Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Огієнка
Я заключил договор с моими глазами, чтобы они не глядели жадно на женщин.
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
Что Всемогущий Господь людям даёт? Как Он платит из своего небесного дома?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
Разве беды и несчастья не для злобных, и разве гибель не для тех, кто несёт ложь?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Разве пути мои не видны Богу, разве шаги мои Он не считает?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Если я жил во лжи и вели меня ноги к обману,
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
пусть тогда взвесит меня Господь на верных весах и убедится в том, что я не виновен.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
Если свернул я с правильного пути, если мои глаза повернули сердце ко злу или руки мои от греха нечисты, —
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
пусть тогда съедят другие всё, что я посеял, и да будут вырваны с корнем мои посевы.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
Если женщиной соблазнилось сердце моё, если прятался я ради греха у двери моего соседа,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
пускай тогда моя жена зерно другому мелет и пусть другие будут ночью с ней,
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
поскольку это было бы постыдно, и был бы грех подсуден мой.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Это огонь, сжигающий до основанья, способный уничтожить всё моё добро.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
Если я отказывался быть справедливым к слугам, когда имели они что-то против меня,
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
что стану делать я, представ пред Богом, что буду отвечать, когда Он спросит объясненья?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
Разве не Он меня создал во чреве, равно как и всех моих слуг? Всем нам внутри матерей Он форму дал.
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Я никогда не отказывал в помощи бедным, не заставлял томиться вдовьи глаза.
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Я никогда не держал хлеб лишь для себя — хлебом моим я делился всегда с сиротою.
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
Всю мою жизнь был я отцом тем, у кого отцов не осталось. Вдов опекаю я всю жизнь.
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
Когда я видел, как страдают люди, лишённые одежды и покрова,
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
я одевал их, шерсть моих овец обогревала их, и всей душой они меня благословляли.
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
Я руку никогда на сироту не поднимал, когда встречал его, о помощи молящего, возле моих ворот.
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
Если я так поступил, пусть отпадёт от плеча рука моя и отвалится пусть от локтя.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
Но подобного я не содеял, потому что страшусь наказанья от Бога и благоговею пред величием Его.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Никогда я не доверял моему богатству, никогда не сказал золоту: "Ты защита моя и надежда".
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?
Я богатством своим никогда не гордился, много я заработал, но не этим был счастлив.
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
Ни сиянию солнца, ни ясной луне никогда я не поклонялся.
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
Никогда глуп настолько я не был, чтобы им поклоняться.
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
Это грех наказуемый, я был бы неверен Всемогущему Богу, если бы поклонялся.
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
Не радовался никогда я гибели врагов и не торжествовал, когда к врагам несчастья приходили.
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Греха проклятия врагов, иль пожеланья смерти, мой рот не знает.
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
Всем людям моего шатра известно, что странников всегда кормил я.
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
И место спать я в доме им давал, чтоб ночь на улице не заставала их.
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
Пытаются другие скрыть свои грехи, но я вины своей не прятал.
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Я не боялся никогда, что люди скажут, из страха перед этим не молчал, не уходил за дверь и не боялся, что люди меня могут ненавидеть.
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
Хочу, чтоб кто-нибудь меня услышал. Позволь мне объяснить себя. Хочу, чтоб Всемогущий Бог ответил, чтоб написал Он, в чём же я не прав.
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Тогда носил бы этот знак я на плечах, на голову надел бы, как корону.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
Тогда я смог бы объяснить мои поступки, я к Богу смог бы, словно князь, прийти с воздетой гордо головою.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
Я мою землю у другого не украл — никто меня в том обвинить не может.
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
За всё, полученное от земли, я земледельцам заплатил, я не пытался землю отобрать у тех, кто ей владеет.
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —