Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Хоменка
Дошёл он до Дервии и Листры. И вот, там был некоторый ученик, именем Тимофей, которого мать была Иудеянка уверовавшая, а отец Еллин,
І він прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім'я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека.
и о котором свидетельствовали братия, находившиеся в Листре и Иконии.
Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії.
Его пожелал Павел взять с собою; и, взяв, обрезал его ради Иудеев, находившихся в тех местах; ибо все знали об отце его, что он был Еллин.
Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек.
Проходя же по городам, они предавали верным соблюдать определения, постановленные Апостолами и пресвитерами в Иерусалиме.
Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі.
И церкви утверждались верою и ежедневно увеличивались числом.
Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно.
Пройдя через Фригию и Галатийскую страну, они не были допущены Духом Святым проповедовать слово в Асии.
Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії.
Дойдя до Мисии, предпринимали идти в Вифинию; но Дух не допустил их.
Дійшовши до Місії, вони пробували пройти у Вітинію, та Дух Ісуса їм того не дозволив,
И было ночью видение Павлу: предстал некий муж, Македонянин, прося его и говоря: приди в Македонию и помоги нам.
Аж тут з'явилось Павлові вночі видіння: один македонець стоїть і, благаючи його, каже: «Перейди в Македонію і допоможи нам.»
После сего видения, тотчас мы положили отправиться в Македонию, заключая, что призывал нас Господь благовествовать там.
Як тільки він побачив це видіння, ми зараз же старались вийти в Македонію, зрозумівши, що Бог нас покликав звіщати їм Євангелію.
Итак, отправившись из Троады, мы прямо прибыли в Самофракию, а на другой день в Неаполь,
Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь,
оттуда же в Филиппы: это первый город в той части Македонии, колония. В этом городе мы пробыли несколько дней.
звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії — (римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті.
В день же субботний мы вышли за город к реке, где, по обыкновению, был молитвенный дом, и, сев, разговаривали с собравшимися там женщинами.
Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися.
И одна женщина из города Фиатир, именем Лидия, торговавшая багряницею, чтущая Бога, слушала; и Господь отверз сердце её внимать тому, что говорил Павел.
А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові.
Когда же крестилась она и домашние её, то просила нас, говоря: если вы признали меня верною Господу, то войдите в дом мой и живите у меня. И убедила нас.
Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі.» І примусила нас.
Случилось, что, когда мы шли в молитвенный дом, встретилась нам одна служанка, одержимая духом прорицательным, которая через прорицание доставляла большой доход господам своим.
Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток.
Идя за Павлом и за нами, она кричала, говоря: сии человеки — рабы Бога Всевышнего, которые возвещают нам путь спасения.
Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди — слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»
Это она делала много дней. Павел, вознегодовав, обратился и сказал духу: именем Иисуса Христа повелеваю тебе выйти из неё. И дух вышел в тот же час.
Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім'ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.
Тогда господа её, видя, что исчезла надежда дохода их, схватили Павла и Силу и повлекли на площадь к начальникам.
Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.
И, приведя их к воеводам, сказали: сии люди, будучи Иудеями, возмущают наш город
Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.
и проповедуют обычаи, которых нам, Римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.
Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати.»
Народ также восстал на них, а воеводы, сорвав с них одежды, велели бить их палками
І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками;
и, дав им много ударов, ввергли в темницу, приказав темничному стражу крепко стеречь их.
завдавши їм чимало ран, кинули у в'язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх.
Получив такое приказание, он ввергнул их во внутреннюю темницу и ноги их забил в колоду.
Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в'язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди.
Около полуночи Павел и Сила, молясь, воспевали Бога; узники же слушали их.
Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в'язні слухали їх.
Вдруг сделалось великое землетрясение, так что поколебалось основание темницы; тотчас отворились все двери, и у всех узы ослабели.
Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в'язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв'язалися.
Темничный же страж, пробудившись и увидев, что двери темницы отворены, извлёк меч и хотел умертвить себя, думая, что узники убежали.
Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в'язні повтікали.
Но Павел возгласил громким голосом, говоря: не делай себе никакого зла, ибо все мы здесь.
Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!»
Он потребовал огня, вбежал в темницу и в трепете припал к Павлу и Силе,
І, попросивши світла, тюремник ускочив до в'язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі;
и, выведя их вон, сказал: государи мои! что мне делать, чтобы спастись?
а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?»
Они же сказали: веруй в Господа Иисуса Христа, и спасёшься ты и весь дом твой.
Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім.»
И проповедали слово Господне ему и всем, бывшим в доме его.
І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі.
И, взяв их в тот час ночи, он омыл раны их и немедленно крестился сам и все домашние его.
А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми.
И, приведя их в дом свой, предложил трапезу и возрадовался со всем домом своим, что уверовал в Бога.
Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.
Когда же настал день, воеводы послали городских служителей сказать: отпусти тех людей.
Коли настав день, воєводи послали лікторів, кажучи: «Відпусти тих людей.»
Темничный страж объявил о сём Павлу: воеводы прислали отпустить вас; итак, выйдите теперь и идите с миром.
Тюремник доніс ті слова Павлові: «Прислали воєводи, щоб вас відпустити; виходьте ж тепер і йдіть собі в мирі.»
Но Павел сказал к ним: нас, Римских граждан, без суда всенародно били и бросили в темницу, а теперь тайно выпускают? нет, пусть придут и сами выведут нас.
Але Павло промовив до них: «Нас, римлян, без судової розправи прилюдно вибили різками і кинули в тюрму, а тепер потай нас виганяють? Ні бо! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!»
Городские служители пересказали эти слова воеводам, и те испугались, услышав, что это Римские граждане.
Ліктори донесли ці слова воєводам. А ті, почувши, що вони римляни, злякались
И, придя, извинились перед ними и, выведя, просили удалиться из города.
і, прийшовши, попросили в них вибачення; а як вивели, попросили вийти з міста.