Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Огієнка
Смотри, как во гневе Господь покрыл дочь Сиона облаком. Славу Израиля Он с небес поверг на землю. Не помнил Он в день гнева Своего, что был Израиль подножием Его.
Як захма́рив Господь в Своїм гніві сіо́нську дочку́! Він кинув із неба на зе́млю пишно́ту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого́ про підні́жка ногам Своїм, —
Без жалости Господь жилища Иакова разрушил. Он в гневе уничтожил крепости дочери Иуды. Иуды царство и его правителей Господь поверг на землю. И царство это Он разрушил.
понищив Господь, не помилував жи́тла всі Яковові. Він позбу́рював у гніві Своїм у дочки́ Юди тверди́ні, на землю звали́в, збезче́стив Він ца́рство й князі́в усіх його́.
Господь в порыве гнева все силы у Израиля забрал. И когда враг пришёл, Он отвёл правую руку Свою от Израиля. В Иакове горел Он, как пылающий огонь, который всё вокруг сжигает.
В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, прави́цю Свою відверну́в Він від во́рога, та й запала́в проти Якова, мов той палю́чий огонь, що навко́ло жере́!
Как неприятель, натянул Свой лук. В Своей правой руке держал Он меч, как враг, убил Он всех мужчин красивых в Иудее. И на шатры Сиона Он ярость Свою излил, как огонь.
Він нап'я́в Свого лу́ка, як ворог, проти́вником стала прави́ця Його́, і Він вибив усе, що для ока було пожада́не, у скинії до́ньки сіонської вилив запе́клість Свою, як огонь.
Господь стал, как неприятель. Он поглотил Израиль. Он разорил все её палаты, и крепости её разрушил, умножил у дочери Иуды печаль и плач над мёртвыми.
Господь став, як той во́рог, пони́щив Ізраїля Він, всі пала́ти його зруйнува́в, тверди́ні його попусто́шив, — і Юдиній до́ньці примно́жив зідха́ння та сто́гін!
Господь шатёр Свой снёс, как будто это сад был. Он уничтожил место то, куда Ему ходили люди поклоняться. Господь заставил в Сионе забыть праздники их и отдыха дни. Господь в негодовании и гневе Своём отверг царя и священников.
Понищив горо́жу Свою, немов у садка́, місце зборів Своїх попусто́шив, Госпо́дь учинив, що забу́ли в Сіоні про свято й суботу, і відки́нув царя́ та священика в лю́тості гніву Свого́.
Господь отверг Свой алтарь и Святое Место поклонения. Он позволил врагам снести стены палат Иерусалима. И радостно кричали в храме Господа они, как в дни праздников.
Покинув Господь Свого же́ртівника, допусти́в побезче́стити святиню Свою́, передав в руку во́рога му́ри пала́ців її, — вороги́ зашуміли в Господньому домі, немов би святко́вого дня!
Господь задумал разрушить стену вокруг дочери Сиона. Стену Он линией отмерил. И не отвёл руки Своей от разорения. Все укрепления и стены заставил Он от горя плакать, и вместе рухнули они.
Задумав Госпо́дь зруйнува́ти мур сіо́нської до́ньки, Він ви́тягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумни́ми вчинив передму́р'я та мур, — вони ра́зом осла́бли,
Ворота Иерусалима ушли в землю. Разбил и уничтожил Он ворот запоры. Царь и князья её среди других народов, и нет уже для них заветов. И нет от Господа видений у её пророков.
її брами запа́лися в зе́млю, пони́щив Він та полама́в її за́суви. Її цар і князі́ її серед поганів. Немає навча́ння Зако́ну, і пророки її не знахо́дять виді́ння від Господа.
Вожди Сиона безмолвно на земле сидят, посыпали головы пеплом и во власяницу оделись. Девушки иерусалимские к земле опустили головы свои.
Сидять на землі та мовчать старші́ до́ньки сіо́нської, по́рох посипали на свою голову, підпереза́лись вере́тами, аж до землі свою го́лову єрусалимські дівчата схили́ли.
Ослабели от слез глаза мои, и внутренности мои в муках. Сердце моё будто изливается на землю! Всё это оттого, что народ мой разбит, и от голода на улицах города умирают грудные младенцы и дети.
Повиплива́ли від сліз мої очі, моє ну́тро клеко́че, на землю печінка моя вилива́ється через зане́пад дочки́ мого люду, коли немовля́ й сосуне́ць умліва́ють голодні на пло́щах міськи́х.
