Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Хоменка
Авимелех, сын Иероваала (Гедеона), пошёл в город Сихем к братьям своей матери и сказал своим дядям и всей семье матери:
Авімелех, син Єрувваала, прибув у Сихем до братів матері своєї і мовив до них і до всієї родини дому матері своєї:
"Спросите у вождей города Сихема: что лучше для вас: чтобы управляли вами все семьдесят сынов Иероваала, или чтобы управлял вами один? И помните, что я ваш родственник".
“Скажіть так, щоб було чути всім господарям Сихему: що, мовляв, краще для вас: чи щоб правили вами 70 чоловік, тобто всі сини Єрувваала, а чи щоб правив вами один? Та пам'ятайте, що я ваша кість і ваше тіло.”
Дяди Авимелеха спросили об этом вождей города Сихема, и вожди решили последовать за Авимелехом. "В конце концов он наш брат", — сказали они.
Брати його матері сказали все те мешканцям Сихему так, що чули всі, і прихилилося їхнє серце до Авімелеха, бо вони говорили: “Він брат нам.”
Вожди Сихема дали Авимелеху семьдесят кусков серебра из храма Ваалверифа. Авимелех нанял на это серебро никчёмных и безрассудных людей, и они всюду за ним следовали.
То й дали вони йому сімдесят шеклів срібла з капища Ваал-Беріта; за них найняв Авімелех пройдисвітів та зухвальців, що пішли за ним.
Авимелех пошёл в дом своего отца в Офре и убил своих братьев, семьдесят сыновей своего отца Иероваала (Гедеона), всех у одного камня. Один Иофам, младший сын Иероваала, скрылся от Авимелеха. Он спрятался и поэтому остался в живых.
Наскочив він на дім батька свого в Офрі та й повбивав братів своїх, синів Єрувваала, сімдесят чоловік, на одному камені. Один тільки Йотам, найменший син Єрувваала, лишився живим, бо сховався.
Затем вожди Сихема и весь дом Милло собрались возле священного дуба в Сихеме и сделали Авимелеха своим царём.
Зібралися тоді мешканці Сихему й увесь Бет-Мілло та пішли й обрали собі Авімелеха за царя під пам'ятковим дубом, що був біля Сихему.
Когда Иофам услышал, что вожди Сихема сделали Авимелеха своим царём, он встал на вершине горы Гаризима и, крича, громко говорил народу: Слушайте меня, вожди Сихема, а потом пусть вас выслушает Бог.
Коли переказано це Йотамові, він вийшов і став на верху гори Герізім і голосно кликнув до них, кажучи: “Слухайте мене, городяни сихемські, щоб і Бог вас слухав!
Однажды деревья решили выбрать себе царя, который будет править ими. Они сказали оливковому дереву: "Царствуй над нами".
Давно колись пустились дерева в дорогу, щоб помазати царя над собою. І сказали вони до оливки: Царюй над нами!
Но оливковое дерево ответило им: "Люди и боги чествуют меня за моё масло. Так должно ли я перестать давать масло, чтобы править над другими деревьями?".
Оливка ж їм відповіла: Чи я ж мою оливу занедбаю, якою шанують Бога і людей, і піду хитатися над деревами?
Тогда деревья сказали фиговому дереву: "Иди ты и царствуй над нами".
Тоді сказали дерева до смоковниці: Ходи ти, царюй над нами!
Но фиговое дерево ответило: "Должно ли я перестать давать свои хорошие и сладкие плоды и идти царствовать над другими деревьями?".
Смоковниця ж їм відказала: Чи то ж солодощі мої занедбаю та смачний плід мій, і піду хитатися над деревами?
Тогда деревья сказали виноградной лозе: "Царствуй над нами",
Тоді до виноградини дерева сказали: Ходи вже ти, царюй над нами!
Но виноградная лоза ответила: "Мое вино веселит народ и царей. Так должна ли я перестать давать вино, чтобы царствовать над деревьями?".
А й виноградина їм каже: Чи то я могла б та вино моє занедбати, що звеселяє Бога й людей, та піти гойдатися над деревами?
Наконец все деревья сказали терновнику: "Иди ты и царствуй над нами".
