Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Турконяка
Маскиль Асафа Послушайте моё ученье, люди, прислушайтесь к моим словам.
Повчання Асафа. Прислухайся, мій народе, до мого закону, прихили своє вухо до слів моїх уст.
Мои уста поведают вам притчу, историю давно минувших лет.
Я відкрию уста свої в притчах, розкажу давні загадки:
Я расскажу, что знаю со слов отцов.
те, що ми почули і що зрозуміли, що розповіли нам наші батьки.
Не станем от своих детей скрывать, расскажем следующим поколениям о всех делах Господних, и Его могуществе, и сотворённом чуде.
Воно в наступному поколінні не сховалося від їхніх дітей, які звіщали хвалу Господню, Його силу, усі Його дивовижні діла, які Він учинив.
Он для Иакова установил закон, закон для Израиля, который завещал, чтоб наши предки передавали всем потомкам.
Він дав свідчення в Якові й встановив закон в Ізраїлі, — те, що Він заповів нашим батькам, аби вони об’явили своїм синам;
Чтоб знало следующее поколение закон, и нерожденные ещё, когда придет их час, своим расскажут детям, и чтобы было так из рода в род.
щоби знало наступне покоління — сини, які народяться; тож вони піднімуться і сповістять це своїм синам,
Тогда продлится в людях вера в Бога, и не забудутся Его дела, и все Его заветам подчинятся.
аби ті покладали свою надію на Бога, не забували Божих діянь і шукали Його заповідей;
Они не будут, как их предки были, упрямым, непослушным поколеньем, сердца которого не с Богом были, и души Богу не были верны.
щоб не стали такими, як їхні батьки — родом лукавим і прикрим, який не виправив свого серця, а свій дух не довірив Богові.
Ефремовы сыны бежали с поля боя, во всеоружьи, с луками бежали.
Сини Єфрема, що натягали луки і стріляли, у день битви втекли.
Они заветов Божьих не исполнили, жить не хотели по Его законам.
Вони не зберегли Божого завіту, не забажали ходити в Його законі,
Они забыли о Его делах, о чудесах, которые явил Он.
забули про Його добродійність і всі Його дивовижні діла, які Він їм виявив,
В египетской земле Цоан Бог показал им чудеса.
перед їхніми батьками — ті дивовижні діла, які Він вчинив у Єгипетській землі, на рівнині Танеос.
Он море Красное разъединил, провёл через него, и воды стояли, словно стены.
Він розділив море і провів їх, а води поставив, наче бурдюк,
Днём облаком их вёл Господь, а ночью огнем указывал им путь.
і вів їх хмарою вдень і світлом вогню всю ніч.
Господь в пустыне камень расколол и дал им воду, как из моря, в изобильи,
Він розколов скелю в пустелі й напоїв їх, наче з великої безодні:
Но люди продолжали и в пустыне грешить противу Бога своего,
Та вони й надалі продовжували грішити проти Нього, бунтувалися проти Всевишнього в безводній пустелі,
и, Божью силу проверяя, испрашивали пищу по душе.
випробовували Бога у своїх серцях, вимагаючи їжі для своєї душі.
Они на Бога жаловаться смели: "Накрыть в пустыне стол способен Бог?
Вони говорили проти Бога й казали: Хіба Бог спроможний приготувати обід у пустелі?
Когда рассёк Он камень — в изобилье была вода для всех, но сможет ли в пустыне Бог мясом накормить народ Свой?"
Адже коли вдарив Він об скелю, полилися води, та й наповнилися потоки, то чи не спроможний Він дати й хліба, забезпечити Свій народ їжею?
Господь услышал их, и разгорелся огонь против Иакова, гнев двинулся на Израиль,
Тож Господь почув, піднявся, — і вогонь запалав посеред Якова, над Ізраїлем пронісся гнів,
за то, что не было в них веры в Бога, не верили они в спасение Его.
бо не повірили Богові, не повірили в Його спасіння.
