Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Хоменка
Иеффай из семьи Галаада был храбрым воином. Мать его была блудницей и родила его от человека по имени Галаад.
Єфта, гілеадій, був муж хоробрий; а був він син блудниці, — батько ж Єфти був Гілеад.
У жены Галаада было несколько сыновей. Когда они выросли, они невзлюбили Иеффая и выгнали его из родного города. И сказали ему: "Ты ничего не получишь в наследство от нашего отца, потому что ты сын другой женщины".
Жінка Гілеада породила йому також синів. І коли повиростали сини його жінки, то й прогнали Єфту, кажучи йому: “Нема тобі спадщини в домі нашого батька, бо ти син другої жінки.”
И убежал Иеффай от братьев в землю Тов. Там вокруг него собрались преступные люди и ходили с ним.
І втік Єфта геть від братів своїх і оселився в краю Тов. Збирались до Єфти пройдисвіти та й мандрували за ним.
Через некоторое время аммонитяне напали на Израиль.
Після якогось часу розпочали сини Аммона Війну з Ізраїлем.
Старейшины Галаада пошли к Иеффаю, ибо хотели, чтобы он покинул землю Тов и вернулся обратно в Галаад.
Як же розпочали сини Аммона війну з Ізраїлем, пішли старші гілеадські, щоб узяти Єфту з краю Тов.
Старейшины сказали Иеффаю: "Будь вождём нашим, чтоб мы могли сразиться с аммонитянами".
Сказали вони до Єфти: “Ходи, будеш нашим вождем, і ми будемо воювати з синами Аммона.”
Но Иеффай сказал старейшинам Галаада: "Вы возненавидели меня и выгнали из дома отца моего. Зачем же вы пришли ко мне теперь, когда вы в беде?".
А Єфта відповів старшинам гілеадським: “Хіба ви не зненавиділи мене й не прогнали мене з батьківського дому? Чого ж тепер, коли вам скрутно, приходите до мене?”
Галаадские старейшины ответили Иеффаю: "Мы пришли для того, чтобы ты пошёл с нами, и сразился с аммонитянами, и был у нас начальником над всеми жителями Галаада".
Старші ж сказали до Єфти: “Власне того ми й вернулися тепер до тебе; ходи з нами, воюватимеш із синами Аммона й будеш головою над нами та над усіма мешканцями Гілеаду.”
Иеффай сказал старейшинам: "Хорошо, если я вернусь, чтобы сразиться с аммонитянами, и Господь поможет мне разбить их, тогда я стану вашим начальником".
Єфта же мовив до старших гілеадських: “Коли мене повернете, щоб я воював із синами Аммона, й Господь віддасть їх у мої руки, чи справді стану я над вами головою?”
И старейшины галаадские сказали Иеффаю: "Господь свидетель всему сказанному нами, и мы обещаем делать всё, что ты скажешь нам".
Старші гілеадські відповіли Єфті: “Нехай буде Господь свідком між нами, коли не вчинимо по твоєму слову.”
Иеффай пошёл с галаадскими старейшинами, и народ сделал его своим вождём и начальником, и Иеффай повторил все слова свои перед Господом в городе Массифе.
От і пішов Єфта з гілеадськими старшинами, й настановив його народ головою й вождем над собою. І повторив Єфта усі свої слова в Міцпі перед Господом.
Иеффай отправил послов к аммонитскому царю с вопросом: "О чём спор между нами? Почему ты пришёл воевать на нашу землю?".
Тоді Єфта послав до аммонського царя послів сказати йому: “Що тобі до мене, що виступаєш проти мене, щоб іти війною на мою землю?”
Аммонитский царь ответил послам Иеффая: "Когда народ Израиля шёл из Египта, он забрал мою землю от реки Арнон до реки Иавок и реки Иордан. А теперь отдайте мою землю с миром".
І відповів цар аммонський до послів Єфти: “Бо Ізраїль, ідучи з Єгипту, забрав у мене землю від Арнона до Яббоку та до Йордану. Тож поверни мені її тепер мирно.”
Послы передали это Иеффаю, и Иеффай снова отправил их к царю Аммонитскому
Але Єфта послав знову послів до царя аммонського
сказать ему: Вот что говорит Иеффай: Израиль не взял землю Моавитскую и землю Аммонитскую.