Нарешті всі дерева кажуть до тернини: Іди хоч ти, царюй над нами!
Терновник сказал деревьям: "Если вы действительно хотите, чтобы я был царём над вами, то идите и укройтесь под моей тенью. Если же нет, то пусть вспыхнет огонь из терновника и сожжёт даже кедры ливанские".
Тернина ж до дерев відказала: Коли ви справді хочете помазати мене царем над вами, то йдіть у моїм холодку ховайтесь; а як ні, вибухне огонь з тернини та й пожере кедри ливанські.
"Если вы выбрали Авимелеха своим царём, поступив по совести, то вы будете счастливы с ним. И хорошо, если вы были справедливы к Иероваалу и его семье и отнеслись к нему как подобает.
Отож, якщо ви чесно й правдиво вчинили, наставивши царем Авімелеха, і якщо ви гарно вчинили з Єрувваалом і з його домом, і якщо ви відплатили йому добродійства по заслузі, —
Подумайте, что мой отец сделал для вас. Он сражался за вас и рисковал своей жизнью, спасая вас от мадианитян.
за вас бо воював мій батько і покладав свою душу і визволив вас із рук мідіян,
А теперь вы восстали против семьи моего отца и убили семьдесят сынов его у одного камня. Вы сделали Авимелеха своим царём потому, что он ваш родственник. Но он всего лишь сын рабыни моего отца!
ви ж сьогодні постали проти дому батька мого, і синів його, сімдесят чоловік, стяли на однім камені та й поставили Авімелеха, сина його рабині, царем над городянами Сихему, бо він брат вам;
Если вы ныне поступили честно по отношению к Иероваалу и его семье, то радуйтесь со своим царём Авимелехом, и пусть он будет счастлив с вами.
якщо сьогодні, кажу, ви чесно й правдиво вчинили з Єрувваалом та з його домом, то тіштеся собі Авімелехом, і нехай він втішається вами.
Но если вы поступили не по совести, то пусть огонь изойдёт от Авимелеха и сожжёт жителей Сихема и весь дом Милло. И пусть огонь изойдёт от жителей Сихема и от дома Милло и сожжёт Авимелеха!".
Якщо ж ні, то нехай вибухне вогонь від Авімелеха й пожере городян Сихему й Бет-Мілло, і нехай вибухне вогонь від мешканців Сихему й Бет-Мілло й пожере Авімелеха!”
Сказав всё это, Иофам бежал и скрылся от брата своего Авимелеха в городе Беер.
І втік Йотам щоскоріш та, прибувши до Бееру, оселився там далеко від Авімелеха, брата свого.
И послал Бог злого духа между Авимелехом и жителями Сихема. Вождям Сихема больше не нравился Авимелех, и они стали думать, как бы ему навредить.
Тоді попустив Бог злому духові ввійти між Авімелеха та мешканців сихемських, так що городяни сихемські перестали йому коритися,
Потому что Авимелех убил семьдесят сыновей Иероваала, которые были его братьями, и жители Сихема помогали ему в этом.
щоб відомстився злочин супроти сімдесятьох синів Єрувваала й щоб кров їхня впала на Авімелеха, їхнього брата, який повбивав їх, і на мешканців сихемських, які допомогли йому вбити своїх братів.
Они посадили на вершинах гор людей, которые грабили всякого, проходящего мимо, и Авимелеху донесли об этом.
Отож влаштували мешканці сихемські на нього засідку на верхах гір і грабували кожного, хто проходив тудою проз них; і донесено про це Авімелехові.
Гаал, сын Еведа, пришёл со своими братьями в Сихем, и вожди Сихема решили довериться ему и пойти за ним.
Тим часом Гаал, син Еведа, трапився проходом з братією своєю в Сихемі, й сихемські мешканці звірились на нього.
Однажды жители Сихема вышли в поле собирать виноград. Они выдавили виноград, сделали вино и устроили праздник в доме своего бога. Они ели, пили и проклинали Авимелеха.
І вийшовши в поле, визбирали виноград свій і видавили вино та й весело забенкетували, а далі ввійшли в капище бога свого та їли й пили і кляли Авімелеха.