Тогда велел Господь вратам небесным раскрыться
І Він з висоти звелів хмарам, відкрив небесні брами —
и, народ осыпав манной, Он дал им в долг небесного зерна.
і, як їжу, дощем послав їм манну, — дав їм небесний хліб.
И люди ели ангельский тот хлеб, Он дал им столько, сколько съесть могли.
Людина їла ангельський хліб; Він послав їм вдосталь їжі.
Своею силой вызвал Он восточный ветер и ветер южный,
Він послав з неба південний вітер, — і силою Своєю навіяв південний суховій;
и наслал Он тучи птиц, которые всё небо затемнили.
посипав на них м’ясо, немов пил, і пернатих птахів, немов морський пісок:
И птицы падали на их шатры, посередине их жилищ убогих.
їх багато нападало серед їхнього табору, довкола їхніх поселень.
Они так много ели, ибо Он им дал того, чего они просили.
Вони їли й надмірно наситилися, — Він задовольнив їхнє бажання.
Но не успели даже есть закончить,
Та своїх примх вони не позбавилися. Ще їхня їжа була в них у роті,
как Бог на них разгневался и самых стойких, самых молодых сынов Израиля убил.
а на них зійшов Божий гнів і вигубив [багатьох] із них, — скував вибраних Ізраїля.
Но всё равно они в грехе жить продолжали и не поверили Господним чудесам.
У всьому цьому вони продовжували грішити, — не повірили Його чудесам.
И Он наполнил ужасом их годы, и в бесполезности закончились их дни.
Їхні дні в марноті проминули, а їхні літа — дуже швидко.
Когда Господь карал одних из них, к Нему оставшиеся повернулись, к Нему бежали.
Коли Він вигублював їх, вони Його шукали, поверталися, зранку вставали до Бога,
Вспомнили они, что был Господь для них скалой, что им Спасителем был Бог Всевышний.
згадували, що Бог є їхнім помічником, що Всевишній Бог є їхнім визволителем.
Уста их стали льстить Ему, и ложь таилась на их грешных языках,
Своїми устами вони підлещувалися до Нього, а своїм язиком зводили брехню на Нього.
сердца их с Богом не были, они Его заветам не внимали.
Їхнє серце не було з Ним щире, і вони не були вірні Його завітові.
Но Бог был милосерден и простил их прошлые грехи, Он их не наказал. Чтоб не рассвирепеть, Господь свой гнев неоднократно усмирял.
Та Він милосердний, Він простить їхні гріхи, не знищуватиме, а часто відвертатиме Свій гнів, не запалає Своїм всеохоплюючим обуренням.
Он вспомнил, что это просто люди, словно ветер, они не возвращаются назад.
Адже Він пам’ятав, що вони — тіло і вітер, який проходить і не повертається.
Как они часто, будучи в пустыне, Его не слушались и повергали в скорбь.
Як часто вони засмучували Його в пустелі, викликали Його гнів у безводній землі!
Они испытывали Бога вновь и вновь, Израилю Святому досаждая.
Вони відвернулися і кинули виклик Богові, викликали обурення Святого Ізраїлевого.
Они забыли о могуществе Его, когда Он от врагов спасал их жизни.
Не зберегли в пам’яті той день, коли Він своєю владою вирвав їх із рук гнобителя,
О чудесах они забыли, что Господь им показал в земле Цоан, в Египте.
коли показав у Єгипті Свої знамення і Свої чудеса на рівнині Танеос.
Их реки в кровь Он превратил, чтоб не смогли они напиться.
Він перетворив їхні ріки й їхні потоки на кров, щоб не змогли пити.
Он тучи мух наслал, чтоб ели их, и жадных жаб, чтоб их губили.
Наслав на них псячих мух, — і ті їх кусали, а також жаб, і ті спустошували їх.
Он гусениц на них наслал и хлебные поля отдал Он саранче.
Він віддав їхній урожай тлі, а плоди їхньої праці — сарані.
Он градом виноградники побил и наводненьем уничтожил все деревья.