і звелів йому сказати: “От що каже Єфта: Ізраїль не забирав у моавитян та синів Аммона їхньої землі.
Народ Израиля вышел из Египта, пошёл в пустыню к Красному морю и пришёл в Кадес.
Бо вийшовши з Єгипту, Ізраїль перейшов пустиню до Червоного моря й прийшов у Кадеш.
И отправили они послов к царю Едомскому с просьбой. Они сказали: "Разреши нам пройти через твою землю". Но царь Едомский не разрешил им. Они также отправили послов к царю Моавитскому. Но и он не позволил пройти через свою землю. И остался народ Израиля в Кадесе.
Звідсіль вислав він послів до едомського царя з просьбою: Дозволь мені, будь ласка, перейти через твою землю! Та цар едомський не вволив його волі. Так само послано було й до царя моавського, та не хотів і той. Тож і сидів Ізраїль у Кадеші.
Затем народ Израиля пошёл через пустыню и обошёл землю Едомскую и землю Моавитскую. Они пришли к восточной границе земли Моавитской и разбили лагерь за рекой Арнон. Они не пересекли границу Моава, так как река Арнон и есть граница земли Моавитской.
І мандрував він пустинею, і, обійшовши Едомську й Моавську землю, пройшов на схід від Моав-землі та й отаборився по тім боці Арнону, не порушуючи моавської границі: Ар-нон бо становив моавську границю.
Затем народ Израиля отправил послов в город Есевон к Сигону, царю Аморрейскому. Послы сказали Сигону: "Позволь народу Израиля пройти по твоей земле. Мы хотим пройти на свою землю".
Потім післав Ізраїль послів до Сихона, царя аморійського, царя Хешбону, й звелів йому сказати: Дозволь нам лишень пройти через твою землю до нашої оселі!
Но Сигон, царь Аморейский, не доверял израильтянам и не соглашался пропустить Израиль через свою землю. Он собрал свой народ, разбил лагерь в Иааце и сразился с народом Израиля.
Сихон же не згодився дозволити Ізраїлеві пройти через свою землю. Зібрав він увесь народ свій і, отаборившись у Ягці, вдарив на Ізраїля.
Но Господь, Бог Израиля, позволил израильтянам разбить Сигона и его войско. Так Израиль получил всю землю, где жили аморреи.
Але Господь, Бог Ізраїля, віддав Сихона й увесь люд його Ізраїлеві на поталу, й він побив їх і тим робом заволодів Ізраїль усією землею аморіїв, що жили в ній;
Народ Израиля получил землю, которая тянулась от реки Арнон до реки Иавок и от пустыни до реки Иордан. Это была земля аморреев.
і зайняв усі границі аморійські від Арнону до Яббоку й від пустині до Йордану.
Это Господь, Бог Израиля, прогнал амореев с их земли и дал её народу Израиля, а ты хочешь взять эту землю?
І оце тепер, коли Господь, Бог Ізраїля, прогнав аморіїв перед своїм народом Ізраїлем, ти хочеш і собі нас прогнати?
Вы живёте на земле, которую вам дал ваш бог Хамос. Так и мы будем жить на земле, которую нам дал Господь, Бог наш!
Хіба ти не володієш тим, чим твій бог Кемош наділив тебе? Чому б нам не володіти всім тим, що Господь, Бог наш, зоставив пустим перед нами?
Разве ты лучше царя Моавитского Валака, сына Сепфорова? Ссорился ли он с Израилем, воевал ли он с ними?
Хіба ти часом ліпший від Балака, сина Ціпора, царя моавського? Чи ж він задирався коли з Ізраїлем, або, може, воював із ним?
Народ Израиля уже триста лет живёт в Есевоне, и в Ароире, и в окружающих их городах, и во всех городах вокруг Арнона. Так почему же вы не пытались забрать их всё это время?
Вже триста років, як осівсь Ізраїль у Хешбоні і в його містечках, в Ароері та в його містечках, і в усіх містах, що вздовж Арнону: чому ж ви за ввесь той час не віднімали їх?