Гаал, сын Еведа, сказал: "Мы — народ Сихема. Почему мы должны подчиняться Авимелеху? Кто он такой? Не сын ли он Иероваала? Не сделал ли Иероваал Зевула главным начальником? Мы не должны служить Авимелеху! Его народ был слугой Еммора, основателя Сихема.
Ось тут Гаал, син Еведа, й промовив: “Яке право має Авімелех до Сихему, щоб ми йому служили? Чи син Єрувваала та його намісник Зевул не служили колись людям Хамора, пращура Сихема? То чого ж маємо ми йому служити?
Если бы я командовал этими людьми, я бы прогнал Авимелеха. Я сказал бы ему: "Собери своё войско и выходи на битву"".
Коли б так народ цей був під моїми наказами! Я прогнав би Авімелеха й сказав би йому: Досить уже твого володіння, забирайся геть!”
Зевул, начальник города, услышав слова Гаала, сына Еведова, очень рассердился
Дочувся Зевул, начальник міста, про слова Гаала, сина Еведа, і запалав він гнівом;
и отправил послов к Авимелеху в город Арум. Вот его послание: Гаал, сын Еведа, и братья его пришли в Сихем и настраивают всех жителей города против тебя.
і послав він посланців до Авімелеха в Аруму, щоб йому сказати: “Прийшов оце Гаал, син Еведа, зо своєю братією в Сихем та й підбурюють проти тебе місто.
Так вот: ты и твой народ должны подойти ночью к городу и спрятаться в поле,
Тож вирушай цієї ночі, ти й твій люд, що при тобі, та заляж засідкою в полі;
а утром, на восходе солнца, атакуй город. Гаал со своими людьми выйдет из города, чтобы сразиться с тобой, и, когда они выйдут на битву, делай с ними, что в твоих силах.
завтра ж уранці, як тільки зійде сонце, встанеш хутко й нападеш на місто. Бо він якраз виходитиме з людьми своїми на тебе, то й зробиш із ним, що і як зможеш.”
Ночью Авимелех и его воины встали и подошли к городу. Разделившись на четыре группы, они сели в засаду.
Устав Авімелех вночі з усіма людьми, що мав при собі, та й засіли вони чотирма загонами проти Сихему.
Когда Гаал, сын Еведа, вышел к городским воротам, Авимелех и те, кто был с ним, вышли из засады.
Як же Гаал, син Еведа, вийшов і став при вході в міську браму, Авімелех з людьми, що мав при собі, вискочив із засідки.
Увидев людей, Гаал сказал Зевулу: "Смотри, люди спускаются с гор". "Ты принимаешь тень от гор за людей", — ответил Зевул.
Побачив Гаал людей та й сказав до Зевула: “Он спускається військо з вершин гір.” А Зевул йому: “То тінь від гір здається тобі людьми.”
Но Гаал снова сказал: "Смотри, вот люди спускаются с возвышенности. Я вижу головы людей, идущих от Дерева Колдунов".
Озвавсь Гаал удруге та й сказав: “Он таки справді спускається військо з середини країни, й один загін простує дорогою від дуба чародіїв.”
Зевул сказал Гаалу: "Почему ты не хвастаешься сейчас? Ты говорил, что Авимелех — никто и что мы не должны подчиняться ему. Это те люди, над которыми ты смеялся. Так иди теперь и сразись с ними".
Тут Зевул йому й каже: “Де ж вона, твоя губа, що нею ти вихвалявся: Хто він такий, отой Авімелех, щоб ми йому служили? Оце ж і є ті люди, що ти зневажав. Вийди тепер і бийся з ними!”
И вышел Гаал, ведя за собой жителей Сихема, на битву с Авимелехом.
І вирушив Гаал на чолі городян сихемських і став з Авімелехом битися.
Авимелех погнался за Гаалом и его людьми, которые бежали назад к городским воротам, и многие из них были убиты прежде, чем добежали до ворот.
Та Авімелех розбив його, й він утік від нього; і полягло багато вбитих аж до самої міської брами.
Затем Авимелех вернулся в город Арум, а Зевул выгнал Гаала и его братьев из Сихема.
Тоді Авімелех повернувся назад у Таруму; Зевул же прогнав Гаала й братію його, так що вони в Сихемі вже більше не жили.
