Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Огієнка
Немедленно поутру первосвященники со старейшинами и книжниками и весь синедрион составили совещание и, связав Иисуса, отвели и предали Пилату.
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
Пилат спросил Его: Ты Царь Иудейский? Он же сказал ему в ответ: ты говоришь.
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
Пилат же опять спросил Его: Ты ничего не отвечаешь? видишь, как много против Тебя обвинений.
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
Но Иисус и на это ничего не отвечал, так что Пилат дивился.
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
На всякий же праздник отпускал он им одного узника, о котором просили.
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
Тогда был в узах некто, по имени Варавва, со своими сообщниками, которые во время мятежа сделали убийство.
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
И народ начал кричать и просить Пилата о том, что он всегда делал для них.
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
Он сказал им в ответ: хотите ли, отпущу вам Царя Иудейского?
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
Ибо знал, что первосвященники предали Его из зависти.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
Но первосвященники возбудили народ просить, чтобы отпустил им лучше Варавву.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
Пилат, отвечая, опять сказал им: что же хотите, чтобы я сделал с Тем, Которого вы называете Царём Иудейским?
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
Пилат сказал им: какое же зло сделал Он? Но они ещё сильнее закричали: распни Его.
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
Тогда Пилат, желая сделать угодное народу, отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
А воины отвели Его внутрь двора, то есть в преторию, и собрали весь полк,
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
и одели Его в багряницу, и, сплетши терновый венец, возложили на Него;
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
и начали приветствовать Его: радуйся, Царь Иудейский!
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
И били Его по голове тростью, и плевали на Него, и, становясь на колени, кланялись Ему.
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
Когда же насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, одели Его в собственные одежды Его и повели Его, чтобы распять Его.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
И заставили проходящего некоего Киринеянина Симона, отца Александрова и Руфова, идущего с поля, нести крест Его.
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
И привели Его на место Голгофу, что значит: «Лобное место».
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
И давали Ему пить вино со смирною; но Он не принял.
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
Распявшие Его делили одежды Его, бросая жребий, кому что взять.
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
И была надпись вины Его: «Царь Иудейский».
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
С Ним распяли двух разбойников, одного по правую, а другого по левую сторону Его.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
И сбылось слово Писания: «и к злодеям причтён».
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
Проходящие злословили Его, кивая головами своими и говоря: э! разрушающий храм и в три дня созидающий!
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
Подобно и первосвященники с книжниками, насмехаясь, говорили друг другу: других спасал, а Себя не может спасти.
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
Христос, Царь Израилев, пусть сойдёт теперь с креста, чтобы мы видели, и уверуем. И распятые с Ним поносили Его.
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
В шестом же часу настала тьма по всей земле и продолжалась до часа девятого.
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
В девятом часу возопил Иисус громким голосом: Элои! Элои! ламма савахфани? — что значит: «Боже Мой! Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?»
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
Некоторые из стоявших тут, услышав, говорили: вот, Илию зовёт.
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
А один побежал, наполнил губку уксусом и, наложив на трость, давал Ему пить, говоря: постойте, посмотрим, придёт ли Илия снять Его.
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
И завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу.
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
Сотник, стоявший напротив Его, увидев, что Он, так возгласив, испустил дух, сказал: истинно Человек Сей был Сын Божий.
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
Были тут и женщины, которые смотрели издали: между ними была и Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова меньшего и Иосии, и Саломия,
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
которые и тогда, как Он был в Галилее, следовали за Ним и служили Ему, и другие многие, вместе с Ним пришедшие в Иерусалим.
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
И как уже настал вечер, — потому что была пятница, то есть день перед субботою, —
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
пришёл Иосиф из Аримафеи, знаменитый член совета, который и сам ожидал Царствия Божия, осмелился войти к Пилату, и просил тела Иисусова.
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
Пилат удивился, что Он уже умер, и, призвав сотника, спросил его, давно ли умер?
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
И, узнав от сотника, отдал тело Иосифу.
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
Он, купив плащаницу и сняв Его, обвил плащаницею, и положил Его во гробе, который был высечен в скале, и привалил камень к двери гроба.
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.