Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Новый русский перевод
Переклад Хоменка
Все израильтяне от Дана на севере до Вирсавии на юге и из земли Галаад вышли, как один, и собрались перед Господом в Мицпе.
І двигнулися всі сини Ізраїля й зібралась уся громада, як один чоловік, від Дана аж до Версавії, і Гілеад-землі, перед Господом у Міцпі.
Вожди всего народа, всех родов Израиля заняли свои места в обществе Божьего народа — четыреста тысяч пеших воинов, вооруженных мечами.
І голови всього народу, усіх колін Ізраїля, з'явились на зборах Божого народу: чотириста тисяч чоловік піхотинців, озброєних мечами.
(А вениамитяне услышали о том, что израильтяне пошли в Мицпу.) И тогда израильтяне сказали:
— Расскажите нам, как случилось это страшное дело.
— Расскажите нам, как случилось это страшное дело.
Сини Веніямина довідалися, що сини Ізраїля пішли у Міцпу. Сини Ізраїля ж говорили: “Скажіть, як сталось те ганебне діло?”
Левит, муж убитой женщины, сказал:
— Я и моя наложница пришли в Гиву, что в земле Вениамина, чтобы заночевать там.
— Я и моя наложница пришли в Гиву, что в земле Вениамина, чтобы заночевать там.
І відповів левіт, чоловік замученої молодиці: “Прибув я в Гівеа Веніямина з моєю наложницею, щоб там переночувати;
Ночью жители Гивы пришли за мной и окружили дом, намереваясь меня убить. Они изнасиловали мою наложницу, и она умерла.
та горожани Гівеа піднялись проти мене й обступили вночі хату, де я перебував; мене мали на думці вбити, а наложницю мою насилували так, що вона й умерла.
Я взял ее, разрезал на части и послал в каждую область наследия Израиля, потому что они сделали это постыдное и подлое дело в Израиле.
Тоді я взяв мою наложницю, порубав її на шматки та й Розіслав по всіх округах ізраїльського спадкоємства; бо вони вчинили ганебне та соромне діло в Ізраїлі.
Итак, все вы, израильтяне, выскажитесь и дайте свой совет.
Ось усі ви, сини Ізраїля, тут; тож розберіть цю справу й порадьте, що чинити.”
Весь народ поднялся, как один человек, говоря:
— Никто из нас не пойдет домой. Нет, никто из нас не возвратится в свой дом.
— Никто из нас не пойдет домой. Нет, никто из нас не возвратится в свой дом.
Піднявсь увесь народ, як один муж, і заявив: “Ніхто з нас не піде додому, ніхто не повернеться до хати!
Но вот что мы сделаем с Гивой: мы пойдем на нее, как укажет жребий.
От що зробимо з Гівеа: підемо проти неї по жеребку.
Мы возьмем по десять человек из каждой сотни всех родов Израиля, сотню из тысячи и тысячу из десяти тысяч, чтобы достать для войска съестных припасов. И когда войско придет в Гиву, что в земле Вениамина, оно воздаст им по заслугам за эту подлость, совершенную ими в Израиле.
Візьмемо з усіх колін Ізраїля по десятку чоловік з кожної тисячі, по тисячі з кожної десятки тисяч, і нехай вони подбають про харчі для людей, щоб ці пішли на Гівеа Веніямина та зробили з нею відповідно до ганьби, що вона вчинила в Ізраїлі.”
Все воины Израиля собрались вместе и объединились, как один человек, против этого города.
От і зібрались мужі Ізраїля проти міста, як один муж, одностайно.
Роды Израиля послали людей по всему роду Вениамина, говоря:
— Что за страшное дело вы совершили в Израиле?
— Что за страшное дело вы совершили в Израиле?
І порозсилали коліна Ізраїля посланців по всьому коліну Веніямина сказати: “Що то за злочин між вами стався?
Выдайте этих порочных людей из Гивы, чтобы мы могли предать их смерти и искоренить в Израиле зло.
Но вениамитяне не хотели слушать своих соплеменников-израильтян.
Но вениамитяне не хотели слушать своих соплеменников-израильтян.
Зараз же мусите видати нам тих нікчемних людців з Гівеа, а ми скараємо їх на горло й викорінимо ганьбу з Ізраїля.” Та веніяминяни не хотіли вволити волю братів своїх, синів Ізраїля.
Из своих городов они собрались в Гиве, чтобы воевать с израильтянами.
Ба більше, вони позбиралися з інших міст у Гівеа, щоб виступити на війну з синами Ізраїля.
Вениамитяне тотчас же выставили двадцать шесть тысяч воинов, вооруженных мечами, от своих городов, не считая семисот отборных воинов из числа жителей Гивы.
І налічено того дня синів Веніямина з різних їхніх міст двадцять шість тисяч озброєних, опріч мешканців міста Гівеа, яких налічено сімсот добірних чоловік.
