Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його.
Наближалося ж юдейське свято Кучок.
Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш.
Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.»
Навіть і брати його, отже, не вірували в нього!
Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора — завжди готова.
Не може світ вас ненавидіти, — а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі.
Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.»
Мовивши так до них, залишився у Галилеї.
Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай.
Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?»
І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, — він лише народ туманить.
Однак ніхто не говорив про нього явно — зо страху перед юдеями.
А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати.
І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.»
А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене.
Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе.
Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому.
Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?»
Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?»
А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь.
Тим то дав вам Мойсей обрізання, — воно й не від Мойсея, лише від предків, — і ви обрізуєте чоловіка в суботу.
Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, — ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив!
Не судіте з вигляду зовнішнього — судіте справедливим судом!»
Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити?
Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос?
Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.»
Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, — а того ви не знаєте.
Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.»
Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього — не настала бо ще його година.
Численні з народу увірували в нього і казали: «Невже Христос, коли прийде, то більше чудес чинитиме, аніж цей учинив?»
Зачули фарисеї, що народ отак гомонів про нього, тож первосвященики й фарисеї вислали слуг, щоб його схопити.
Тоді Ісус промовив: «Ще трохи часу я з вами — і піду до того, хто мене послав.
Шукатимете мене — і не знайдете. І де я буду — не зможете прийти.»
Юдеї ж говорили між собою: «Куди то він хоче податися, що ми і не знайдемо його? Чи не до отих розсіяних між греками волить іти ще й греків навчати?
Що він отим словом сказати хотів: Шукатимете мене, і не знайдете, і де я буду, не зможете прийти?»
Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є!
Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!»
Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.
Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.»
Інші ж: «Він — Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде?
Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?»
І роздор виник із-за нього серед народу.
Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього.
Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?»
Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.»
Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести?
Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього?
Та проклятий той народ, що закону не знає!»
Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них:
«Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?»
Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.»
І розійшлися кожен до свого дому.
← (Івана 6) | (Івана 8) →