Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Огієнка
Иов сказал: "Тяжела борьба человека на этой земле. Жизнь его словно жизнь батрака.
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
Человек — словно раб, мечтающий о прохладе, словно батрак, ждущий вознагражденья.
Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
Месяц за месяцем в опустошении прошли, ночи мои проходят в страданьях.
так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
Когда ложусь, я думаю: "Когда я встану?" Но длится ночь, и ворочаюсь я, пока не встанет солнце.
Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
Черви и грязь покрывают тело моё, кожа потрескалась и нарывает.
Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
Дни мои торопливей, чем челноки ткача. И завершается жизнь моя без надежды.
А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
Господи, вспомни, что жизнь моя лишь вздох, и ничего хорошего я не увижу вновь.
Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
И Ты меня не увидишь: Ты будешь меня искать, но не будет меня.
Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
Облака редеют и уходят. Так и с человеком — он похоронен в могиле и не вернётся обратно.
Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить,
Он никогда не вернётся в свой старый оставленный дом, чужим он будет в доме этом.
не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
И поэтому не буду я молчать — я всё скажу! Мой дух страдает — я жаловаться буду, ибо горестно душе моей.
Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
Разве я неукротимое море иль чудовище морское? Не потому ль следишь за мною постоянно?
Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
Успокоение должна мне дать постель, — освобождение и отдых.
Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
Но, Господи, всегда, когда ложусь, видениями меня кошмарными пугаешь.
то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
Поэтому уж лучше быть задушенным, чем жить, как я живу.
І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
Я ненавижу жизнь мою — сдаюсь. Жить вечно не хочу. Оставь меня! Жизнь ничего не значит!
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
И почему Тебе, Господь, так важен человек? Честь воздаёшь ему за что? Зачем его Ты замечаешь?
Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
Почему Ты его навещаешь каждое утро и испытываешь каждый миг?
Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
Господь, Ты глаз с меня не сводишь, ни на секунду меня не оставляешь.
Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
Ты следишь за тем, что делают люди. Что ж, если согрешил я, что могу я сделать? Ну почему вдруг стал я Твоею целью? Иль стал я преткновеньем для Тебя?
Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
И почему ты не простишь меня за то, что сделал я неверно? Почему Ты не отпустишь все грехи мои? Ведь скоро я умру и лягу в могилу, и будешь Ты искать меня, но я уйду, и меня не будет".
І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.