Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Куліша та Пулюя
Кто идёт из Едома, кто следует из Восора в пурпурных одеждах? Величественный в одеждах своих, высокий и всесильный Он говорит: "У Меня есть сила, чтобы спасти вас, Я изрекаю правду".
Хто се йде з Едому, в червоній одежі з Босору, такий величний в своїй одежі, що виступає в повнотї сили своєї? — Се я, — той що в устах його справедливість, я, сильний до рятовання.
"Отчего же твоё одеяние красно, как одежда виноградаря, топчущего виноград, чтобы сделать вино?"
Чом же одїж твоя червона, а ризи твої — мов у того, що топтав виноград у тискарнї?
Он отвечает: "Я один был в точиле, мне никто не помогал, и во гневе Я топтал виноград — сок брызгал Мне на одежду и запачкал её.
Я топтав виноград сам один, не було зміж народів нїкого зо мною; і я потоптав їх у гнїву мойму, давив їх у досадї моїй; кров їх бризгала на мої ризи, от я й замаргав усю одїж мою;
Я назначил время наказать людей, теперь же настало время Мне спасти и сохранить народ Мой.
День бо помсти мав я на умі, і настав рік визволу людей моїх.
Я смотрел, но не находил помощника, и удивлялся, что не было Мне ни от кого поддержки. Но гнев Мой поддержал Меня и силу дал, чтобы спасти народ Мой.
Я дивився, й не було помічника; дивувався, що не було кому піддержати мене; та менї помогла рука моя, й досада моя — вона піддержала мене;
И во гневе Я попирал народы, наказывал их и землю их кровью заливал".
І потоптав я ворогів в гнїву мойму, розбив їх у досадї моїй, і полив землю їх кровю.
Я буду помнить о Господней милости и не забуду восхвалять Его. Господь семье Израиля дал много, был милосерден к нам и добр.
О, вдячно буду згадувати змилуваннє Господнє, і буду славити Господа за все те, що Господь дарував нам; за всї блага для дому Ізраїля, які явив йому в милосердю свому і великій ласкавостї своїй.
Господь сказал: "Воистину они — народ Мой, дети, которые не солгут", и был для них спасителем Господь.
Він бо сказав: Вони ж народ мій, дїти, що не зломлять вірностї, — і він спасав їх.
В беде Господь не оставлял народ и, жалости исполненный, спас его, им Ангела Спасителя послав. Забота Господа о том народе вечна.
В кожній недолї їх він не покидав їх, і ангел лиця його рятував їх; з любови своєї й з милосердя свого визволяв їх; підняв їх і носив по всї днї давні.
Но люди отвернулись от Него и огорчили Дух Его Святой. И стал Господь их неприятелем, и Сам Он с тем народом воевал.
Та вони неслухняні бували й печалї завдавали духові його; за те ж він одвертався і ставав їм неприятельом; і сам воював проти них.
Но не забыл Господь того, что было прежде, Он помнит Моисея и его народ. Господь Один провёл народ по морю, Господь дал стаду пастухов Своих. Но где теперь Господь, вселивший дух Свой в Моисея?
Тодї згадав народ часи давні, Мойсейові: де він — той, що вивів їх із моря з пастирем овець його? де той, що сьвятого духа свого вложив йому в серце?
Рукою правой Моисея вёл Господь, Он воду разделил, чтоб через море прошёл Его народ, и стало вечным имя Господа.
Той, що вів Мойсея за праву руку величним рамям своїм; роздїлив перед ним води, щоб вічне вчинити імя собі;
Чрез бездны вёл народ Он, и люди шли, не спотыкаясь, как конь проходит по пустыне.
Той, що вів їх через безоднї, мов коня степом широким, та й не спотикались.
Как на лугу не падают коровы, так шли и люди через бездны моря, в места покоя вёл их Дух Господний, им ничего не угрожало. Так Ты, Господь, вёл Свой народ и увековечил имя Своё.
Мов стадо, що легко сходить у долину, так дух Господень вів їх до впокою. Оттак водив ти твій нарід, щоб собі імя славне вчинити.
Послушай, Господи, услышь на небесах, вниз посмотри на то, что происходит, на нас взгляни из дома Твоего. Где Твоя верная любовь и где Твоё могущество, идущее из сердца, из глубины Твоей, где милосердие Твоё ко мне, и прячешь почему Свою великую любовь?
Споглянь же з небес, подивись із пробутку твого сьвятого й славного: Де любовний жар і кріпость твоя? — ласкавість твоя й милосердє твоє до мене — вони здержані!
Ты — наш Отец. Нас Авраам не знает, Израиль нас не узнаёт. Господь, Ты наш Отец, наш Искупитель, и имя Твоё вечно.
Нї, тілько ти — отець наш; бо Авраам нас не відав, та й не знав про нас Ізраїль; ти, ти, Господь, — отець наш; від віків на імя тобі: Відкупитель наш.
За что, Господь, отталкиваешь нас? Зачем Твой путь для нас Ты сделал трудным? Вернись, Господь, мы — Твои слуги, помоги нам! Тебе принадлежат все наши земли.
Про що, Господи, допустив ти се на нас, щоб з путя твого ми збились, щоб закаменїло серце наше й перестало тебе боятись? Обернися ж задля слуг твоїх, задля поколїнь наслїддя твого.
Недолго на своей земле жил Твой святой народ, враги наши попрали храм Твой святой.
На короткий час допалась вона народові сьвятостї твоєї, вороги бо наші взяли під ноги сьвятиню твою.