Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Куліша та Пулюя
Иоаву сказали: "Царь плачет и горюет об Авессаломе".
Як переказано Йоабові: Царь плаче та побивається по Абессаломові,
И победа в тот день обернулась печалью для всего народа, потому что люди слышали, что царь очень скорбит о своём сыне.
Тодї в той день і побіда обернулась у печаль всьому людові, бо люд того дня чув, як говорено: Царь побивається по синові!
Народ входил в город, стараясь не шуметь, как люди, которые стыдятся, когда бегут с битвы.
І ввіходив того дня люд крадькома в город, як прокрадується те військо, що вкрило себе соромом, утїкаючи з бою.
А царь, закрыв лицо, громко рыдал: "О сын мой Авессалом! Авессалом, сын мой, сын мой!"
Царь же закрив собі лице, й плакав голосно: Сину мій, Абессаломе! Абессаломе, мій сину, мій сину!
Иоав пришёл к царю в дом и сказал: "Ты унизил сегодня всех своих воинов, которые спасли твою жизнь, жизнь твоих сыновей и дочерей, и жизнь жён твоих и наложниц.
І ввійшов Йоаб до царя та й каже: Сьогоднї ти зневажив усї слуги твої, що вирятували тебе, твоїх синів і дочки, твої жени й наложницї від смертї,
Ты любишь тех, кто ненавидит тебя, и ненавидишь тех, кто тебя любит. Ты показал сегодня, что воины и слуги ничего для тебя не значат. Я вижу, что тебе было бы приятнее, если бы Авессалом был сегодня жив, а мы все убиты.
Бо тим, хто зненавидїв тебе, показав єси прихильність, а тим, хто прихилявся до тебе — ненависть. Сьогоднї обявив єси, що в тебе нїзащо гетьмани й слуги; сьогоднї взнав я, що коли б Абессалом остав був жив, а ми всї погибили, се тебе задовольнило б уповнї.
Выйди и поговори со своими воинами. Приободри их! Клянусь Господом, если ты не выйдешь, в эту же ночь не останется у тебя ни одного человека. И это будет страшнее любого бедствия, которое ты знал с детских лет".
Устань же! вийди й заговори приязно до підданих твоїх, бо присягаюсь тобі Господом: Як не вийдеш до люду, так іще сієї ночі не зостанеться в тебе нї чоловіка, а се буде гірше, нїж усе те лихо, якого дознав єси від молодощів твоїх та й до сього часу.
И встал царь и сел у ворот. Народу возвестили об этом, и весь народ предстал перед царём. Между тем, все израильтяне, которые были с Авессаломом, разбежались по домам.
І встав царь і сїв у ворот. І сповіщено всьому народові, що царь седить у брамі, й ввесь люд прийшов перед царя; Ізрайлитяне ж* порозбігались по шатрах своїх.
Во всех коленах Израиля люди спорили друг с другом и говорили: "Царь избавил нас от наших врагов и освободил нас от филистимлян. А сейчас он сам бежал от Авессалома.
Увесь же народ по всїх поколїннях Ізрайлевих перечився між собою й говорив: Царь визволив нас з потали в наших ворогів, визволив із рук Филистіїв, а тепер утїк перед Абессаломом із царства;
Но Авессалом, которого мы выбрали править нами, погиб в сражении. Мы должны снова поставить Давида царём".
Та Абессалом, що ми помазали його над нами, полїг у бою; чого ж гаєтесь привернути царя?
И царь Давид послал сказать священникам Садоку и Авиафару: "Скажите старейшинам Иудеи: "Почему не ваш род первым хочет вернуть царя в его дом? Смотрите, все израильтяне только и говорят о том, чтобы вернуть царя.
А слова сї всього Ізраїля дойшли до царя. І послав царь до сьвященників Садока та Абіятара і повелїв сказати: Розмовтесь з громадськими мужами Юдиними та й скажіть їм: Чи ви хочете остатись послїдними в тому, щоб царя відпровадити в його палату?
Вы — братья мои, кровь моя и плоть моя. Так почему вы должны быть последними из тех, кто хочет вернуть царя?"
Ви ж мої одноплемінники, моє тїло ви й костї; чому ж хочете бути послїдними в приверненню царя?
И скажите Амессаю: "Ты принадлежишь к моей семье. Пусть Бог накажет меня, если я не сделаю тебя начальником своей армии вместо Иоава"".
Та й Амазї скажіте: Ти ж моє тїло й кість моя. Нехай Бог удїє зо мною що схоче, коли не будеш у мене, поки жив, намість Йоаба гетьманом!
Давид расстрогал сердца иудеев, и они все, как один, согласились послать к царю и сказать: "Возвратись со всеми своими людьми!"
І прихилив він серце всїх Юдеїв, так що вони одностійно послали до царя: Вертайсь назад із усїм двором твоїм.