На другой день вышел народ Сихема на работу в поле. Авимелех узнал об этом.
На другий день вийшов народ у поле, і донесено про це Авімелехові.
Авимелех хотел неожиданно напасть на жителей Сихема. Он разделил свой народ на три отряда и поставил их в засаду в поле. Когда они увидели людей, идущих из города, они поднялись и атаковали их.
Узяв він своїх людей і, розділивши на три загони, засів у полі. Скоро він побачив, що народ виходить з міста, наскочив на них і побив їх.
Авимелех со своими отрядами побежал к городским воротам и стал там, а два других отряда напали на тех, кто был в поле, и убили их.
Сам же Авімелех і загін, що був при ньому, кинулись наперед і зайняли становище при вході в міську браму, тим часом, як другі два загони напали на тих, що були в полі, та й повбивали їх.
Авимелех сражался с городом Сихем весь тот день. Они захватили город и убили всех его жителей, а город разрушили и посыпали руины солью.
І бив Авімелех на місто увесь той день, завоював його і вибив людей, що були в ньому, саме ж місто зруйнував і засіяв сіллю.
Когда те, кто жил в Сихемской башне, услышали, что произошло в Сихеме, они собрались в безопасной комнате храма бога Ваал-Верифа.
Довідавшись, мешканці Сихемської башти кинулись у вземлища під капищем Ел-Беріта.
Когда Авимелеху донесли, что живущие в Сихемской башне собрались все вместе,
Як же донесено Авімелехові, що мешканці Сихемської башти збились у ній докупи,
он пошёл со своим народом на гору Селмон, взял топор, нарубил сучьев, положил их себе на плечи и сказал народу: "Скорее! Делайте то же, что и я".
пішов він з усім людом, що мав при собі, на Цалмон-гору і, вхопивши сокиру, відтяв з дерева гілляку, підняв її, закинув собі на плечі та й сказав народові, що був з ним: “Мерщій, що зробив я, зробіть і ви!”
И каждый из них нарубил сучьев и пошёл за Авимелехом. Они положили сучья возле безопасной комнаты храма Ваал-Верифа, подожгли их и сожгли всех, кто там находился. Так погибло около одной тысячи мужчин и женщин, живущих в башне Сихемской.
І ввесь народ теж нарубав кожен для себе по гілляці, й вони рушили за Авімелехом, накидали гілляк до вземлищ та й запалили вогонь у ньому так, що мешканці Сихемської башти також загинули, до тисячі душ, чоловіків та жінок.
Потом Авимелех и его люди напали на город Тевец и захватили его.
Тоді рушив Авімелех на Тевец, обложив і здобув його.
В городе была крепкая башня. Все жители города побежали туда, заперлись и поднялись на крышу башни.
Була ж посеред міста кріпка башта. І повтікали туди всі чоловіки й жінки, усі мешканці міста, замкнулись у ній та й повиходили наверх, на покрівлю башти,
Авимелех со своими людьми атаковал башню. Он подошёл к дверям башни, чтобы сжечь её огнём.
Авімелех підійшов до башти, щоб здобувати її, і наблизився до дверей башти, щоб її підпалити.
Но, пока он стоял около дверей, женщина, стоявшая на крыше, сбросила ему на голову точильный камень и проломила ему череп.
Та одна жінка кинула йому на голову верхній жорновий камінь і провалила череп.
Авимелех тотчас подозвал оруженосца и сказал ему: "Обнажи свой меч и убей меня, чтобы не говорили, что Авимелеха убила женщина". Тогда слуга пронзил Авимелеха мечом, и он умер.
Притьмом кликнув він на джуру зброєносця свого, й повелів йому “Добудь меча твого й убий мене щоб не говорили про мене: баба його, мовляв, убила!” Пробив його тоді джура, й він помер.
Израильтяне увидели, что Авимелех умер, и разошлись по домам.
Ізраїльтяни ж, побачивши, що Авімелех помер, розійшлися по своїх домівках.
Так Бог наказал Авимелеха за все злодеяния, которые он сделал отцу своему, убив семьдесят своих братьев.
Так відплатив Бог Авімелехові за злочин, що заподіяв батькові своєму, вбивши сімдесятьох братів своїх.