Умирая, они говорят матерям: "Где хлеб и вино?" Как раненые на городских улицах, они слабеют и на коленях своих матерей умирают.
Вони кви́лять своїм матеря́м: „Де пожи́ва й вино?“ І ску́люються, як ране́ний, на пло́щах міськи́х, коли ду́ші свої випускають на лоні своїх матері́в.
Что я сказать тебе могу? С чем я сравнить тебя могу, девица дочь, Иерусалим? С чем мне сравнить тебя, чтобы тебя утешить, девица дочь, Сион? Рана твоя, как море, глубока! Кто может излечить её?
Що засві́дчу тобі, що вподо́блю до тебе, о єрусалимськая до́чко? Що вчиню́ тобі рі́вним, щоб тебе звесели́ти, о діво, о до́чко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя́, — хто тебе поліку́є?
Видения твоих пророков были пусты и ложны. Они грехи твои не раскрывали, чтобы пленение твоё предотвратить. И предсказания их были ложны, и в заблуждение тебя вводили.
Пророки твої провіща́ли для тебе марно́ту й фальши́ве, і не відкривали твого гріха́, щоб долю твою відверну́ти, — для тебе вбачали пророцтва марно́ти й вигна́ння.
От удивления руками всплескивают все, кто проходит мимо. Они свистят и головой качают о дочери, Иерусалиме, и в удивлении говорят: "Тот ли это город, который люди называли совершенством красоты и радостью земли всей?"
Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посви́стують та головою своє́ю хита́ють над до́нькою Єрусалиму та кажуть: „Хіба це те місто, що про ньо́го казали: Корона пишно́ти, розра́да всієї землі?“
Все твои враги смеются над тобой. Они свистят, скрипят зубами и говорят: "Мы поглотили их! Вот день, которого мы ждали. Мы дожили, чтобы его увидеть".
Усі вороги твої па́щу на тебе роззя́влюють, сви́щуть й зубами скрего́чуть та кажуть: „Ми поже́рли її. Оце справді той день, що чекали його, — знайшли ми і бачимо його!“
Господь совершил то, что задумал. Исполнил слово Своё, которое изрёк давно, без сожаления разорил тебя, врагам позволил радоваться Он, и силы их Он преумножил.
Учинив Господь те, що заду́мав, Він ви́повнив слово Своє, що його наказав від днів да́вніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він ро́га підійняв супроти́вних твоїх.
К Господу взывайте своими сердцами! О, стена дочери Сиона, пусть твои слезы день и ночь текут ручьём! Покоя не давай себе! И пусть не будет отдыха глазам!
Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о до́чко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочи́нку собі, нехай не спочи́не зіни́ця твоя!
Вставай и по ночам взывай! Взывай в начале каждой части ночи! Как воду, сердце перед Господом своё излей! В молитве руки протяни к Нему. Проси Его, чтоб дал Он твоим детям жизнь, детям, слабеющим от голода на всех улицах города.
Уставай, голоси уночі на поча́тку сторо́жі! Виливай своє серце, мов во́ду, навпроти обли́ччя Господнього! Підійми ти до Нього доло́ні свої за душу своїх немовля́т, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!
Смотри, Господи, смотри с кем поступил Ты так! Должны ли женщины своих младенцев есть, которым дали жизнь и воспитали? Должны ли священники и пророки в храме Господа убитыми быть?
Споглянь, Господи, і подивися, кому́ Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки́ їли плід свій, свої́х немовля́т, яких ви́плекали? Щоб був у святині Господній заби́тий священик і пророк?
Дети и старцы в пыли на улицах лежат. Мечом убиты юноши и девушки мои. Ты, Господи, убил их в день гнева Твоего! Ты убивал их без пощады!
Лежать на землі на вулицях ря́дом юнак та стари́й. Попа́дали діви мої та мої парубки́ від меча́, — Ти побив їх в день гніву Свого́, порізав, не мав милосердя.
Ты ужасы созвал ко мне со всех сторон, Ты звал их, как на праздник. В день гнева Господа никто не уцелел, не спасся. Кого вскормил я и кого растил, мой враг тех уничтожил.
Ти викли́кував, мов на день свята, жахо́ти мої із довкі́лля, — і врято́ваного не було́, і позоста́льця в день гніву Господнього, — повигублював ворог мій тих, кого ви́плекала та зрости́ла була́.