И возвратился царь, и пришёл к реке Иордан. И все иудеи пришли в Галгал, чтобы встретить царя и перевести его через Иордан.
От і вертав царь назад і прибув до Йорданї, а Юдеї прийшли в Галгал, щоб стрічати царя й переправити через Йордань.
Семей, сын Геры, вениамитянин из Бахурима, поспешил и пошёл с иудеями навстречу царю Давиду.
Та й Беняминїй Семей Геренко з Бахуриму поквапивсь із Юдеями зустріч цареві Давидові,
Тысяча человек из вениамитян пришли с ним. И Сива, слуга Саула, тоже пришёл и привёл с собой пятнадцать своих сыновей и двадцать слуг. Они спешили к Иордану, чтобы встретить царя Давида.
А з ним тисяча чоловіка з Бенямину, та й Саулів домовий слуга Сиба, з пятнайцятьма синами своїми й двайцятьма рабами кинулись в Йордань,
Они перешли Иордан, чтобы перевести семью царя, и делать всё, что царь пожелает. Когда царь перешёл через реку, Семей, сын Геры, упал на землю перед царём.
І перебріли вони брід, щоб родину царську перевезти й йому послужити. А як тільки царь переправивсь через Йордань, кинувсь Семей Геренко перед царем на лице своє,
Семей сказал царю: "Господин мой, не думай о тех грехах, которые я совершил, когда господин мой царь выходил из Иерусалима. Не вспоминай их и не держи зла на сердце своём.
Та й промовив до царя: Нехай мій пан не поставить в провину й забуде про те, чим проступився твій раб того дня, як мій пан і царь покинув Ерусалим, й не передержуй того в серцї своїм;
Я, раб твой, знаю, что я согрешил. Но сегодня я пришёл первый из всего дома Иосифа, чтобы встретить господина моего царя".
Знає бо раб твій, що провинив; то ж отсе прийшов я на зустріч мойму цареві й панові, яко первий з усього дому Йосифового.
Но Авесса, сын Саруи, сказал: "Мы должны убить Семея, ибо он проклинал помазанника Господа".
І озвавсь Абесса Саруєнко та й каже: Чи вже ж Семей не наложить головою за те, що проклинав помазанника Господнього?
Давид сказал: "Что мне делать с вами, сыны Саруи. Ваше поведение может принести нам беды. Сегодня никто в Израиле не будет лишён жизни. Сегодня, в день, когда я узнал, что я царь над Израилем".
Однако ж Давид відказав: Що за дїло між вами й мною, Саруєнки, що ви мене спокушуєте тепер? Чи годиться ж сьогоднї кого в Ізраїлї тратити? Чи я не знаю, що сьогоднї я царь над Ізраїлем?
И сказал царь Семею: "Ты не умрёшь". И царь поклялся ему в этом.
От і рече царь Семеєві: Ти не вмреш, та й поклявсь йому царь.
Мемфивосфей, внук Саула, тоже вышел встретить царя. Мемфивосфей не мыл ног своих, не стриг бороду и не стирал свою одежду с того дня, как царь покинул Иерусалим, и до того дня, как Давид возвратился назад с миром.
І Мемфівостей, внук Саулів, вийшов назустріч цареві. Не мив він собі ніг, не розчісував бороди й не прав одїжі своєї з того дня, як вийшов царь, до того дня, як він вертався здоровий.
Когда он вышел из Иерусалима навстречу царю, Давид спросил его: "Мемфивосфей, почему ты не пошёл со мной?"
Як він прибув із Ерусалиму на зустріч цареві, спитав його царь: Чом ти не пійшов зо мною, Мемфівостею?
Мемфивосфей ответил: "Господин мой царь, меня обманул слуга. Я сказал ему: "Я — хром. Оседлай мне осла. Я сяду на него и поеду с царём".
І відказав той: Мій пане й царю! слуга мій зрадив мене. Бо я звелїв йому: Осїдлай менї осла, я поїду з царем, бо раб твій кульгавий,
Но слуга обманул меня. Он оклеветал меня перед тобой. Но господин мой царь, как Ангел Божий. Делай то, что считаешь правильным.
А він оскаржив твого раба перед моїм царем і паном. Однак же мій пан і царь рівен із ангелом Божим; то ж і чини, що тобі до вподоби.
Ты мог бы убить всю семью моего деда, но ты посадил меня, раба твоего, с теми, кто ест с тобой за одним столом. Я не имею права ни на что жаловаться царю".
Уся моя родина не могла нїчого ждати від мого пана й царя, як хиба тільки смертї, а ти раба твого прийняв між твої сутрапезники; яке ж іще маю я право жалуватись; чого менї ще допевнятись у царя?
Царь сказал Мемфивосфею: "Хватит говорить об этом. Я решил, что ты и Сива разделите между собой землю".
І відказав йому царь: На що стільки слів тратити? Призначую: Ти подїлишся добром із Сибою.
