Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Хоменка
Оттуда вышел Он и пришёл в Своё отечество; за Ним следовали ученики Его.
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге; и многие слышавшие с изумлением говорили: откуда у Него это? что за премудрость дана Ему, и как такие чудеса совершаются руками Его?
Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
Не плотник ли Он, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? Не здесь ли, между нами, Его сёстры? И соблазнялись о Нём.
Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле.
Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своём и у сродников и в доме своём.
Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі."
И не мог совершить там никакого чуда, только на немногих больных возложив руки, исцелил их.
І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
И дивился неверию их; потом ходил по окрестным селениям и учил.
і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
И, призвав двенадцать, начал посылать их по два, и дал им власть над нечистыми духами.
І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
И заповедал им ничего не брать в дорогу, кроме одного посоха: ни сумы, ни хлеба, ни меди в поясе,
І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
но обуваться в простую обувь и не носить двух одежд.
щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
И сказал им: если где войдёте в дом, оставайтесь в нём, доколе не выйдете из того места.
І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
И если кто не примет вас и не будет слушать вас, то, выходя оттуда, отрясите прах от ног ваших, во свидетельство на них. Истинно говорю вам: отраднее будет Содому и Гоморре в день суда, нежели тому городу.
А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм."
изгоняли многих бесов и многих больных мазали маслом и исцеляли.
і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
Царь Ирод, услышав об Иисусе (ибо имя Его стало гласно), говорил: это Иоанн Креститель воскрес из мёртвых, и потому чудеса делаются им.
І зачув цар Ірод, — бо ім'я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
Другие говорили: это Илия, а иные говорили: это пророк, или как один из пророков.
Інші ж твердили: "То — Ілля!" — а ще інші: "То пророк — один із пророків!"
Ирод же, услышав, сказал: это Иоанн, которого я обезглавил; он воскрес из мёртвых.
Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих."
Ибо сей Ирод, послав, взял Иоанна и заключил его в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, потому что женился на ней.
Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.
Ибо Иоанн говорил Ироду: не должно тебе иметь жену брата твоего.
Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого."
Иродиада же, злобясь на него, желала убить его; но не могла.
Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
Ибо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берёг его; многое делал, слушаясь его, и с удовольствием слушал его.
бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
Настал удобный день, когда Ирод, по случаю дня рождения своего, делал пир вельможам своим, тысяченачальникам и старейшинам Галилейским, —
Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
дочь Иродиады вошла, плясала и угодила Ироду и возлежавшим с ним; царь сказал девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе;
увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!"
и клялся ей: чего ни попросишь у меня, дам тебе, даже до половины моего царства.
Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства."
Она вышла и спросила у матери своей: чего просить? Та отвечала: головы Иоанна Крестителя.
Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!"
И она тотчас пошла с поспешностью к царю и просила, говоря: хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя.
І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя."
Царь опечалился, но ради клятвы и возлежавших с ним не захотел отказать ей.
Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
И тотчас, послав оруженосца, царь повелел принести голову его.
Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,
Он пошёл, отсёк ему голову в темнице, и принёс голову его на блюде, и отдал её девице, а девица отдала её матери своей.
приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
Ученики его, услышав, пришли и взяли тело его, и положили его во гробе.
Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
И собрались Апостолы к Иисусу, и рассказали Ему всё, и что сделали, и чему научили.
Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
Он сказал им: пойдите вы одни в пустынное место и отдохните немного, — ибо много было приходящих и отходящих, так что и есть им было некогда.
Він їм і каже: "Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи." Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
И отправились в пустынное место в лодке одни.
І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.
Народ увидел, как они отправлялись, и многие узнали их; и бежали туда пешие из всех городов, и предупредили их, и собрались к Нему.
Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
Иисус, выйдя, увидел множество народа и сжалился над ними, потому что они были как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много.
Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
И как времени прошло много, ученики Его, приступив к Нему, говорят: место здесь пустынное, а времени уже много, —
А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: "Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
отпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе хлеба, ибо им нечего есть.
Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти."
Он сказал им в ответ: вы дайте им есть. И сказали Ему: разве нам пойти купить хлеба динариев на двести и дать им есть?
А він у відповідь їм: "Дайте ви їм їсти." Ті йому й кажуть: "Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?"
Но Он спросил их: сколько у вас хлебов? пойдите, посмотрите. Они, узнав, сказали: пять хлебов и две рыбы.
Він і же каже їм: "Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться." Розвідались вони і кажуть: "П'ять, ще й дві риби."
Тогда повелел им рассадить всех отделениями на зелёной траве.
Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
Он взял пять хлебов и две рыбы, воззрев на небо, благословил и преломил хлебы и дал ученикам Своим, чтобы они раздали им; и две рыбы разделил на всех.
Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
И набрали кусков хлеба и остатков от рыб двенадцать полных коробов.
І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
И тотчас понудил учеников Своих войти в лодку и отправиться вперёд на другую сторону к Вифсаиде, пока Он отпустит народ.
І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.
Вечером лодка была посреди моря, а Он один на земле.
Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
И увидел их бедствующих в плавании, потому что ветер им был противный; около же четвёртой стражи ночи подошёл к ним, идя по морю, и хотел миновать их.
Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.
Они, увидев Его, идущего по морю, подумали, что это призрак, и вскричали.
Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
Ибо все видели Его и испугались. И тотчас заговорил с ними и сказал им: ободритесь; это Я, не бойтесь.
Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!"
И вошёл к ним в лодку, и ветер утих. И они чрезвычайно изумлялись в себе и дивились,
І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,
ибо не вразумились чудом над хлебами, потому что сердце их было окаменено.
бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.
И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую и пристали к берегу.
І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
Когда вышли они из лодки, тотчас жители, узнав Его,
А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
обежали всю окрестность ту и начали на постелях приносить больных туда, где Он, как слышно было, находился.
і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
И куда ни приходил Он, в селения ли, в города ли, в деревни ли, клали больных на открытых местах и просили Его, чтобы им прикоснуться хотя к краю одежды Его; и которые прикасались к Нему, исцелялись.
І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.