Їхні виноградники знищив градом, а їхні шовковиці — морозом.
Посёк Он скот их градом, молниями — их стада.
Він віддав їхню худобу градові, а їхнє майно — вогневі.
Он гнев и ярость показал Свои, и ангелов карающих послал.
Наслав на них лють Свого гніву, гнів, обурення, скруту, нашестя злих ангелів.
Нашёл Он выход гневу своему, ни одного от смерти не избавил.
Він дав вихід Своєму гнівові, не пощадив їхніх душ від смерті, а їхню худобу прирік на смерть.
Перворождённых сыновей Египта и Хама первородных — убил Господь.
Він уразив кожного первістка в Єгипті, — первоплоди їхніх болів у поселеннях Хама.
Но вёл людей через пустыню, вёл, как ведут стада овец.
Свій народ Він забрав, як овець, і, наче отару, вів їх пустелею.
Он вёл их безопасными путями, остались в Красном море их враги.
Провадив їх з надією, і вони не мали страху, а їхніх ворогів покрило море.
Он их привёл в святую землю, к горам, Его десницею добытым.
І привів їх до гори Своєї святості — до тієї гори, яку здобула Його правиця.
Изгнал Господь чужие племена, дал землю им в наследство, поселил в домах Израилево племя.
Прогнав з-перед їхнього обличчя народи і дав їм через жеребкування наділи спадщини, і розселив ізраїльські племена по їхніх поселеннях.
Но вновь они испытывали Бога, Его заветам не внимали вновь.
А вони випробовували і засмучували Всевишнього Бога, не зберігали Його настанов.
Они опять от Бога отвернулись, как их отцы восстали на Него, кривым уподобляясь лукам.
Вони, як і їхні батьки, відступили і порушили завіт, — стали покрученим луком.
Опять они разгневали Его и поклоненьем идолам своим вновь Его ревность породили.
Викликали Його гнів своїми жертовниками, — своїми ідолами збудили в Нього ревнощі.
Услышав их, Бог гневом воспылал и отказался от народа Израиля.
Бог почув — і відвернувся та вельми погордував Ізраїлем;
Покинул Бог шатёр Силома, где пребывал среди людей.
Він покинув намет у Силомі — місце Свого перебування, де проживав між людьми.
Дал полонить Он Свой народ, и Свою славу предал Он врагу.
І силу Він їхню передав у полон, і їхню красу — у руки ворога.
Предал мечу Он Свой народ за то, что в гнев Его опять повергли.
Він Свій народ віддав під меч і знехтував Своєю спадщиною.
Не пели девы свадебных стихов, поскольку женихов огню Он предал.
Вогонь поглинув їхніх юнаків, і їхні дівчата не були оплакані.
И меч разил священников, но вдовы не плакали, как принято, по ним.
Їхні священики загинули від меча, і їхні вдови не будуть оплакані.
Но, как солдат, одолевая пьяный сон, воспрял Господь и пробудился.
Та Господь, наче від сну пробудився, наче велетень, розігрітий вином, —
Развеял Он и обесчестил на веки вечные врагов.
і розгромив Своїх ворогів з тилу, піддав їх вічній ганьбі.
Шатры Иосифа отверг Господь, семьи Ефремовой не принял.
Він відкинув оселі Йосифа, не обрав племені Єфрема,
Иуды род избрал Господь, гору Сион любимой выбрал.
а вибрав плем’я Юди — гору Сіон, яку полюбив.
На высоте воздвиг Свой храм, навек — пока земля пребудет.
І звів Свою святиню, яка наче одноріг, заснував її на землі навіки.
Избрал Господь Давида, и забрал его от стад овечьих.
І вибрав Давида, Свого раба, і забрав його від овечих отар, —
Забрал Давида от овец, чтоб впредь он пас народ Иакова, народ Израиля — наследство Божье.
Він забрав його від овець з ягнятами, щоби пасти Свій народ — Якова, і Свій спадок — Ізраїля.