людський прийме страждання, як і було написано про Нього в Святому Писанні. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть! Краще б йому було зовсім не народжуватися».
Когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, разломил его, дал им и сказал:
— Возьмите, это Мое тело.
— Возьмите, это Мое тело.
За вечерею Ісус узяв хлібину, та, віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм учням зі словами: «Візьміть хліб цей і їжте його. Це тіло Моє».
Затем Он взял чашу, поблагодарил за нее и подал им, и они все пили из нее.
Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, подав цю чашу учням Своїм, і всі пили з неї.
— Это Моя кровь завета,73 проливаемая за многих, — сказал Иисус.
І сказав Ісус: «Це кров Моя, що засновує Новий Заповіт Божий для людей Його і що проллється на користь багатьох народів.
— Говорю вам истину: Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить новое74 вино в Божьем Царстве.
Істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли питиму молоде вино в Царстві Божому».
Они спели75 и пошли на Оливковую гору.
І заспівавши хвальну пісню Богові, вони вирушили на Оливну гору.
— Вы все отступитесь от Меня, — сказал им Иисус, — ведь написано:
«Я поражу Пастуха,
и разбегутся овцы».76
Тоді Ісус сказав учням Своїм: «Усі ви втратите віру свою. Кажу так, бо написано у Святому Писанні:
„Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”.
„Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”.
Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.
Але коли Я воскресну з мертвих, то піду до Ґалилеї та дістануся того міста раніше за вас».
Петр сказал Ему:
— Даже если все Тебя оставят, я никогда этого не сделаю.
— Даже если все Тебя оставят, я никогда этого не сделаю.
Але ж Петро відповів: «Навіть якщо всі втратять віру в Тебе, я ніколи не втрачу!»
— Говорю тебе истину, — сказал ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем петух пропоет два раза, ты трижды отречешься от Меня.
Тоді Ісус мовив йому: «Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, ще до того, як двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене[48]».
Но Петр уверял:
— Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя.
И все говорили то же.
— Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя.
И все говорили то же.
Та Петро й далі вперто наполягав: «Навіть якщо я маю вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся». І всі інші учні мовили те ж саме.
Они пришли на место, называемое Гефсимания, и Иисус сказал Своим ученикам:
— Посидите здесь, пока Я буду молиться.
— Посидите здесь, пока Я буду молиться.
Ісус та Його учні прийшли до місцевосці, що називалася Ґефсиманією. І сказав Він учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся».
Он взял с Собой Петра, Иакова и Иоанна. Его охватили ужас и тревога.
Він узяв з собою Петра, Якова та Іоана. Ісус почав тужити й журитися,
Тогда Он сказал им:
— Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте.
— Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте.
говорячи учням Своїм: «Душа Моя переповнена смертельної скорботи. Зостаньтесь тут і пильнуйте».
Отойдя немного, Он пал на землю и молился, чтобы, если возможно, этот час миновал Его.
І відійшовши трохи подалі, Він упав долілиць і почав молитися, щоб, якщо це можливо, обминула Його лиха година.
— Абба !77 Отец! — сказал Он. — Ты все можешь! Пронеси эту чашу мимо Меня, но пусть все будет не как Я хочу, а как Ты хочешь.
І молив Він: «Авва, [49] Отче, все підвладне тобі. Хай обмине Мене ця чаша [50] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».
Затем Он возвратился и нашел их спящими.
— Симон, — спросил Он Петра, — ты спишь? Неужели ты не мог пободрствовать хоть один час?
— Симон, — спросил Он Петра, — ты спишь? Неужели ты не мог пободрствовать хоть один час?
Повернувшись до Своїх учнів, Ісус побачив, що вони сплять. І звернувся тоді Ісус до Петра: «Симоне, чому ти спиш? Хіба ж не міг ти лише однієї години не спати?
Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.
Не спіть і моліться, щоб не піддатися спокусам, бо дух ваш прагне, а тіло — немічне».
Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели; они не знали, что отвечать Иисусу.
Коли Ісус повернувся до учнів, то знову побачив, що вони сплять, бо повіки їхні поважчали. Знічені, вони не знали, що й сказати.