Я не сделал тебе ничего плохого, а ты делаешь мне зло, выступая войной против меня. Так пусть Господь, истинный Судья, решит, кто прав: народ Израиля или аммонитяне.
Не заподіяв я тобі ніякого лиха. Ти мене кривдиш, вдираючись до мене війною! Нехай Господь, Суддя, сьогодні розсудить між синами Ізраїля й синами Аммона.”
Но царь Аммонитский отказался выслушать послов Иеффая.
Та цар синів Аммона не зважав на слова, що переказав йому Єфта послами.
И снизошёл на Иеффая Дух Божий. Иеффай прошёл Галаад и Манассию и из города Массифа Галаадского прошёл к земле аммонитян.
Тоді зійшов на Єфту дух Господній, і він перейшов Гілеад і Манассію, далі двигнувся на Міцпу гілеадську й звідтіль прибув до синів Аммона.
Иеффай дал обет Господу. Он сказал: "Если Ты позволишь мне разбить аммонитян,
І обрікся Єфта перед Господом таким обітом: “Якщо ти віддаси синів Аммона мені у руки,
то, когда я вернусь с победой, первое, что выйдет мне навстречу из ворот моего дома, я отдам Тебе, Господи, и принесу это в жертву. "
то хто б не вийшов із дверей моєї хати мені назустріч, коли повертатимусь побідно від синів Аммона, той буде Господеві, і я принесу його на всепалення.”
Затем Иеффай пошёл и сразился с аммонитянами. И Господь помог ему разбить их.
І двигнувся Єфта на синів Аммона, воювати з ними, і видав їх Господь йому в руки.
Он уничтожил двадцать городов, от города Ароера и до города Минифа, и дальше до города Авель-Керамима. Это было великое поражение аммонитян, и они смирились перед народом Израиля.
І він громив їх від Ароеру до Мінніту, через двадцять міст і аж до Авел-Кераміму. Отак покорилися сини Аммона перед синами Ізраїля.
Иеффай вернулся в Массифу. И вот навстречу ему, с бубном и танцами, вышла из дома его дочь. Она была единственной дочерью Иеффая, других детей у него не было.
Повертавсь Єфта у Міцпу додому, аж ось дочка його виходить йому назустріч з бубнами й танцями. Була ж вона в нього єдина; не було в нього, опріч неї, ні сина, ні дочки.
Когда Иеффай увидел, что дочь первая вышла ему навстречу, он разорвал на себе одежду, чтобы показать своё горе, и сказал: "Ах, дочь моя! Ты сразила меня! Ты сделала меня очень несчастным! Я дал обет Господу и не могу изменить его!".
Побачивши її, роздер він на собі одежу й скрикнув: “Ой горе, донечко моя, як ти мене засмутила! Занапастила ти мене! Відкрив я мої уста перед Господом і мушу дотримати слова.”
И сказала Иеффаю дочь: "Отец, ты дал Господу обет, так сделай со мной то, что обещал. Ведь Господь помог тебе разбить твоих врагов, аммонитян".
Вона відказала йому: “Батеньку мій! Коли відкрив ти твої уста перед Господом, чини зо мною так, як ти обрік. Дав же таки Господь тобі помститись над твоїми ворогами, над синами Аммона.”
Затем она сказала отцу: "Только сделай для меня вот что: отпусти меня одну на два месяца. Я пойду в горы и с подругами буду оплакивать то, что никогда не выйду замуж и не буду иметь детей".
Просила вона лише в батька свого: “Одне тільки вволи мені: дай мені волю два місяці, й піду я собі з подругами моїми в гори оплакувати моє дівоцтво.”
Иеффай отпустил дочь на два месяца, и она ушла с подругами в горы и там они горевали о том, что она никогда не выйдет замуж и не будет иметь детей.
Він відказав: “Іди!” І пустив її на два місяці. І пішла вона з подругами своїми в гори оплакувати своє дівоцтво.
А через два месяца она вернулась к отцу, и он сделал то, что обещал Господу. Так дочь Иеффая не познала мужчину, а в Израиле появился обычай:
Як же минуло два місяці, повернулась вона до батька свого, і він виконав на ній обіт свій, що ним обрікся. Вона ж не знала мужа. І ввійшло в звичай в Ізраїлі: