Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Турконяка
Иисус вышел оттуда и пошёл в Свой родной город. Его ученики следовали за Ним.
Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.
Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге, и многие, слушая Его, изумлялись и говорили: "Откуда у Него это учение? И что за мудрость Ему дана, что такие чудеса совершаются Его руками?
А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
Разве Он не плотник, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И не здесь ли среди нас Его сестры?" И не захотели они признать Его.
Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.
Иисус сказал им: "Не бывает пророк без чести, разве только в своём родном городе, среди своих и в своём доме".
А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.
И не мог Он совершить там никакого чуда; только на нескольких больных возложил руки и исцелил их.
І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.
Он очень удивлялся их неверию. Затем Он пошёл по селениям учить людей.
І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.
Он призвал к себе двенадцать апостолов, начал рассылать их по двое и дал им власть над нечистыми духами.
Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.
И сказал Он им: "Не берите с собой ничего, кроме посоха дорожного: ни хлеба, ни сумы, ни денег в карманах.
І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,
Обуйтесь в сандалии и возьмите только ту одежду, что на вас.
але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.
В какой бы дом вы ни вошли, оставайтесь там, пока не покинете тот город.
І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.
И если в каком-то месте вас не примут или не станут слушать, то выходя оттуда, отряхните пыль с ног своих. Это будет для них предупреждением".
І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].
И они пошли и стали проповедовать, чтобы люди каялись в своих грехах.
І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,
Они изгоняли много бесов и многих больных натирали оливковым маслом и исцеляли их.
і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
Царь Ирод прослышал про Иисуса, потому что имя Его стало хорошо известно. Некоторые говорили: "Иоанн Креститель воскрес из мёртвых и поэтому может творить чудеса".
І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.
Другие говорили: "Он Илия". А третьи утверждали: "Он пророк, подобный одному из пророков древних времён".
Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.
Услышав это, Ирод сказал: "Иоанн, которого я казнил, воскрес из мёртвых".
А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
Ирод сам отдал приказ схватить Иоанна и заточить его в темницу из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа, на которой он потом сам женился.
Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
Ибо Иоанн говорил Ироду: "Не по закону тебе брать в жёны жену твоего брата".
А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!
И Иродиада, затаив злобу против Иоанна, хотела его убить, но не могла это сделать,
Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.
потому что Ирод боялся Иоанна, так как знал, что он человек праведный и святой и берёг его. Ирод с удовольствием слушал проповеди Иоанна, хотя они его всегда беспокоили.
Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
Но настал день, когда по случаю своего дня рождения Ирод устроил пир для своих вельмож, военачальников и галилейских старейшин.
Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,
И когда дочь Иродиады вошла и стала плясать, то угодила Ироду и его гостям, и царь Ирод сказал девочке: "Проси у меня, что хочешь, и я дам тебе это".
увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!
И он поклялся ей: "Я дам тебе, что ты только захочешь, хоть половину моего царства".
І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
Она вышла и спросила у матери: "Что мне попросить?" А та ответила: "Голову Иоанна Крестителя".
І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!
Девочка сразу же поспешила к царю и попросила: "Я хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя".
І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!
Царь сильно опечалился, но, так как он поклялся при гостях, то не захотел отказать ей.
І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.
Поэтому царь тотчас же послал солдата и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошёл, отсёк Иоанну голову в темнице,
Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці
принёс её на блюде и отдал девочке, а девочка отдала её матери.
та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.
Когда ученики Иоанна услышали об этом, они пришли, взяли его тело и положили в гробницу.
А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
Апостолы собрались вокруг Иисуса и рассказали Ему обо всём, что они сделали и чему научили.
І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
Он сказал им: "Давайте удалимся в уединённое место, и вы отдохнёте там немного". Ибо там, где они находились, было множество людей, и им даже было некогда поесть.
А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
Поэтому они отплыли на лодке в уединённое место одни.
Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.
Но многие люди, видевшие, как они отплывали, знали, кто они такие; и побежали туда по берегу изо всех городов и опередили их.
Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.
Когда Иисус вышел из лодки, Он увидел ожидавшую их большую толпу, Ему стало жаль этих людей, потому что они были подобны овцам без пастуха. И Он начал многому учить их.
Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
День подходил к концу, так что Его ученики подошли к Нему и сказали: "Место здесь пустынное, и уже очень поздно.
І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,
Отпусти людей, чтобы они могли пойти по окрестным селениям и деревням и купить себе что-нибудь поесть".
тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.
Но Он ответил им: "Вы дадите им поесть". Они сказали Ему: "Что? Мы должны пойти купить хлеб на всех? Нам понадобится целый месяц для того, чтобы всем вместе заработать такие деньги!"
Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв [1] хліба і дати їм їсти?
Он сказал им: "Сколько у вас хлебов? Идите и посмотрите". Они сосчитали хлебы и сказали: "У нас пять хлебов и две рыбы".
Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.
Тогда Он велел им рассадить всех на зелёной траве.
І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.
И они расселись по сто и по пятьдесят человек.
Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.
А Иисус взял пять хлебов и две рыбы, поднял глаза к небу, и, произнеся благодарственную молитву, разломил хлебы и дал Своим ученикам, а те раздали хлеб людям. Он также разделил на всех две рыбины.
Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.
И ещё набрали двенадцать полных корзин кусков хлеба и остатков рыбы.
а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.
А евших хлебы было пять тысяч мужей.
А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
Затем Иисус заставил Своих учеников сесть в лодку и отправиться впереди Него в Вифсаиду, на другую сторону, не дожидаясь, пока Он отпустит народ.
І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
Когда наступил вечер, лодка была на середине озера, а Он был один на берегу.
А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.
Он увидел, что им трудно грести, потому что дул встречный ветер. Около четвёртой стражи ночи Он подошёл к ним, идя по воде. Он чуть было не миновал их;
Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі [2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.
увидев Его идущим по воде, они подумали, что это призрак и закричали от страха,
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,
ибо все видели Его и очень испугались. Он сразу же заговорил с ними и сказал: "Не пугайтесь! Это Я. Не бойтесь".
бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
Затем Он сел с ними в лодку, и ветер утих. Они очень удивились,
Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.
ибо не поняли чуда с хлебами и не могли уразуметь всего этого.
А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.
Переправившись через озеро, они прибыли в Геннисаретскую область и пристали к берегу.
І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.
Когда они вышли из лодки, люди узнали Иисуса.
Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,
Они побежали и рассказали обо всём этом в округе. И стали приносить к Нему больных на постелях, где бы Он ни находился.
оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.
И куда бы Он ни приходил — в селения ли, в города ли, в деревни ли, — люди приносили больных на площади и умоляли Его позволить им прикоснуться хотя бы к краю Его одежды. И все, кто прикасался к Нему, исцелялись.
І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.