Возвратившись в третий раз, Иисус сказал им:
— Вы все спите и отдыхаете? Довольно! Время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.
— Вы все спите и отдыхаете? Довольно! Время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.
І підійшов Він утретє й сказав їм: «Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить. Час настав, коли Сина Людського віддадуть до рук грішників.
Вставайте, идем. Вот уже и Мой предатель приблизился.
Вставайте! Ходімо! Дивіться, ось зрадник Мій наближається!»
Он еще говорил, как появился Иуда, один из двенадцати, и с ним толпа, вооруженная мечами и кольями. Их послали первосвященники, учители Закона и старейшины.
Поки Ісус це казав, з’явився Юда, один з дванадцятьох апостолів, а з ним разом і великий натовп з мечами та палицями. Цих людей послали головні священики, книжники та старійшини.
Предатель так условился с ними:
— Хватайте Того, Кого я поцелую, и уводите под стражей.
— Хватайте Того, Кого я поцелую, и уводите под стражей.
Юда [51] пообіцяв подати їм знак, кажучи: «Той, кого я поцілую, і є Ісус. Заарештуйте Його і візьміть під варту».
Придя на место, Иуда сразу же подошел к Иисусу и сказал:
— Рабби! — и поцеловал Его.
— Рабби! — и поцеловал Его.
Тож він підійшов до Ісуса й, сказавши: «Вчителю» — поцілував Його.
Пришедшие с Иудой, схватив Иисуса, взяли Его под стражу.
Тоді деякі чоловіки з натовпу схопили Ісуса і взяли Його під варту.
Один из стоявших рядом вытащил меч, ударил им слугу первосвященника и отсек ему ухо.
Один із тих, хто стояв поруч із Ним, вихопив свого меча і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
— Что Я — разбойник,78 что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? — спросил их Иисус.
Тоді Ісус звернувся до натовпу зі словами: «Ви прийшли, щоб схопити Мене, як розбійника, з мечами та палицями.
— Каждый день Я был с вами в храме и учил, и вы не арестовывали Меня. Но пусть исполнятся Писания.
Я ж щодня був з вами у Храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Однак все це сталося, щоб збулося все, що було написане у Святому Писанні».
За Иисусом пошел лишь один молодой человек, завернувшись в покрывало на голое тело. Когда его схватили,
Серед Ісусових послідовників був один юнак, одягнений у лляну ряднину на голе тіло. Його також намагалися схопити, але він кинув ту ряднину і втік голий.
он вырвался и убежал голый, оставив покрывало в руках у стражников.
В доме первосвященника, куда привели Иисуса, собрались все первосвященники, старейшины и учители Закона.
Ті люди, які схопили Ісуса, відвели Його до хати первосвященика, у якого зібралися головні священики, старійшини та книжники.
Петр, держась поодаль, следовал за Иисусом, прошел во двор первосвященника и сел со стражниками греться у костра.
А Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом аж до самого помешкання первосвященика Каяфи. Увійшовши до подвір’я, Петро сів там разом із охоронцями, гріючись біля багаття.
Первосвященники и весь Высший Совет искали показания против Иисуса, чтобы приговорить Его к смерти, но они ничего не могли найти.
Головні священики й весь Синедріон намагалися вишукати свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть, але нічого знайти не могли.
Выступало много лжесвидетелей, но их показания не совпадали.
Хоча і багато людей лжесвідчили проти Нього, але всі ті свідчення не збігалися одне з одним.
Нашлось несколько человек, которые встали и ложно заявили:
Деякі з присутніх вставали й зводили наклепи на Ісуса, кажучи:
— Мы слышали, как Он говорил: «Я разрушу этот храм, сотворенный руками людей, и в три дня построю другой, нерукотворный».
«Ми самі чули, як Він говорив: „Я зруйную цей Храм рукотворний і за три дні відбудую інший, нерукотворний”».
Но и в этом их свидетельства не совпали.
Але й в цьому їхні свідчення не узгоджувалися одне з другим.
Потом первосвященник, встав посредине, спросил Иисуса:
— Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?
— Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?