Мемфивосфей сказал царю: "Пусть Сива возьмёт себе всю землю, после того, как господин мой царь с миром вернулся к себе домой".
І відказав Мемфівостей цареві: Нехай він хоч і все забере собі, добре, що мій пан і царь в мирі вернувсь до дому.
Верзеллий Галаадитянин пришёл из Роглима, чтобы перевести царя через реку Иордан и проводить его из Иордана.
Прийшов і Галаадїй Берзеллїй з Роглиму й перейшов з царем Йордань, щоб його провести за Йордань.
Верзеллий был очень стар. Ему было восемьдесят лет. Он был очень богат и обеспечивал царя Давида всем необходимым, когда тот пребывал в Маханаиме.
Берзеллїй же був дуже старий чоловік, лїт вісїмдесятьох. Він обмислив царя під час його побуту в Махаїмі, був бо собі вельми заможний?
Давид сказал Верзеллию: "Перейди реку и живи со мной в Иерусалиме, я сам буду заботиться о тебе".
І сказав царь Берзеллїєві: Ійди зо мною, а я буду обмисляти тебе в Ерусалимі.
Но Верзеллий ответил царю: "Мне слишком мало осталось жить, чтобы идти с царём в Иерусалим.
Берзеллїй же відказав цареві: Скільки ще віку мого, щоб менї йти з царем у Ерусалим?
Мне уже восемьдесят лет! Я слишком стар, чтобы отличить хорошее от плохого: я не знаю вкуса того, что я ем или пью, и не слышу голоса певцов и певиц. Зачем же мне идти, чтобы быть обузой господину моему царю?
Вісїмдесять год уже віку мого. Чи розберу ж я, що добре, а що недобре? або чи смакувати ме твій раб у тому, що їсти ме й що пити ме? Або ж хиба я ще наджусь на голоси сьпіваків і сьпівачок? Чого ж має раб твій бути тягарем панові мойму цареві?
Я пройду ещё немного с царём за Иордан. Мне не нужно вознаграждение, которое ты хочешь мне дать.
Трошки проведе раб твій царя за Йордань, за що ж, царю, такою милостю менї віддячувати?
Позволь рабу твоему возвратиться, чтобы я мог умереть в родном городе около могилы моего отца и матери. Но вот мой сын Кимгам, раб твой, пусть пойдёт с господином моим царём, и поступай с ним, как тебе угодно".
Дозволь твойму кметеві вернутись, щоб умерти в батьківському городї мойму коло гробу мого панотця й моєї паніматки. А ось твій раб (син мій) Кимгам нехай би йшов із паном і царем. Чини з ним, що тобі до вподоби.
И сказал царь: "Пусть Кимгам перейдёт со мной через реку, и я сделаю для него всё, что ты хочешь. И для тебя самого я тоже сделаю всё, что ни пожелаешь".
І відказав царь: Нехай же Кимгам ійде зо мною. Я з ним чинити му, що тобі здасться добрим, і все, чого ти коли від мене схочеш, учиню для тебе.
Царь поцеловал Верзеллия, благословил его, и Верзеллий возвратился домой, а царь и весь народ переправились через реку Иордан.
Як перебрів Йордань увесь військовий люд, а з ним і царь, поцїлував царь Берзеллїя й благословив його, й вернувсь той у свою домівку.
Царь направился в Галгал, и Кимгам пошёл с ним. Весь народ Иудеи и половина народа Израиля провожали царя.
І двинув царь у Галгал, і пійшов з ним і Кимгам, та й ввесь народ Юдин провожав царя, так само й половина люду Ізрайлевого.
Вскоре все израильтяне пришли к царю и сказали: "Почему братья наши, иудеи, похитили тебя и проводили тебя со всей твоей семьёй и всеми твоими людьми через Иордан?"
Аж ось прийшли всї мужі Ізраїльські до царя, й сказали цареві: Чому се наші браття, мужі Юдині, потай нас перевели царя й дом його й усїх людей Давидових через Йордань?
И ответил народ Иудеи: "Мы сделали это потому, что царь — наш близкий родственник. Почему вы сердитесь на нас за это? Мы не питались за счет царя, и он не давал нам подарков".
І відказали всї мужі Юдині Ізрайлитянам: Царь же нам родич. Чого вам сердитись за се? Хиба ми з'їли що від його, або він обдарував нас чим?
Израильтяне ответили иудейскому народу: "Нас десять частей у царя. Значит у нас больше прав на Давида. А вы унизили нас. Нам принадлежало первое слово о возвращении нашего царя". Но иудеи ответили ещё грубее, чем израильтяне.
Ізрайлитяне ж відказували мужам Юдиним: Наших частин у царя в десятеро, тако ж і в Давида ми більші за вас; чому ж ви змаловажили нас? хиба не нам належався первий голос, щоб вернути царя назад? Та слово мужів Юдиних дужче було, нїж слово Ізрайлитян.