Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Огієнка
В то время у Израиля не было царя. Род Дана искал себе место, где бы поселиться. Другие израильские семьи уже имели свою землю, а семья Дана ещё не имела земли.
Того ча́су не було царя в Ізраїлі, і того ча́су Данове пле́м'я шукало собі наді́лу на оселю, бо до того дня не випало йому жеребка́ на наді́л серед Ізраїлевих племе́н.
Народ Дана послал пять воинов, чтобы они нашли хорошую землю, где бы можно было поселиться. Эти пятеро человек были из городов Аоры и Естаола. Их выбрали потому, что они были изо всех семей рода Дана. Им сказали: "Идите и разведайте землю". Они пришли в горную страну Ефремову к дому Михи и переночевали там.
І Данові сини послали зо свого ро́ду п'ятеро люда з загалу́ людей військо́вих, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: „Ідіть, дослідіть цей Край“. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там.
Когда они подходили к дому Михи, то услышали и узнали голос молодого левита. Они остановились у дома Михи и спросили у юноши: "Кто тебя привел сюда? Что ты здесь делаешь и чем занимаешься?".
Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й зайшли туди й сказали йому: „Хто тебе привів сюди, і що́ ти тут робиш? І що́ ти тут маєш?“
Юноша рассказал им о том, что сделал для него Миха. Он сказал: "Миха нанял меня, и я у него священник".
І сказав він до них: „Так і так зробив мені Миха, — і він найняв мене, і я став йому за священика“.
Они сказали ему: "Спроси Бога, чтобы знать нам, будут ли успешными наши поиски места, где жить".
А вони сказали йому: „Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо́“.
Священник сказал им: "Идите с миром. Господь поведёт вас".
І сказав їм священик: „Ідіть із ми́ром, — перед Господом ваша дорога, якою ви пі́дете“.
И пошли те пятеро мужчин, и пришли в город Лаис. Они увидели, что народ там живёт спокойно, и управляют им сидоняне. У людей есть всё, и жизнь у них тихая и беспечная. У них нет врагов, которые обижали бы их. Живут они далеко от города Сидона, и ни с кем у них нет никаких дел.
І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, — він сидить безпечно, за зви́чаєм сидо́нян, спокійний та безпечний. І не було ніко́го, хто робив би їм щось зле в Краю́, посів би вла́ду над ними, і вони дале́ко від сидо́нян, і нема їм ді́ла ні до кого.
Пятеро мужчин возвратились в Аору и Естаол, и родственники спросили их: "Что вы узнали?"
І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: „Що́ ви прине́сли?“
Они ответили: "Мы нашли землю, и она очень хороша. Не медлите! Нападите на них и возьмите эту землю!
А вони відказали: „Устаньте, і пі́демо на них, бо ми бачили той Край, і ось — дуже він добрий. А ви мовчите́? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край.
Когда вы придёте туда, то увидите, что земля та обширна, и нет там ни в чём недостатка, и что народ там не ожидает атаки. Несомненно, Бог дал нам эту землю".
Як ви пі́дете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, — бо Бог дав його в вашу ру́ку, — це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі“.
И отправились из Аоры и Естаола шестьсот человек из семьи Дана. Они были готовы к войне.
І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, опере́заних збро́єю.
По дороге в Лаис они остановились и разбили лагерь возле города Кириафиарим в Иудее. И поэтому это место, на западе от Кириафиарима до сих пор называют "Лагерь Дана".
І пішли вони й таборува́ли в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан,і так воно зветься аж до цього дня, — оце за Кір'ят-Єарімом.
Оттуда они отправились в горную страну Ефремову и пришли к дому Михи.
І перейшли вони звідти на Єфремові го́ри, і прийшли аж до Михиного дому.
И сказали те пятеро, которые ходили исследовать земли Лаиса, родственникам своим: "В одном из этих домов есть ефод. Ещё там есть домашние идолы и истукан, покрытый серебром. Вы знаете, что сделать, — возьмите их".