Тоді первосвященик встав перед присутніми і запитав Ісуса: «Чому Ти не відповідаєш? Скажи нам, чи є правдою всі оті звинувачення, що ці люди свідчать проти Тебе?»
Но Иисус молчал, не отвечая ни слова. Первосвященник опять спросил Его:
— Ты ли Христос, Сын Благословенного?
— Ты ли Христос, Сын Благословенного?
Та Ісус мовчав, і нічого не відповів. Тоді первосвященик знову запитав Його: «Ти Христос, Син Благословенного Бога?»
— Я, — ответил Иисус, — и вы увидите Сына Человеческого сидящим по правую руку от Всемогущего и идущим на облаках небесных.79
Ісус відповів: «Так, Я — Син Господа Всевишнього! Та в майбутньому, побачите ви Сина Людського, Який сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога. І наближатиметься Він в хмарах небесних».
Разорвав на себе одежды, первосвященник сказал:
— Какие нам еще нужны свидетели?
— Какие нам еще нужны свидетели?
Почувши це, первосвященик у гніві роздер на собі одяг і сказав: «Він зневажає Бога! Ніяких свідчень нам більше не треба!
Вы сами слышали кощунство! Каково ваше решение?
Все признали, что Он виновен и заслуживает смерти.
Все признали, что Он виновен и заслуживает смерти.
Ви всі чули, як Він ганьбить Всевишнього. Що скажете на це?» І всі вони визначили, що Ісус винен і заслуговує на смерть.
Тогда некоторые начали плевать на Него; Иисусу закрывали лицо, били Его кулаками и говорили:
— Пророчествуй!
Потом Его стали избивать стражники.
— Пророчествуй!
Потом Его стали избивать стражники.
Деякі з людей почали плювати на Нього; вони затулили Ісусу очі й били Його кулаками, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[52] назви того із нас, хто вдарив Тебе!» Тоді охоронці відвели Ісуса осторонь й почали бити Його.
Петр же в это время был во дворе. Туда пришла одна из служанок первосвященника
Як раз у той час, коли Петро був на подвір’ї, туди прийшла одна зі служниць первосвященика. Побачивши Петра, який грівся біля вогнища, вона пильно подивилася на нього й сказала: «Ти також був з Ісусом, Тим, що з Назарету».
и, увидев Петра, гревшегося у костра, всмотрелась в него и сказала:
— Ты тоже был с Иисусом из Назарета.
— Ты тоже был с Иисусом из Назарета.
Но Петр отрицал это.
— Я вообще не знаю, о чем ты говоришь, — сказал он и вышел во внешний двор. И тут пропел петух.
— Я вообще не знаю, о чем ты говоришь, — сказал он и вышел во внешний двор. И тут пропел петух.
Та Петро заперечив, сказавши: «Я не знаю і не розумію, про що ти говориш!» Сказавши це, він подався до виходу з подвір’я, та тієї ж миті проспівав півень.[53]
Служанка увидела Петра и там и опять стала говорить стоявшим рядом:
— Это один из них.
— Это один из них.
Але та дівчина-служниця, яка побачила його, знову почала говорити всім, хто там стояв: «Цей чоловік — один із учнів Христових!»
Петр снова отрицал. Но спустя немного времени стоявшие там люди опять сказали ему:
— Точно, ты один из них, ты ведь галилеянин.
— Точно, ты один из них, ты ведь галилеянин.
І знову Петро заперечив цьому. Але негайно люди, які стояли осторонь, сказали Петрові: «Безперечно, ти один із них, адже ти також з Ґалилеї».
Но Петр начал призывать проклятия и клясться:
— Я не знаю Человека, о Котором вы говорите.
— Я не знаю Человека, о Котором вы говорите.
Петро почав божитися та присягатися: «Клянуся Господом Всевишнім, Я не знаю Цього Чоловіка, про Якого ви говорите!»
И тотчас во второй раз пропел петух, и Петр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем два раза пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И он горько заплакал.
І тієї ж миті вдруге проспівав півень. І згадав Петро, про що Ісус казав йому: «Ти тричі зречешся Мене ще до того, як двічі проспіває півень». І він гірко заридав.