Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Хоменка
После сего был праздник Иудейский, и пришёл Иисус в Иерусалим.
По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.
Есть же в Иерусалиме у Овечьих ворот купальня, называемая по-еврейски Вифезда, при которой было пять крытых ходов.
А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів.
В них лежало великое множество больных, слепых, хромых, иссохших, ожидающих движения воды,
Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:
ибо Ангел Господень по временам сходил в купальню и возмущал воду, и кто первый входил в неё по возмущении воды, тот выздоравливал, какою бы ни был одержим болезнью.
ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, — хоч яка б там була його хвороба.
Тут был человек, находившийся в болезни тридцать восемь лет.
Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.
Иисус, увидев его лежащего и узнав, что он лежит уже долгое время, говорит ему: хочешь ли быть здоров?
Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»
Больной отвечал Ему: так, Господи; но не имею человека, который опустил бы меня в купальню, когда возмутится вода; когда же я прихожу, другой уже сходит прежде меня.
«Не маю нікого, пане, — одрікає йому недужий, — хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»
Иисус говорит ему: встань, возьми постель твою и ходи.
Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»
И он тотчас выздоровел, и взял постель свою и пошёл. Было же это в день субботний.
Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день — субота.
Посему Иудеи говорили исцелённому: сегодня суббота; не должно тебе брать постели.
Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»
Он отвечал им: Кто меня исцелил, Тот мне сказал: «возьми постель твою и ходи».
А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, — сказав мені, хто мене оздоровив.»
Его спросили: кто Тот Человек, Который сказал тебе: «возьми постель твою и ходи»?
Спитали його: «Хто він — той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»
Исцелённый же не знал, кто Он, ибо Иисус скрылся в народе, бывшем на том месте.
Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.
Потом Иисус встретил его в храме и сказал ему: вот, ты выздоровел; не греши больше, чтобы не случилось с тобою чего хуже.
Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, — тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»
Человек сей пошёл и объявил Иудеям, что исцеливший его есть Иисус.
Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, — Ісус.
И стали Иудеи гнать Иисуса и искали убить Его за то, что Он делал такие дела в субботу.
Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.
Иисус же говорил им: Отец Мой доныне делает, и Я делаю.
А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»
И ещё более искали убить Его Иудеи за то, что Он не только нарушал субботу, но и Отцом Своим называл Бога, делая Себя равным Богу.
За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його — не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.
На это Иисус сказал: истинно, истинно говорю вам: Сын ничего не может творить Сам от Себя, если не увидит Отца творящего: ибо, что творит Он, то и Сын творит также.
І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.
Ибо Отец любит Сына и показывает Ему всё, что творит Сам; и покажет Ему дела больше сих, так что вы удивитесь.
Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.
Ибо, как Отец воскрешает мёртвых и оживляет, так и Сын оживляет, кого хочет.
Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.
Ибо Отец и не судит никого, но весь суд отдал Сыну,
Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,
дабы все чтили Сына, как чтут Отца. Кто не чтит Сына, тот не чтит и Отца, пославшего Его.
щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.
Истинно, истинно говорю вам: слушающий слово Моё и верующий в Пославшего Меня имеет жизнь вечную, и на суд не приходит, но перешёл от смерти в жизнь.
Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, — живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
Истинно, истинно говорю вам: наступает время, и настало уже, когда мёртвые услышат глас Сына Божия и, услышав, оживут.
Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, — ба, вже й тепер він, — коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши — оживуть.
Ибо, как Отец имеет жизнь в Самом Себе, так и Сыну дал иметь жизнь в Самом Себе.
Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.
И дал Ему власть производить и суд, потому что Он есть Сын Человеческий.
І владу йому дав суд чинити, він бо — Син Чоловічий.
Не дивитесь сему; ибо наступает время, в которое все, находящиеся в гробах, услышат глас Сына Божия;
І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,
и изыдут творившие добро в воскресение жизни, а делавшие зло — в воскресение осуждения.
і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд.
Я ничего не могу творить Сам от Себя. Как слышу, так и сужу, и суд Мой праведен; ибо не ищу Моей воли, но воли пославшего Меня Отца.
Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.
Если Я свидетельствую Сам о Себе, то свидетельство Моё не есть истинно.
Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.
Есть другой, свидетельствующий о Мне; и Я знаю, что истинно то свидетельство, которым он свидетельствует о Мне.
Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, — правдиве.
Вы посылали к Иоанну, и он засвидетельствовал об истине.
Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.
Впрочем, Я не от человека принимаю свидетельство, но говорю это для того, чтобы вы спаслись.
Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.
Он был светильник, горящий и светящий; а вы хотели малое время порадоваться при свете его.
Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.
Я же имею свидетельство больше Иоаннова: ибо дела, которые Отец дал Мне совершить, самые дела сии, Мною творимые, свидетельствуют о Мне, что Отец послал Меня.
Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, — ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.
И пославший Меня Отец Сам засвидетельствовал о Мне. А вы ни гласа Его никогда не слышали, ни лица Его не видели;
І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.
и не имеете слова Его, пребывающего в вас, потому что вы не веруете Тому, Которого Он послал.
І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, — ви бо не віруєте в того, кого він послав.
Исследуйте Писания, ибо вы думаете через них иметь жизнь вечную; а они свидетельствуют о Мне.
Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, — а й вони свідчать за мене!
Но вы не хотите прийти ко Мне, чтобы иметь жизнь.
Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.
но знаю вас: вы не имеете в себе любви к Богу.
Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.
Я пришёл во имя Отца Моего, и не принимаете Меня; а если иной придёт во имя своё, его примете.
В ім'я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.
Как вы можете веровать, когда друг от друга принимаете славу, а славы, которая от Единого Бога, не ищете?
Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?
Не думайте, что Я буду обвинять вас пред Отцом: есть на вас обвинитель Моисей, на которого вы уповаете.
Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей — ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.
Ибо если бы вы верили Моисею, то поверили бы и Мне, потому что он писал о Мне.
Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!