Среди этого войска было семьсот отборных воинов, которые были левшами, каждый из них без промаха попадал из пращи камнем в волос.
Між усіма тими людьми було сімсот добірних ліваків; кожен з них був здатний влучити камінцем із пращі у волос, не схибивши.
Израиль, не считая Вениамина, выставил четыреста тысяч человек, вооруженных мечами; все они были воинами.
Синів Ізраїля, без веніяминян, налічено чотириста тисяч чоловік, озброєних мечами, всі завзяті вояки.
Израильтяне пришли в Вефиль92 и вопросили Бога. Они сказали:
— Кто из нас должен идти воевать с вениамитянами первым?
Господь ответил:
— Первым пойдет Иуда.
— Кто из нас должен идти воевать с вениамитянами первым?
Господь ответил:
— Первым пойдет Иуда.
Рушили сини Ізраїля й пішли в Бетел питати Бога й казали: “Хто з нас має виступити першим у бій із синами Веніямина?” Господь відказав: “Юда буде перший!”
На следующее утро израильтяне встали и разбили лагерь неподалеку от Гивы.
Двигнулися сини Ізраїля вранці й отаборились під Гівеа;
Израильтяне вышли, чтобы сразиться с вениамитянами, и выстроились в боевой порядок напротив Гивы.
потім сини Ізраїля виступили до бою проти веніяминян, ставши навпроти них лавою коло Гівеа.
Вениамитяне вышли из Гивы и сразили в тот день на поле боя двадцать две тысячи израильтян.
Виступили сини Веніямина з Гівеа та й поклали того дня двадцять дві тисячі ізраїльтян трупом.
Но израильтяне, ободряя друг друга, вновь выстроились в боевой порядок там же, где и в первый день.
Але народ, мужі ізраїльські, наповнилися знову духом та й вишикувались до бою на тім самім місці, що першого дня,
Израильтяне пошли, плакали перед Господом до самого вечера и спрашивали Господа. Они сказали:
— Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами?
Господь ответил:
— Идите против них.
— Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами?
Господь ответил:
— Идите против них.
бо коли вони пішли були й стали плакати перед Господом у Бетелі до вечора й питали в Господа: “Чи виступати нам знову на синів Веніямина, нашого брата?” — Господь відказав: “Виступайте проти нього!”
Тогда израильтяне приблизились к Вениамину во второй день.
І вдарили сини Ізраїля другого дня на синів Веніямина.
На этот раз вениамитяне, выйдя из Гивы им навстречу, сразили еще восемнадцать тысяч израильтян, вооруженных мечами.
Але й другого дня вийшли веніяминяни проти них з Гівеа та й знов поклали трупом вісімнадцять тисяч синів Ізраїля, вояків, озброєних шаблями.
Израильтяне, весь народ, пришли в Вефиль и плакали там, сидя перед Господом. Они постились в тот день до вечера и принесли Господу жертвы всесожжения и жертвы примирения.
Тоді сини Ізраїля всім військом знялися й пішли в Бетел, і сиділи там, плачучи перед Господом, і постили того дня до самого вечора, й приносили Господеві всепалення та мирні жертви.
Затем они спросили Господа. (В те дни ковчег Божьего завета был там,
І питали сини Ізраїля в Господа — бо там того часу був ковчег Божого свідоцтва,
а Пинехас, сын Элеазара, сына Аарона, служил перед ним.) Они спросили:
— Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами или нет?
Господь ответил:
— Идите. Завтра Я отдам их в ваши руки.
— Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами или нет?
Господь ответил:
— Идите. Завтра Я отдам их в ваши руки.
й Пінхас, син Єлеазара, сина Арона, служив того часу перед ним і питався: “Чи наступати нам знову боєм на синів Веніямина, нашого брата, чи залишити?” І відказав Господь: “Наступайте, бо взавтра я дам їх у ваші руки!”
Они пошли на вениамитян в третий день и встали в боевой порядок напротив Гивы, как и прежде.
Третього дня вийшли сини Ізраїля проти синів Веніямина й вишикувалися лавами до бою при Гівеа, як і за перших разів.
Вениамитяне вышли им навстречу, и их увели от города. Они начали, как и прежде, наносить израильтянам потери, так что около тридцати человек пало убитыми в поле и на дорогах, одна из которых ведет к Вефилю, а другая к Гиве.
Сини Веніямина вирушили проти війська й віддалились від міста й заходились, як перші рази, класти декого трупом на шляхах, з яких один веде в Бетел, а другий на Гівеа, і вбили до тридцять мужів ізраїльських.
Пока вениамитяне говорили: «Мы бьем их, как и прежде», израильтяне говорили: «Будем отступать и уведем их от города на дороги».
Сини Веніямина думали собі: вони, мовляв, полягли перед нами, як і першим разом. А сини Ізраїля умовились: “Утікаймо, щоб відтягнути їх від міста на биті шляхи.”
