Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Огієнка
Господь послал к Давиду Нафана, и тот сказал: "В одном городе было два человека, один богатый, а другой бедный.
І послав Господь Ната́на до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: „Два чолові́ки були́ в одно́му місті, — один замо́жний, а один убогий.
У богатого было очень много мелкого и крупного скота,
У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої.
а у бедного не было ничего, кроме маленькой овечки, которую он купил. Он выкормил её, и она выросла вместе с его детьми. Она ела то, что он ел, пила из его чаши, спала у него на груди и была ему как дочь.
А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́.
Однажды, к богатому человеку пришёл странник. Но богач не хотел брать из своих овец и коров, чтобы приготовить еду для странника. Он взял овечку бедняка и приготовил её для гостя, который пришёл к нему".
І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“.
Давид очень разгневался на этого человека и сказал Нафану: "Жив Господь! Человек, сделавший это, достоин смерти!
І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́.
За овечку он должен заплатить вчетверо, ибо сделал это страшное дело и не имел сострадания".
А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“.
И сказал Нафан Давиду: "Ты — тот человек! Вот что говорит Господь, Бог Израиля: "Я помазал тебя на царство в Израиле, Я избавил тебя от руки Саула.
І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки.
Я дал тебе дом господина твоего, и дал тебе жён господина твоего, и царства Израиля и Иудеи. И если бы этого было мало, Я дал бы тебе ещё больше.
І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.
Почему же ты пренебрёг словом Господа, сделав то, что Он считает злом? Ты поразил мечом Урию Хеттеянина и взял себе его жену. Ты убил его мечом аммонитян.
І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.
Поэтому, меч всегда будет угрожать твоему дому за то, что ты пренебрёг Мною и взял себе в жёны жену Урии Хеттеянина".
А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.
Так говорит Господь: "Я навлеку беды против тебя в твоём собственном доме. У тебя на глазах Я возьму твоих жён и отдам их человеку, который очень близок тебе. И будет он спать с твоими жёнами, и все будут об этом знать.
Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця.
Ты сделал это тайно, Я же сделаю это перед всем Израилем"".
Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“.
И сказал Давид Нафану: "Согрешил я перед Господом". Нафан ответил Давиду: "Господь простил тебе грехи твои. Ты не умрёшь.
І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш!
Но так как, сделав это, ты презрел Господа, то умрёт родившийся у тебя сын".
Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“.
После того, как Нафан пошёл к себе в дом, Господь поразил ребёнка, которого родила Давиду жена Урии, и он заболел.
І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло.
Давид молился Богу о младенце. Он постился и, уединившись в доме, проводил ночи, лёжа на земле.
А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю.
Старейшины дома его пришли к нему, чтобы поднять его с земли, но он не встал и отказался есть с ними.
I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом.
На седьмой день младенец умер. Слуги Давида боялись сказать ему, что ребёнок мёртв, ибо думали: "Мы пытались говорить с Давидом, когда ребёнок был ещё жив, но он отказывался слушать нас. Как же нам сказать ему, что ребёнок умер? Он сделает что-нибудь безумное".
І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“.
Давид заметил, что слуги его перешёптываются между собой, и понял, что ребёнок умер. Он спросил: "Умер ребёнок?" Слуги ответили: "Да, умер".
А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“.
Тогда Давид встал с земли, умылся, помазался маслом, переоделся и пошёл в дом Господа молиться. Затем он пошёл домой и потребовал, чтобы ему принесли еду. Слуги принесли ему еду, и он стал есть.
І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв.
Слуги Давида спросили его: "Почему ты ведёшь себя так? Когда ребёнок был ещё жив, ты постился и плакал, а когда ребёнок умер, ты встал и попросил есть".
І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“
Давид ответил: "Когда ребёнок был ещё жив, я постился и плакал потому, что думал: "Кто знает? Может помилует меня Господь, и дитя останется живым".
А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?
Но сейчас ребёнок умер. Зачем же мне поститься? Разве я могу возвратить его? Нет! Когда-нибудь я пойду к нему, а он не вернётся ко мне".
А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“.
Затем Давид утешил Вирсавию, жену свою. Он вошёл к ней и спал с ней. Она снова забеременела и родила сына, которого они назвали Соломоном. И Господь полюбил его.
І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його,
Господь послал пророка Нафана, и тот от имени Господа дал ребёнку имя: Иедидиа.
і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа.
Равва была столицей аммонитян. Иоав воевал против Раввы и захватил город.
А Йоа́в воював з Раббо́ю аммоні́тян, і здобув царське́ місто.
Иоав отправил послов к Давиду сказать: "Я воевал против Раввы и захватил город Воды.
І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води.
Теперь собери остальной народ, подойди к городу и захвати его. Если я возьму город, то он будет назван моим именем".
А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“.
И собрал Давид весь народ и пошёл к Равве. Он сразился против Раввы и захватил город.
І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.
Давид снял с головы их царя венец из чистого золота, украшенный драгоценными камнями, который весил один талант. Венок этот был возложен на голову Давида. И вынес Давид из города много драгоценных вещей.
І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста.
Давид также вывел всех жителей Раввы и заставил их работать пилами, железными молотилками и топорами и обжигать кирпич. Так он поступил со всеми аммонитскими городами. Затем Давид и всё его войско возвратились в Иерусалим.
А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму.