Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Сучасний переклад
Немедленно поутру первосвященники со старейшинами и книжниками и весь синедрион составили совещание и, связав Иисуса, отвели и предали Пилату.
Вранці наступного дня головні священики разом зі старійшинами, книжниками й з усім Синедріоном надумали, що робити з Ісусом. Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Ісуса до рук Пилата.
Пилат спросил Его: Ты Царь Иудейский? Он же сказал ему в ответ: ты говоришь.
І запитав Пилат Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
И первосвященники обвиняли Его во многом.
А головні священики почали звинувачувати Ісуса в багатьох злочинах.
Пилат же опять спросил Его: Ты ничего не отвечаешь? видишь, как много против Тебя обвинений.
І знову Пилат запитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе? Чому ж Ти не відповідаєш?»
Но Иисус и на это ничего не отвечал, так что Пилат дивился.
Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.
На всякий же праздник отпускал он им одного узника, о котором просили.
Кожного року, під час Пасхи, Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.
Тогда был в узах некто, по имени Варавва, со своими сообщниками, которые во время мятежа сделали убийство.
У той час, серед ув’язнених злочинців був чоловік на ім’я Варавва, який, разом з іншими бунтівниками, був винний у вбивствах.
И народ начал кричать и просить Пилата о том, что он всегда делал для них.
Як завжди, прийшли люди до Пилата й просили звільнити одного з в’язнів, як він, зазвичай, робив для них.
Он сказал им в ответ: хотите ли, отпущу вам Царя Иудейского?
І запитав їх Пилат: «Чи хочете ви, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?»
Ибо знал, что первосвященники предали Его из зависти.
Пилат знав, що головні священики віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.
Но первосвященники возбудили народ просить, чтобы отпустил им лучше Варавву.
Але головні священики умовили натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.
Пилат, отвечая, опять сказал им: что же хотите, чтобы я сделал с Тем, Которого вы называете Царём Иудейским?
Та Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з тим Чоловіком, Якого ви називаєте Царем Юдейським?»
Пилат сказал им: какое же зло сделал Он? Но они ещё сильнее закричали: распни Его.
«За що? — запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»
Тогда Пилат, желая сделать угодное народу, отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.
Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.
А воины отвели Его внутрь двора, то есть в преторию, и собрали весь полк,
Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель (преторії), і там зібрався цілий відділ [54] солдат.
и одели Его в багряницу, и, сплетши терновый венец, возложили на Него;
Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок.
и начали приветствовать Его: радуйся, Царь Иудейский!
І почали вони вітати Ісуса: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»
И били Его по голове тростью, и плевали на Него, и, становясь на колени, кланялись Ему.
І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього. При тому солдати падали на коліна, глузливо вклоняючись Ісусові як цареві.
Когда же насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, одели Его в собственные одежды Его и повели Его, чтобы распять Его.
А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбраши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.
И заставили проходящего некоего Киринеянина Симона, отца Александрова и Руфова, идущего с поля, нести крест Его.
Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.
И привели Его на место Голгофу, что значит: «Лобное место».
Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),
И давали Ему пить вино со смирною; но Он не принял.
то дали Ісусові випити вина, змішаного з мирром, та Він не став його пити.
Распявшие Его делили одежды Его, бросая жребий, кому что взять.
Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться.
И была надпись вины Его: «Царь Иудейский».
На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».
С Ним распяли двух разбойников, одного по правую, а другого по левую сторону Его.
Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.
И сбылось слово Писания: «и к злодеям причтён».
[І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців».] [55]
Проходящие злословили Его, кивая головами своими и говоря: э! разрушающий храм и в три дня созидающий!
Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати Храм і вібудувати знов його за три дні.
Подобно и первосвященники с книжниками, насмехаясь, говорили друг другу: других спасал, а Себя не может спасти.
Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може!
Христос, Царь Израилев, пусть сойдёт теперь с креста, чтобы мы видели, и уверуем. И распятые с Ним поносили Его.
Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього.
В шестом же часу настала тьма по всей земле и продолжалась до часа девятого.
Опівдень темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.
В девятом часу возопил Иисус громким голосом: Элои! Элои! ламма савахфани? — что значит: «Боже Мой! Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?»
А о третій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лама савахтані?» Що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?»
Некоторые из стоявших тут, услышав, говорили: вот, Илию зовёт.
Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Послухайте, Він кличе Іллю[56]».
А один побежал, наполнил губку уксусом и, наложив на трость, давал Ему пить, говоря: постойте, посмотрим, придёт ли Илия снять Его.
Один чоловік побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. А потім і каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи прийде Ілля та зніме Його з хреста».
И завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу.
Тієї ж миті завіса в Храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу.
Сотник, стоявший напротив Его, увидев, что Он, так возгласив, испустил дух, сказал: истинно Человек Сей был Сын Божий.
Коли центуріон, який стояв поблизу, побачив, що трапилося коли Ісус помер, то промовив: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»
Были тут и женщины, которые смотрели издали: между ними была и Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова меньшего и Иосии, и Саломия,
Кілька жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова молодшого та Йосипа, і Саломія.
которые и тогда, как Он был в Галилее, следовали за Ним и служили Ему, и другие многие, вместе с Ним пришедшие в Иерусалим.
Вони супроводжували Ісуса в Ґалилеї й піклувалися про Нього. Було там також і багато інших жінок, які прийшли за Ним до Єрусалиму.
И как уже настал вечер, — потому что была пятница, то есть день перед субботою, —
Настав вечір. І оскільки це був день приготувань (день перед суботою), то Йосип з Ариматеї, сповнений хоробрості, пішов до Пилата й попросив віддати йому тіло Ісусове. Він був поважним членом ради юдейської, який також чекав на прихід Царства Господнього.
пришёл Иосиф из Аримафеи, знаменитый член совета, который и сам ожидал Царствия Божия, осмелился войти к Пилату, и просил тела Иисусова.
Пилат удивился, что Он уже умер, и, призвав сотника, спросил его, давно ли умер?
Коли Пилат дізнався про смерть Ісуса, він був дуже здивований, що це трапилося так скоро, тож він покликав центуріона й запитав його, чи це було дійсно правдою.
И, узнав от сотника, отдал тело Иосифу.
Вислухавши доповідь центуріона, він звелів віддати тіло Ісусове Йосипові.
Он, купив плащаницу и сняв Его, обвил плащаницею, и положил Его во гробе, который был высечен в скале, и привалил камень к двери гроба.
Йосип придбав лляне полотно й, знявши тіло Ісусове з хреста, загорнув Його в полотно й поклав до гробниці, що була висічена у скелі. Потім він прикотив величезний камінь і затулив ним вхід до склепу.