Основные силы израильтян перенесли свой боевой порядок к Баал-Тамару, а те, кто был в засаде, ринулись со своего места к западу от93 Гивы.
Схопились тоді мужі Ізраїля зо свого місця та й стали лавами під Ваал-Тамаром, а засідка Ізраїля вийшла зо свого сховку на захід від Гівеа.
На Гиву устремилось десять тысяч отборных израильских воинов, и началась такая жестокая битва, что вениамитяне даже не понимали, как близка беда.
І наступило тоді на Гівеа десять тисяч добірного війська з усього Ізраїля, й зчинився запеклий бій. Та веніяминянам і на думку не спало, що на них насувається лихо.
Господь разбил Вениамина перед Израилем, и в тот день израильтяне сразили двадцать пять тысяч сто вениамитян, вооруженных мечами.
І розбив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і поклали сини Ізраїля того дня трупом двадцять п'ять тисяч і сто чоловік веніяминян, озброєних мечами.
И вениамитяне увидели, что они разбиты.
Израильтяне отступили перед вениамитянами, потому что надеялись на засаду, которую поставили неподалеку от Гивы.
Израильтяне отступили перед вениамитянами, потому что надеялись на засаду, которую поставили неподалеку от Гивы.
Нарешті сини Веніямина збагнули, що їх розгромлено. Мужі ізраїльські відступили перед Веніямином, бо звірились на засідку, що її поставили коло Гівеа.
Воины, которые были в засаде, стремительно бросились на Гиву, вступили в город и предали его мечу.
Кинулась та засідка раптом на Гівеа й, двигнувшись наперед, вибила лезом меча все місто.
А израильтяне договорились с воинами из засады об условном знаке: когда над городом начнет подниматься дым,
Між мужами ізраїльськими та тими, що сиділи в засідці, було умовлено, що дадуть знак: пустять угору великий дим над містом.
основные силы израильтян должны будут перейти в наступление.
Вениамитяне уже начали наносить израильтянам потери, убив около тридцати из них; они думали: «Конечно, мы бьем их, как и в первой битве».
Вениамитяне уже начали наносить израильтянам потери, убив около тридцати из них; они думали: «Конечно, мы бьем их, как и в первой битве».
І от, коли мужі ізраїльські обернулись у бою, немов до втечі, веніяминяни заходилися класти їх трупом, поклавши щось із тридцять чоловік та думавши собі: розбили ми їх, мовляв, цілком, як у першому бою.
Но когда из города начал подниматься столб дыма, вениамитяне повернулись и увидели, как от всего города к небу поднимается дым.
Аж тут почав здійматися знак над містом, отой стовп диму, і, як озирнулись веніяминяни позад себе, то все місто полум'яніло під саме небо.
А израильтяне перешли в наступление, и вениамитяне испугались, потому что поняли, что пришла беда.
Обернулись тоді мужі ізраїльські, а веніяминяни настрахались, бо зрозуміли, що над ними зависла погибель,
И они побежали перед израильтянами к пустыне, но битва настигла их, и те, кто уже выходили из города, разили их, зажав посередине.
тож подались від мужів ізраїльських шляхом на пустиню. Але військо натискало на них, та й ті, що вискочили з міста, нищили їх зосередженим наступом.
Окружив вениамитян, они без отдыха преследовали и разили их до восточной стороны94 Гивы.
І обступили вони Веніямина й гнали його безупину, й били аж до місця, що проти Гівеа, на схід сонця.
Из вениамитян пало восемнадцать тысяч человек, все они были храбрыми воинами.
Полягло тоді в Веніямина вісімнадцять тисяч чоловік, а все ж то були відважні вояки.
Когда они повернулись и побежали к пустыне, к скале Риммон, израильтяне перебили пять тысяч человек на дорогах. Они гнались за ними до самого Гидома и сразили еще две тысячи.
Решта веніяминян пішла врозтіч у пустиню, на Ріммон-скелю, але ізраїльтяни на шляхах вистинали ще з п'ять тисяч чоловік і гналися за ними аж до Гідеону, вбивши з тих дві тисячі чоловік.
В тот день пало двадцать пять тысяч вениамитян, носивших меч; все они были храбрыми воинами.
Усіх же веніяминян, що того дня загинули, було двадцять п'ять тисяч чоловік, озброєних мечами, й усі були вони хоробрі вояки.
Но шестьсот человек повернулись и бежали в пустыню к скале Риммон, и там оставались четыре месяца.
У пустиню ж завернуло й втекло на Ріммон-скелю шістсот чоловік, і сиділи вони чотири місяці на Ріммон-скелі.
Израильтяне вернулись к вениамитянам и предали их мечу — людей, животных и все, что нашли. И все города на их пути они подожгли.
Мужі ж ізраїльські обернулись назад проти синів Веніямина й вистинали лезом меча все місто, і людину, й скотину, й усе, що їм попалося; та й міста, що їм зустрілись, пустили вони з димом.