І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край до Лаїшу, і сказали своїм бра́ттям: „Чи ви знаєте, що в цих домах є ефо́д та тера́фи, і бовва́н рі́зьблений та бовван литий? А тепер знайте, що́ зробите“.
Они остановились у дома Михи, зашли в дом молодого левита и приветствовали его.
І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир.
А шестьсот воинов Дана стояли у ворот. Все они были вооружены и готовы воевать.
А шість сотень мужа, що з Данових синів, опере́заних своєю зброєю, стояли при вході до брами.
А пятеро разведчиков зашли в дом и взяли истукана, ефод, домашних идолов и серебряного идола. Священник стоял у ворот с теми шестьюстами вооруженными воинами.
І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край, увійшли туди, узяли рі́зьбленого боввана, і ефо́да та тера́фи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, опере́заних зброєю.
Когда зашли в дом и взяли истукана, ефод, домашних идолов и серебряного идола. Молодой левит спросил их: "Что вы делаете?"
І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли рі́зьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: „Що́ ви робите?“
Пятеро мужчин ответили: "Молчи! Не говори ни слова. Иди с нами и будь у нас отцом и священником. Лучше ли тебе быть священником в доме одного человека или быть священником целого племени и рода Израильского?"
А вони відказали йому: „Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одно́го чоловіка, чи бути тобі священиком для пле́мени та для роду Ізра́їлевого?“
Левит обрадовался. Он взял ефод, домашних идолов и кумира, и пошёл с народом Дана.
І стало добре на серці того священика, і він узяв ефо́да та тера́фи й рі́зьбленого боввана, і ввійшов поміж народ.
Они повернулись и пошли от дома Михи, и пустили впереди себя детей своих, животных и всё своё имущество.
І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тяга́р пустили перед себе.
Когда они удалились от этого места, жители домов, по соседству с домом Михи, собрались вместе, погнались за ними и догнали их.
Коли вони віддали́лися від Михиного дому, то люди, що в дома́х, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів.
Люди Михи кричали народу Дана. И сыны Дана повернулись к ним и спросили Миху: "В чем дело? Почему ты так кричишь?"
І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: „Що́ тобі, що ти кричиш?“
Миха ответил: "Вы забрали моих идолов, которых я сделал для себя. Вы также забрали моего священника. Так с чем же я остался? Что же вы спрашиваете меня, почему я кричу?"
І він сказав: „Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?“
Люди Дана сказали ему: "Ты лучше не спорь с нами. Некоторые из нас очень вспыльчивы, и если ты будешь кричать, они нападут на вас и погубят тебя и твой народ".
І сказали до нього Данові сини: „Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із зло́сти нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні.
Затем люди Дана повернулись и пошли своей дорогой. Миха же, зная, что эти люди намного сильнее его, вернулся к себе домой.
І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому.
Так народ Дана взял то, что сделал Миха, и священника, который был у него, и пришёл в Лаис. Они напали на людей, живущих там в мире и не ожидавших нападения. Они побили народ этот мечами, а город сожгли.
А вони взяли́, що́ зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх ві́стрям меча, а місто спалили огнем.
Некому было помочь людям, живущим в Лаисе, так как он был далеко от Сидона, и народ Лаиса не имел ни с кем дела. Лаис находился в долине, которая принадлежала городу Беф-Рехов. Народ Дана построил новый город на этом месте, и этот город стал их домом.
А рятівника́ не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них ді́ла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому.
Они дали ему новое имя: Дан. Они назвали его так в честь своего предка Дана, сына Израилева. Но сначала этот город назывался Лаис.
І вони назвали ім'я́ тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я́ того міста було Лаїш.
Народ Дана поставил идолов у себя в городе. Они сделали своим священником Ионафана, сына Гирсона, который был сыном Манассии. Ионафан и сыновья его были священниками в колене Дановом до тех пор, пока народ Израиля не был захвачен в плен и переселён в Вавилон.
І поставили Данові сини того рі́зьбленого боввана в себе, а Йоната́н, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня ви́ходу на вигна́ння того кра́ю.